Друзі хотіли сказати щось підбадьорливе, але Нін Чао махнув рукою, обличчя його знову прийняло нахабний вигляд, і він підштовхнув наступного:
— Ты — давай, Тяни.
Всі затамували подих. Лю Сіцзя витягнула карту Відьми - "Розкажи про свої останні справи".
Повисла напружена тиша. Бань Шен сидів осторонь, лікті впёрлися в коліна, однією рукою стискав банку пива і вимовив:
- Не кажи, якщо не хочеш.
— Ні, — похитала головою Лю Сіцзя, витерла з губ ярну помаду і почала: — Мої батьки розлучилися, коли я була маленькою. Я жила з батьком, він добре до мене ставився, але не контролював. А мати — це людина з вищими вимогами до себе, а отже і до своєї дочки — дуже вимоглива. Кожного разу я намагалась догодити їй, щоб заслужити її любов. Я вже забула, коли почала сидіти на дієтах. Здається, що це сталося тоді, коли мама перестала приходити на батьківські зібрання після переїзду до мене. Коли в тата з’явилася нова дівчина... Усе це змушувало мене відчувати, що я втрачаю контроль. А потім я виявила, що контролюючи калорії і бачачи, як цифри на вазі - у межах запланованого, все йде за планом, я ніби можу керувати своїм життям, і більше ніяких несподіванок. Дієта довела до анорексії. Я справді дуже різка і боюся втратити контроль.
Нін Чао замовк, потім раптом запитав:
— Ти пробувала поговорити з матір'ю? Спробувати пояснити їй?
- Що? — Лю Сіцзя широко розплющила очі, розгублена.
Вона і Вен Ліянь, обидві з гарячими характерами, обидва сильні й ледь перетворяться між собою.
Коли Лінь Вейся сказала, що між матір'ю і дочкою не було розмови, вона лагідно відповіла:
— Ти можеш спробувати поговорити з мамою, сказати їй: « Я хочу тебе". Але перш за все треба полюбити себе і більше не мучити своє тіло. Дай їй шанс. Якщо не вийде, то це не доля. Деякі батьки не повинні мати спільних стосунків зі своїми дітьми.
— Так, у тебе попереду довге життя, спочатку помирися з собою, — підтримав Нін Чао.
Лю Сицзя, обнявши коліна, сиділа мовчки, опустивши голову. Сліза впала на пісок і розтанула у дрібному піску. Вона залпом допіла пиво, шмигнула носом:
— Ладно.
Підійшла черга Бань Шена. Він не дивлячись витягнув третю карту зліва. Він з нетерпінням чекав, коли розкриє долоню — карту Акули. На ній було написано: « Якщо твоя улюблена піде від тебе, що ти будеш робити? »
Компанія загудела, передивляючись з хитринкою. Бань Шен взяв таку велику карту, якщо не буде ніякої відповіді, між ними можуть виникнути непорозуміння.
Лінь Вейся подивилася на Бань Шена, обличчя його було безстрашно, і вона не могла вгадати чи захоче він ділитися такими особистими речами при всіх, та вже зібралась стирати ніяковість...
Бань Шен раптово сказав:
— Я співаю пісню.
Друзі на мить поспішали, а потім кричали: « Давай!» Ніхто не очікував, що такий крутий і холодний Бань Шен вміє співати. Але ж гітари немає, акомпанементу нема — що він зможе видати?
До того ж, хіба не кажуть: « Якщо Бог відкриває тобі двері, він обов’язково закриває вікно». У вродливих хлопчиків голос голосу переважно не ахті.
Бань Шен все ще тримав сигарету, повернув обличчя вбік і заспівав:
« Беззапальний солодкий сон —
Піна, піднята твоїм відходом."
Ті, хто тільки що розважився, раптом замерли. Господи, з першого ж слова - шок. Чим далі він співав, тим серйознішими ставали їхні обличчя, захоплені його голосом, вони почали слухати.
Лін Вейся заткнулась обличчям в коліна, прикрила очі і, дивлячись на Бань Шена, внімала.
Голос Бань Шена був трохи хриповатим від куріння, його поза була розслабленою, дикція чітку, тембр низький і мелодійний, співав він дуже проникно, інтонації були до краю м'якими.
«Шагаю мовчазно, піна каміння,
Мимо проїжджає автобус.
Незапальна думка,
Мрії, що перетворилися в падаючі зірки - ти і я,
Світла ніч, темна всесвіт -
Все це з нічного неба."
Лін Вейся слухала його спів, як раптом Бань Шен повернувся і заспівав на неї. Його чорні очі впилися в неї, кожне слово - до краю проникане:
« Я буду думати про тебе, оповите зірками.
Я буду нестримно рухатися вперед,
вогні феєрверків все рідше,
Я дивлюся вперед, позаду - відстань".
Кожен рядок пісні і погляд Бен Шена говорили про одну - цю "ти" - Лін Вейся.
Нічний морський вітер дув, а ніч завжди загострює почуття. Серце Лінь Вейся солодке і важко нялось, наче сплутане тонкою ниткою. Вона дуже здивовано дивилася на Бань Шена, і темні вії, здавалося, трохи зволожилися.
- Поцілуй мене, поцілунку! - Підначивали Нін Чао та інші.
— Без поцілунки вже ніяк.
— Давай, не соромся.
Бань Шен повернув голову, простягнув руку і підняв Лінь Вейся, качнучись обличчям в коліна, і подивився на неї. Довкола лунали крики і слинка.
Лінь Вейся зустрілась з глибоким поглядом, серце тремтіло. Бань Шен однією рукою взяв її за підборіддя, тихенько посміхнувся, опустив голову і притиснув головою до її лоба - ніжно та близько.
Він не соромився її, але знову чітко показав свої почуття.
Лінь Вейся дивилася на цього хлопця, який здавався таким розбитим, але в чиїх очах був тільки один чоловік - вона.
Він завжди такий бездоганний, дуже уважний.
Ніжність - тільки для неї самій.
Очі Лінь Вейся защипали, сльозивши по щоці. Бань Шен побачив, що її очі почервоніли, і серце його опалило. Він тихо запитав:
- Що сталося?
Лін Вейся шмигнула носом, посміхнулась і похитала головою, відповівши огидно:
- Пил в очі потрапила.
Всі подумали, що Лінь Вейся просто зворушилась до сліз. Бань Шен теж так подумав.
Черга тягнути карту випала Лінь Вейся. Вона отримала двобічну карту — потрібно було поставити запитання спостерігачеві. Лін Вейся з картою в руці підняла очі на Бань Шена і запитала:
- Ким ти хочеш стати?
— Акулою, — повільно вимовив Бань Шен і запитав у відповідь: « А ти?
Налетів вітер, і довге волосся Лінь Вейся зміталися. Вона поправила їх рукою і довго мовчала. Усі вже думали, що вона не відповість.
Лін Вейся подивилася вдаль, на море, пальці стиснули край одягу, побілили від напруги, і вона сказала:
— Акваріумом.
Світ раптово затих, навіть вітер завмер.
Лін Вейся відчула мовчання хлопця поруч і його важкий, давня ауру.
Кожен знав, що акула і акваріум не можуть бути разом. Акула належить морю, а акваріум зроблений зі скла. Якщо вони зіткнуться - якщо один удариться про інше, занадто жорстко...
Акваріум розіб'ється вдребезги, і акула вибереться, але з ранами.
Нін Чао не зрозумів цих насиків, але відчув, що атмосфера стала дивною, і спробував згладити:
- Яка ще акула і акваріум? Акули живуть у морі, акваріуми — зі скла. Вони зовсім не одного виду.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno