П.п.: Зимове сонцестояння зазвичай 21 грудня.
Після того як вона пішла, довкола стало тихо — тільки вітер люто хлестився по вікнах і наповнив кімнату ґулом. Білі стельці запотели, краплі дощу сходили по них, немов сльози.
Він відкинув голову на стіну і повільно зповз на підлогу.
Перевернувши долоню, Бань Шен побачив на ній криваву смугу - кров зічилась і вигляд був моторошний. Але він не відчував болю.
Він взяв телефон, знайшов номер, який знав напам'ять, і набрав. У трубці роздалися холодні гуски, а потім - м'який жіночий голос: « Абонент тимчасово недоступний...»
Він набрав знову, те ж саме.
Телефон з глухим стуком розбився об стіну, чорний корпус впав на підлогу і екран розлетівся на осколки.
Бань Шен закрив очі — вії тремтіли. В повній темряві його погляд розривала на частини біль.
Минуло мить. Десь недалеку роздалися кроки - ніби хтось підійшов. Він знервувався, відкрив очі і, пізнавши людину перед собою, замер.
Лінь Вейся опустилася на одне коліно перед ним і відкрила невелику аптечку. Її довгі вії були опущені і тремтіли, наче крила метелика.
Вона тихо сказала:
— Тітка внизу сказала, що ти поранений. Вона дала мені аптечку і пішла раніше.
Ще Чінь тітка додала, що в такі дні Бань Шен хоче побути сам - тому вони йдуть. Але Лінь Вейся не почала говорити цих слів. Вона також не запитувала, чому в будинку Бань Шена ніколи не було його сім’ї.
Вона відкрила бульбашок з йодом, підняла голову і, тримаючи ватну паличку, наблизилася до нього, щоб обробити рани на обличчі. Приблизившись, вона відчула різкий запах тютюну — його високий ніс, як на старовинній гравюрі, виділявся на фоні тіней.
Кончики пальців випадково торкнулися його щоки — він був такий гарячий, що вона здригнулася і крапля рідини впала на обличчя. З глухим звуком - чи то холодним, то гарячим — Бань Шен підняв повіки і подивився на неї.
— Сьогодні твій день народження, кажуть Лінь Вейся відвела погляд і швидко стёрла краплю.
Бань Шен ковзнув по ній поглядом - сьогодні вона була в білому светрі, у чорних волосах алел великий ламант. Обличчя в неї було ніжне, губи аліє, і зараз у ній менше звичайної холодної відстанню - вона здавалася майже слухняною, та в ньому прокинулося бажання дражнити її.
Він взяв її за руку - його долоню була широкою, шершавою і холодною. Серце Лінь Вейся стисалося. Вона підняла очі і зустріла його глибокий погляд.
— Я не святкую дня народження, — сказав він.
Лінь Вейся кивнула. Він відпустив її, і його плечі обм'якли - він відкинувся на стіну. Вона закінчила перев'язку, прибрала аптечку і віднесла її вниз.
Тітка вже пішла, в будинку було порожньо. Приблизно півгодини тому Бенй Шен сказав їй піти.
Лінь Вейся спускалася вниз з парасолькою, коли зустріла тітку.
Та усміхнулася, піднялась вгору, простягла їй аптечку і сказала:
— Учениця, молодий пан сказав, що вас звати Вейся? Чи не могли б ви віднести аптечку наверх і простежити, щоб він обробляв рани?
Лін Вейся не взяла аптечку, її голос був відсторонений:
- Вибачте, мені пора.
Вона зробила кілька кроків, але тітка гукнула її:
- Сьогодні день народження молодого пана. Щороку в цей день він йде кудись і повертається весь побитий. Нічого не пояснює, нікого не пускає до себе і зачиняє в кімнаті. Ви перша дівчина, яку він пустив у цей будинок. Він ніколи ні з ким не зближався. Не могли б ви допомогти мені? Якщо ви обробите йому рани, він, напевно, не буде сердитися.
Лінь Вейся застигла, опустивши очі. Було неможливо зрозуміти, про що вона думає.
- Якщо А-Шен вів себе неналежне, я прошу за нього вибачення.
***
Стук дощу по стоклам повернув Лінь Вейся до реальності.
Вона прибрала аптечку на місце і піднялася на другий поверх - світло у вітальні був заглушений, кімната перетворилась в кінозал.
Бань Шен сидів трохи згорбившись, опустивши голову і дивився телевізор. У нього був пульт — на екрані йшла « Ігра престолів». Світло від клинка на екрані на мить ковзнув по його обличчю. Вираз був безсердечним.
Лін Вейся підійшла і сіла поруч, мовчки дивлячись на екран.
Вони подивилися півтори серії майже не розмовляючи, але незважаючи на дощ і вітер за вікном, атмосфера була несподівано затишною.
— Хто тобі подобається в « Ігре престолів»? — запитала Лінь Вэйся, дивлячись на екран. Коли він бачив її в профіль, вона виглядала дуже довгими.
Бань Шен підвів брову, але не відповів, а спитав у відповідь:
— А тобі?
— Арья. Вона дуже хоробра.
Мабуть, він просидів надто довго — відкинувся на спинку дивана, потягнув шию і відповів:
- Ніхто особливо. У цій історії всі герої трагічні. Ну, якщо вибирати - хіба що Карлик.
У таку холодну погоду він відкрив банку пива, почув клацання і біла піна хлинула назовні. Його обличчя було похмурим, на губах застила насмішка усмішка.
- Він народився помилкою.
Це дійсно так - всі глядачі знають, що мати Карліка померла при пологах, він виріс у ненависті і презирстві сестри. А батько сам віддав його під суд, щоб він помер. У Королівській Гавані його боялися і ненавиділи за жадібність, сластолюбство та лицемірство.
— Але я бачу його по-іншому: він жаден, хтивий, цинічний - але перед обличчям влади він прикидається, щоб приховати свою доброту. Коли він стикається з упередженнями і ненавистю близьких, то хоча й карлик живе сміливо. Він пізнав правду життя і все ж продовжує жити гідно, - тихо сказала Лінь Вейся, дивлячись на екран.
Бань Шен посміхнувся, закинув голову і зробив ковток холодного пива:
— Ты поглянула до кінця?
Лін Вейся похитала головою:
— Серіал я не дивилася, але прочитала книжку « Пісень льоду і полум'я».
Бань Шен пам’ятав, що в оригіналі п'ять томів, заплутані сюжети та безліч персонажів. Він подивився на неї і майже недовірливо вимовив:
— И ты осилила.
« Тому що друзів було небагато, — сказала вона, згадавши щось, і подивилася у вікно - тіні дерев за вікнами перестали гойдатися. Аж раптом вона встала: дощ скінчився. Мені пора.
Діван, на якому вона сиділа, від її руху пружинисто випростався.
Очі Бань Шена зіщурилися, а в наступний момент він схопив її за зап'ястя.
Лінь Вейся обернулась і зустріла його погляд. Він дивився на неї знизу вгору, але голос його був владним:
- Ти ж пообіцяла повечеряти зі мною. З'їж і йди.
У цей час її телефон завибрував - вона дістала його, розблокувала і побачила повідомлення від тітки: [Як справи? Ви повечеряли? Сяcя, обов'язково подякуй йому - він наш добродійник.]
Вечеря... А тітка-поміч по господарству пішла.
Бань Шен, молодий пан, сидів на дивані, пив пиво і дивився телевізор - він не думав щось готувати.
Лінь Вейся відкрила холодильник, щоб приготувати їжу для "Чуделя", але всередині було порожнеча - тільки півпакету пельменів, які приготувала тітка.
М-да...
Вона раптом дещо згадала.
Сьогодні зимове сонцестояння.
На кухні вона включила конфорку - спалахнула синє-зелене полум'я, відбивається в її янтарних очах. Холодна вода в каструлі закипіла, і пельмені швидко спливали на поверхню.
З-під кришки піднімався білий пару. Лін Вейся схилилася, нарізаючи овочі — вираз обличчя було зосереджений.
Вона не помітила, коли Бань Шен з'явився на порозі і притулився до одвірка, дивлячись на неї.
Телефон в кишені її куртки продовжував дзвонити, не переставаючи. Бань Шен підійшов і взяв його.
Занята Лінь Вейся хотіла попросити його відповісти, але випадково поглянула на екран і інстинктивно піднялась навшпиньки, намагаючись забрати телефон.
Але Бань Шен був швидшим - він скористався своїм ростом, підняв трубку і натиснув "відповісти". Він стояв позаду, майже торкаючись її спини, нахилився і притиснув динаміку до її вуха.
Запахло тютюном.
Його теплі пальці випадково торкнулися її вуха, і ті відразу почали горіти.
Він робив це негайно.
У трубці пролунав високий голос Лю Сіцзя:
— Алло.
Лінь Вейся не знала, що робити: ні піти вперед, ані відступити назад. Вона завмерла, не сміючи поворухнутися - Бань Шен вловив її у пастку, і будь-який рух означало б зіткнення з його твердою грудьми.
- Що ти робиш?
У ту саму мить Бань Шен стиснув кулак, кашляв і приглушив звук та упустив половинку на столі — пролунав дзвінок про мармур.
- У тебе там хтось поруч? — Лю Сицзя подужала.
Ліній Вейся випалила:
- Обіцяла повечеряти з деким.
Вона відразу пожалкувала, що не хотіла брехати Люсіцзю, але й не вважала Бань Шена близьким другом, тому вибрала « одну з них». Але, сказавши це, вона зрозуміла, що « одна людина» звучить ще більш двозначно.
У цьому було щось несказане, що манило таємницею.
Її вуха ставали все гарячішим. Може, їй здалося, але вона почула, як ззаду він тихо посміхнувся.
Наступної секунди голос Лю Сицзя став насмішкуватим:
- О-о, у тебе хтось з'явився.
— Ні, — заперечила Лінь Вейся.
У трубці пролунав клацання запальнички — здається, Лю Сіцзя теж закурив. Її голос був похмурим і пригніченим:
— Бань Шен мені відмовив. Не знаю, скільки я ще зможу це терпіти. Якби він любив мене хоча б на одну стою так, як я люблю його... Сьогодні Чжен Чжаосин, цей ідіот, зізнався мені. А я хочу бути тільки дівчиною Бань Шена.
Атмосфера раптом стала крижаною. Пельмені в каструлі бурили, вода майже переливалася через край. Лін Вейся нахилилася, вимкнула вогонь і знайшла привід, щоб вийти з-під його влади. Її погляд прояснився:
- Почекай ще.
За столом горіла лише одна лампа. Вони сиділи навпроти і їли пельмені. За вікном знову пішов дощ. Телевізор все ще працював - звідти доносилися звуки ударів холодної зброї. Сценарій Джорджа Мартіна не дозволяв вгадати, хто помре наступним.
Вони майже не розмовляли. Пельмені отримали трохи перевареними, але Бань Шен був голодний — з’їв одну тарілку і відразу наклав другу. Опускаючи палички в тарілку, він не дивлячись підчепив яйце-пашот і надкусил - смак жовтка розтягнувся по мові.
Він подивився на Лін Вэйся.
Вона теж дістала яйце зі своєї тарілки і сказала:
— По одному кожному. З зимовим сонцестоянням Це свято, яке варто відзначати, — сказала вона, дивлячись на нього.
В його очах, зазвичай безстрастних, щось тремтіло. Він раптом опустив голову і розсміявся. Він сидів розслаблено, але вираз обличчя не було жартівливим.
— Лінь Вейся, — повільно сказав він, дивлячись на неї, - ось так ти тільки змушуєш мене любити тебе ще сильніше. Знай, що я не відступлюся.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno