Коли Нін Чао не домовився, то дав собі підзатильника.
Повітря застигло, атмосфера стала ще гіршою. На інших ділянках пляжу було багато шуму і людно, а тут — тиша.
Раптом лід зруйнувала Фан Цзябей.
— Эй, а не моя черга тягнути карту? — Вона запитала, як незручно потирати ніс, коли говорила при всіх.
— Так, — відповіла вона. — Лю Сіцзя знову дістала карти і сказала: « Тяни ».
Фан Цзябей витягнула карту, схожу на ту, що була у Ніну Чао: на ній зображено ягняток, а внизу означалося - "Яке твоє бажання?"
Всі переглянулися - питання легке, і всі подумали про найзвичайніший у цьому віці: добре здати іспити, щоб поступитися, або щоб порядна людина теж відповів взаємністю.
Фан Цзябей глибоко зітхнула і, дивлячись на звичайно розслаблені обличчя товаришів, сказала:
— Я хочу якнайшвидше вирости, добре скласти іспити, піти з Шенгао і більше ніколи не зустрічати Чжен Чжаосину та його компанію.
Все на мить поспішали, а потім до кожного дійшло: в порівнянні з тим, що Фан Цзябей роками терпіла психологічне і фізичне приниження, їх власні нещастя здавалися дріб'язковими.
— Не бійся, брате прикриє, — Нін Чао гримнув її по плечу.
— Дякую, — Фан Цзябей шмигнула носом. Вона знову підняла голову і серйозно подивилася на них: — Спасибі тобі, Лінь Вейся, Баню Шене, дякую вам усім. Я ніколи не думала, що A-студенти можуть дружити з F-шодентами, і вже тим більше не очікувала що ви залишите такий яскравий слід в моїй тьмяній юності.
Ви можете прогулювати школу разом, їздити до моря, сидіти в колі та гратися з іншими і ділитися своїми найглибшими думками й тривогами.
- Я теж не думав. Чесно кажучи, ви, A-студенти, такі зарозумілі, ніс задирається до небес - без сором'язливості помітив Нін Чао.
З першого ж дня в цій школі він знав, що йому не по дорозі з цими A-студентами, він погорджував ними всім серцем, але не очікував що вони разом переживуть стільки всього і будуть говорити про майбутнє.
— Надто багато серіалів дивишся, Лю Сіцзя доторкнулася до нього.
Бань Шен посміхнувся і задумливо вимовив:
- Я теж не очікував.
У руці у нього була банка пива. Він повільно підняв її і постукав по алюмінію. Нін Чао, який роками був у закусочній газеті « Нікцезі», одразу зрозумів: підняв свою банку і чокнувся з Банем Шеном.
Решта також підняли банки. Вони зіткнулися, розбризкуючи білу пивну піну; краплі потрапили на руки, було прохолодно. Лін Вейся подивилася на краплинку піни на своїй білій руці, нахилилася і лизнула її - гіркувато та крижано.
Нін Чао подав ідею:
— Ну, кожен скаже тост, але не лізь як дракон і живи як черепаха.
— За сімнадцять років, — знову захвилювалася банкою Лінь Вейсь.
— За рай, — вимовив Бань Шен.
— За кожного з вас, — сказала Лю Сіцзя, дивлячись на всіх.
- Через десять років, нехай кожен матиме все добре. Нехай усі здійснять свою мрію. Давайте домовимося - через десять років ми знову зустрінемося тут, біля цього моря, Фан Цзябей трохи змуталася і пропонуємо це. — Хай живе наша дружба!
Фан Цзябей була така щаслива, що розізлилась і запропонувала це.
Раптом неподалік розступилися бавовняні пластівці, які порушили спокій молоді з піднятими келихами. Всі обернулися.
Хтось запускав феєрверки біля моря.
Кілька вогняних іскринок змили в небо й скинулися у вишукану форму пальми, в слона з довгим хоботом... А потім, швидко падаючи, перетворилися на зоряний дощ, що зникав у безкрайному морі.
Чудово!
— Я хочу знати, ким я стану через десять років.
Кожен погодився на пропозицію Фан Цзябей.
— Якщо вийде, - посміхнулася Лю Сіцзя. У неї, мабуть, не буде такої можливості.
— Хай живе, — повільно вимовив Бань Шен.
Вони побігли до інших туристів, щоб розпочати феєрверки. Лінь Вейся і Бань Шен сиділи на піску; ніхто не замовляв першим.
Лін Вейся підібрала з землі картки, струшила пісок і м'яко сказала:
- Давай зіграємо в іншу гру, не у цю.
— Ладно.
- Ти знаєш гру « Я ніколи не...»? — Лін Вейсь зіштовхнула з картки білий пісок і прибрала їх у чехол. Лінь Вейся пригадувала правила гри і сказала: "Я кажу щось, чого я ніколи не робила. Якщо ти робив - п'єш, якщо не робиш — не питимеш. Якщо ти збрешеш - теж п'єш.
Коли вона нарешті вичерпно виклала правила, Бань Шен тихо посміхнувся, і в очах його мигнув озорою обгорнунок:
— Грал.
Кожного разу, коли він їздив за кордон на Новий рік, вони з друзями грали в це.
Лін Вейся вдавати нахмурилася, нічого не сказавши. Бань Шен вщипнув її за щоку і поступився:
— Ты начинай.
У очах Лінь Вейся мілина:
— Я ніколи не робила татуювання.
Виявне порушення.
Роздався клацання - Лін Вейсь відкрила банку пива, піднялися бульбашки, біла піна знову прилипла до її руки. Вона дала йому банку, висміюючи брову — програвши плати.
Бань Шен повернувся до неї: Лінь Вейся сиділа навпроти, довгі чорні волосся розсипалися по плечі, очі сміялися, вигинаючись книзу. Вона з усіх сил стримувала усмішку, але в глибині очей промайнуло святкування.
На її обличчі рідко можна було побачити такі живі вирази.
Як у кішки.
Щось шевельнувалось у нього в грудях, Бань Шен витріщився на її тишню губи і на мить помрів.
Лінь Вейся пригадала його погляд - той був занадто прямим, випалющим-благородним і вона змутилася, вже спускаючи банку.
Але Бань Шен раптово нахилився до неї з безтурботним виглядом, і його тонка рука лягає на пивну банку, великий палець стиснув її долоні, не даючи відпустити.
Допивши пиво, Бань Шен оберся прямо на її плече. Вони опинилися зовсім близько, його запах обкутав її, дихання збилося. Коли він проковтнув останній ковток, його щелепи напружувалися, тупик повільно ковзав вгору і вниз.
Лінь Вейся підняла очі і побачила, як на його блідій шиї здулися жили ледве помітно пульсуючи.
У ньому було щось зухвале і ганебне, пронизоване бажанням.
У горлі в неї пересохло. Вона затопала в його диханні, подібно як риба на дошці. Нарешті, коли він відпочив і прибрав голову з її плечей, вона полегшено видихнула.
- Хто тут порушував правила? — Легко запитала Лінь Вэйся.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno