Через п’ять хвилин Лінь Вейся сиділа на задньому сидінні.
Водій зосереджено вів машину.
Район Цзюецзеяо був біля моря, машина все їхав вперед, а червоний-білий причав і судноплавна гавань вдалеку проносилися повз, немов кадри перемотуваної плівки.
Подорож довкола гори була тісною, всередині машини. Коли водій різко повернув, Лінь Вейся, як не намагалася утримувати рівновагу, все одно незнищенно повалилася набік.
Вона практично всім тілом впала на нього, лбом ударившись про його підборіддя. Її рука, біла як стебел лотоса, доторкнулася його одягу, накривши міцне передпліччя. Приторкнення шкіри, биття пульсу...
Він впав на сидіння поруч з ним.
Його груди були широкою, від неї виходив жар.
Лінь Вейся ніби вдарило струмом — місце дотику з ним закололо і зав’язало. Тепло чужого тіла окутало її, і вона відчула деревний аромат з нотками агара.
Неначе вологий морський вітер вдарив обличчя, розлився по всьому тілу; від нього не було куди сховатися.
— Тц.
Поганий тон, низький голос, наче шершавий, він пролунав у самого вуха.
Лінь Вейся здригнулася і прийшла в себе. Вона впала ліктем, шукаючи точку опори, і, притискаючи до себе кактус, підняла голову. Відірвавшись від нього, вона мірошком побачила, що на парні чорні спортивні штани на гумці, з-під яких виднілася бліда щиколотка. Чорна лілія простягалася вгору по венах на шкірі, видовжуючи дивну, зухвалу енергетичні властивості.
А на вказівному пальці його лівої руки виступила алая крапелька крові.
Мабуть, поранився, коли вона впала. Лінь Вейся відразу вибачилася:
— Прости.
Після цього вона попала в кишені, знайшла пластир і простягла йому. Бань Шен, відкинувшись на задньому сидінні, взяв його, зігнувся, нахилив голову і затиснув пластир зубами, а іншою рукою розірвав захисну плівку.
У результаті криво-косо, але він приклеїв його на ранку.
Коли машина виїхала на рівну дорогу, Лінь Вейся знову випросталась і натиснула кнопку з підйомом. Вечірній вітер змішався із солоним запахом моря, і повітря відразу стало набагато свіжішим.
— Ти ж уже давно повинен був приїхати, хіба ні? — запитала Лінь Вэйся, порушуючи незручне мовчання.
Виходячи з дому, вона мигнула повідомлення в групі класів - хтось виклав фото із банкета, і на фотографії виявилося якраз це втомлене, якесь ліниве обличчя — Бань Шен.
Бань Шен очистив льодяник з смаком розуму і кинув у рот, відповівши:
брат Лі Шенжаня попросив заодно дещо купити.
Незабаром машина в’їхала на широку пряму дорогу, яка розрізала зелений газон. Вдалечінь сонце поволі поглинається заходом сонця, а захопливий вигляд відкривався у всій красі.
Бань Шен вийшов, відкрив багажник — там були всілякі речі для банка. Водій відразу підбіг до нас і допоміг.
— Молодий пан, я краще сам пару разів зганяю, давайте я, дядечко Чен поспішно витирав піт.
Бань Шен не дозволив і, навпаки, вибрав найтяжче. Він посміхнувся:
- Дядьку Чен, ви досі вважаєте мене трирічною дитиною?
Лін Вейся заглянула в багажник, де були напої, алкоголь, закуски, святкові стрічки та гелієві кулі. Вона приїхала на попутній машині і не хотіла сидіти без діла, бо вже взяла коробку з важкими напоями. Аж раптом перед нею виросла струнка фігурка.
Він недбало витягнув зв'язку синьо-білих кульок і простягнув їй, сказавши:
— Тебе ось це. Возьми.
Бань Шен невтомливо стояв перед нею, ковзнув поглядом по кактусу у неї в руках і трохи підвів брову:
— Подарунок на день народження Лі Шенжань?
Лінь Вейся кивнула. У неї не було нічого особливого, що можна було б подарувати. Цей кактус вона виховувала довгий час, це була її цінність, тому вона хотіла подарувати його.
Вона вже думала, що Бань Шен посміється над її подарунком, але той пропалив останні крихти крижинця, раптом простягнув руку і забрав у неї кактус, сунув його назад в багажник і сказав тоном хулігана:
- Цей тепер мій.
— Не можна, — відмовила Лінь Вейся.
Бань Шен не образився, нагнувсь, витягнув з багажника червону подарункову коробку і простягнув їй все з тим же недбалим виглядом:
— Там фотки одного маленького айдола, якого вона любить. Вона довго благала мене. Віддай їй від свого імені.
Лінь Вейся піджала губи, а потім сказала:
- Я вважаю, що мій подарунок хороший. Якщо ти хочеш подарувати його їй, не треба робити це через мене...
— У Лі Шенжань алергія на кактуси.
Лін Вейся широко розплющила очі. Раптом вона зрозуміла, чому стільки дівчат були без розуму від нього. Він дійсно умів про все подбати - зовнішній зухвалий і крутий, але насправді уважний до всіх, ніколи нікого не змушує в незручне становище.
Лін Вейся тримала в руках зв'язок синьо-білих куль. Ззаду пролунав бавовняний багажник, і Бань Шен з двома важкими сумками зайшов разом із нею в будинок.
Коли Лінь Вейся і Бань Шен з'явилися удвох на честь дня народження Лі Шанжані, на секунду зависла тиша. Вони були вражені і знехтували ними.
Моле, ось F-студенти вже не приховують своїх намірів.
Побачивши їх, Лю Сіцзя на мить скам'яніла але коли її погляд перемістився на обличчя Бань Шена, вона з усіх сил постаралася вичавити усмішку.
Сьогодні Лю Сицзя була в довгому облегку чорному оксамитному плаття на брухті, гарної та барвистої. Роза-підвіска похитала кожного разу, коли рухалась вона - яскрава і приваблива.
— Бань Шен, дякую вам за час Вейся. Лю Сіцзя підняла на нього погляд і раптом з подивом вигукнула: « А що в тебе з рукою?
— Нічого, — сказав Бань Шен. — Він віддав речі палацу і за весь цей час не бачив її очима.
— Вибач, Вейся, я тільки що дивилася в телефон, мені треба було зустріти тебе, Лю Сіцзя взяла її за руку.
— Нічого страшного, — усміхнулася Лінь Вейсь і простягла Лі Шенжань червоний футляр, кажучи: - З днем народження.
Лі Шенжань здригнулася підборіддя, приймаючи подарунок, всім своїм виглядом показуючи абсолютну байдужість. Але коли відкрила коробку, раптом задихала і її похмурий вираз обличчя миттєво змінилося на щасливе. Вона сором'язливо кашлянула:
- Звідки ти знаєш, що я його люблю! І взагалі, мій кумир ніколи нікому не дає автографи приватно. Ти крута, дякую! Проходьте всередину, там є тістечка.
Невдовзі Лі Шенжань стала гостинною. Лю Сицзя здивувалась і вже хотіла запитати, але її покликали у справі.
День народження був побудований з розмахом - два довгих стола були залишені тортами та різноманітними напоями, обидва поверхи будинку, включаючи зовнішній двір із басейном, мали в розпорядженні молоді. Кулі літали під стелею; студенти, наче птахи, вирвалися з клітини і фарбувалися своїм « оперенням » та гучними галделами — на відміну від шкільних правил тепер вони одягалися сміливо, голосно грали в „мафії" та інші ігри.
Я думала, що юність повинна просто даремно витрачатись.
Після закінчення справи Лю Сіцзя зібралася спуститися вниз і попрямувала до рушниці, як раптом помітила Бань Шена з кількома хлопцями - вони про щось несхвально базікали.
Лю Сіцзя приїхала до Наньцаня тільки в першому класі старшої школи. Вона не знала Бань Шена, не могла знати, з ким він дружить і хто його оточує.
Якийсь хлопець знизу свиснув і запитав Бань Шена:
— А та дівчинка на куті - непогана, як її звати?
Все простежили за його поглядом. Лю Сицзя теж подивилася туди. На кутовому дивані сиділа Лін Вейся.
Бань Шен ліниво підвів повіки і теж подивився.
Вона майже не вдягалася для цієї вечірки - у порівнянні з іншими, хто був при повному параді вона виглядала білою вороною. Лінь Вейся була в простому рубашці, сиділа прямо, її сині джинси з високою посадкою були вільні, відкриваючи тонку бліду талію, сліпучо біла: смужка шкіри то з'являлася, то зникала.
На Лині Вейся не було ніяких прикрас, тільки голуба стрічка в волоссі. Її довгі чорні прямі волосся м'яко трулись по спині, губи - алі. Останній оранжевий промінь заходу пробивався крізь скло і падав на її ліву щітку.
Червона пляма у вигляді метелика сяяла прозорою красою.
Лін Вейся сиділа і збирала пазл. Хтось підходив до неї, щоб заговорити, вона відкладала речі і уважно слухала, час від часу на її обличчі з'явилася м"яка усмішка.
- Хочеш собі на нервах пограти? — Відказав йому Бань Шен.
Хлопець застиг, а всі інші розсміялися, багатозначно дивлячись на Бань Шена.
Люба Сицзя, стоячи ззаду і слухаючи цю розмову, відчувала, як щось всередині неї різко падає вниз. Вона більше не захотіла підходити до них і втекла вниз.
Банкет перевалив за середину. Лю Сицзя вже прийшла в себе. Вона думала, що може через гру або ще якось, роздягнеться акаунт Бань Шена в WeChat, але той, крім моменту, коли Лі Шанжань задувала свічки, так ніде і не оголосився - невідомо де шляндувався весь цей час.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno