Раніше Лінь Вейся завжди ворожила, що в нього на думці. Історія з Ши Лі виявилася помилкою. Вона приїхала без запрошення, і він вигнав її.
Але Лі Шенжань? У неї, здавалося, були особливі привілеї: вона знала все про нього, супроводжувала його в його справах, вільно вкладалася у його будинок.
Хто б міг винести, коли хлопець, який називає тебе своєю дівчиною, дозволяє іншій дівчині жити в нього?
Лінь Вейся могла зберігати спокій наодинці з Лі Шенжань, але в присутності Банй Шана вона раптом стала раною і вся її образа вирвалась назовні.
Очі Лінь Вейся миттєво почервоніли, вона не витримала і зірвалася:
- Що ти можеш пояснити? У тебе є Лі Шенжань! А я для тебе хто?
— Ти - моє життя, — сказав Бенй Шен.
Він стояв у коридорі, високий, в чорному одязі, і, як завжди, засунув її від сквозняка, вимовляючи ці слова прямо перед Лі Шенжань.
Йому завжди було байдуже.
що ти тут робиш? Нехай твій хлопець зараз же спуститься і йде з мого дому, — холодно сказав Бань Шен.
— А, добре.
Лін Вэйся, ошелеменована, дозволила завести себе в квартиру і посадити на диван.
Невдовзі з драбини спустився хлопець, голий торс і позіхаючи. На вигляд - типовий солоденький пес.
П.п.: сонячне пос (стенга) добродушний, відкритий, щирий.
Бань Шен, побачивши його, збив щелепу і вже хотів вибухнути, але Лі Шанжані випередила його - вона зіштовхнула в нього подушку:
— Ти що, вирішив пофарбуватися перед ким потрапило?
Той відразу піднявся наверх переодягатися, а Лі Шенжань пішла за ним. Вони спустилися з валізою.
На шиї у хлопця фарбувався новий слід. Вони могли цілуватися де завгодно і коли-небудь.
Хлопець, шукаючи валізу, прийнявся вибачатися перед Лінь Вейсь:
що ми вам домовлялися. У нас з нею недавно мало не стався розрив - стосунки на відстані, їй було важко, вона постійно літала до мене. А-Шен теж знає, він був свідком нашої історії. Зрештою я зрозумів, що сяо Жан є важливішим і вирішив повернутися. Я прилетів з Америки тільки минулої ночі, мені нікуди було піти, А-Шан був у лабораторії, ось я і прийшов до нього. А сяо Жань прибіг трохи світла, я відкрив їй о п'ятій ранку.
Виявляється, що Лі Шенжань весь цей час був хлопцем! Лінь Вейся просто не могла перетравити цей потік новин.
— Між сяо Жань і Шеном ніколи нічого не було. Вона просто бачила, як він всі ці роки не міг тебе забути і їй було важко на це глянути... — Хлопець зітхнув.
Бань Шен перервав його холодним голосом:
— Лі Ген, вам пора.
Якби він не був винен Лі Гену в Америці, то ніколи б цього не зробив. Краще б він спав під мостом.
— Так, — захватався Лі Ген.
Лі Шенжань, яку він так м'яко згорнув, зітхнув, дивлячись на Лін Вейся. У ній не було колишньої зарозумілості, вона слухняно вибачилася:
— Прости. Ти можеш ненавидіти мене скільки завгодно, але будь ласка, добра до мого брата.
— Лі Шенжань, я ще з тобою не розібрався, - повільно сказав Бань Шан.
Вона злякалася, сховалася за хлопця і поквапилася піти.
Вже на порозі хлопець обернувся і незручно сказав:
ми нічого такого у тебе не робили.
Вони пішли, і на сходах стало тихо, тільки чутно було, як тремтять гілки під вагою снігу.
Лін Вейся так і застила, сльози все ще блищать в очах. Вона була дуже сором’язливою і налякана.
Вона хотіла витерти сльози, але Бань Шен сам взяв серветку і акуратно витер їх.
— Мій маленький метелик став дуже плаксивим, — з легкою насмішкою сказав він, але в голосі чув ніжність. Пам’ятаючи, як вона ревнувала, він підібрав брову: « Переживеш за мене? »
Вона, щойно заспокойтеся, знову засмутилася через його легкий тон:
— Нет! Якби я тебе не кохала, навіщо б я тоді так намагалася? З ранку раніше на ринок, мука і фарш, руки замерзли... Ти просто нестерпний!
Чим більше вона говорила, тим образливішою ставала. Вона вже хотіла витерти сльози, але він перехопив її руку, тупик дригнув, і він пильно подивився на неї:
- Що ти сказала?
Він не пам'ятав, щоб вона колись так відверто говорила про свої почуття. За весь час - ніколи.
— Все, я пішла варити пельмені, — сказала вона, витираючи сльози і відштовхуючи його руку.
Вона взяла їжу і пішла на кухню, миючи селери та замочуючи м’ясо для того, щоб готувати.
Хоча вони нічого не робили, Бань Шен викликав прибиральницю, щоб вона відібрала в гостевій кімнаті і наказав викинути постільне білизну.
Закінчивши розмову, Бань Шен зайшов на кухню, помив фрукти і потягнувся за посудом з дезінфекційної шафи. Але замість цього він притиснувся до неї, обняв і взяв щось з полиці над її головою. Лінь Вейся відчула, як моє серце забилося частіше, і зовсім забула, про що думала.
— Не заважай мені, — не витримала вона.
— Добре, — відповів він з низьким смішком і повільно вийшов з кухні.
Пельмені були швидко сліпі. Лінь Вейся зварила першу партію — вони весело кружляли у кип’ящій воді. Вона піклувалася про їжу біля плити, готуючи соус у двох прозорих салатах.
Коли пельмені сварилися, від них піднімалися пари. Вони сіли один навпроти одного за стіл, і тепле світло зверху створювало затишну атмосферу.
Бань Шен, як завжди, мовчки їв; він ковтнув гарячого бульйону, і по тілу розлилося тепло. Проковтнувши декілька пельменів, він зачепив паличками щось на дні тарілки - там лежало яйце-пашот.
Він вже багато років не їв яйце-пашот у день зимового сонцестояння.
Його погляд затримався, в очах промайнула тінь. Він підняв голову і зустрівся з нею очима - її погляд був холодним, але губи посміхалися:
з зимового сонцестояння.
Вони нічого не говорили, але обидва знали, що вона мала на увазі: « З днем народження, Бань Шен».
— Добре, — відповів він, опустив голову і відкусив яйце й почав повільно жувати з незвичайним смаком.
Закінчивши їсти, вони відкрили вікно і на вулиці кружляв сніг. Вона поглянула і сказала:
- Цього року сніг іде на зимове сонцестояння.
— Нерозумна людина, — коротко відповів він.
Вони влаштувалися на дивані і вирішили переглянути « Ігри престолів». Сиделі не надто близько. Лінь Вейся, потягнувшись за водою на журнальний столик, пересіла і більше не повернулася.
Відстань між ними стала ще більшою.
Бань Шен милим глянув на неї, і вираз його обличчя став холодним. Він простягнув руку, підхопив її і присадив до себе на коліна.
— Повтори те, що сказала вранці, — його голос був низьким.
- Що саме? — Удавати не зрозуміла вона. - Що ти став ще нестерпнішим?
Він просто чекав.
« Я відморозила руки, бо побачила, що він осміється.
Але вона знала, що він хоче почути, і дуже дражнила його, не кажучи. Обличчя Бань Шена ставало все похмуріше. Лінь Вейся, не боячись наступити на хвіст лева, продовжувала:
- Якби мені було байдуже, я б не прийшла...
Бань Шен розізлився і зробив вигляд, що збирається зняти з неї одяг. Вона поспішно обвела його шию руками, швидко смокнула в губи, залишивши на них вологий слід і трохи помади.
Вона злякалася, але, зібравшись подивилась йому в очі і серйозно сказала:
— Я люблю Бань Шена.
У нього запершило в горлі, почуття, які він стримував, нахнули нестримною хвилею, і він повільно вимовив:
— Я люблю тільки Линь Вэйся.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno