Коли він відкрив очі, перед ним замілювали безлічі проекції. Тільки зараз він зрозумів, що весь цей час його повіки були щільно сомкнені, а вся інформація транслювалась безпосередньо у мозок.
Тепер яскраві зображення вставали прямо перед очима.
Здавалося, по всій Реці-Матері розречені його аватари, і кожен з них синхронно передає дані в єдиний центр. Генрі усвідомлював, що не володій ним настільки видатною духовною енергією, і це інформаційний шторм миттєво перетворив би його розум на прах.
Він зробив спробу пропливти трохи далі. Кожен рух у цьому середовищі був надзвичайно важким, але прогрес відзначався міліметрами. Пізніше свинцева втому, що скувала тіло й Істинну Душу та саму кров навалилася на плечі. Генрі прийшов до висновку, що пересування в водах Рекі-Матері вимагає неймовірних витрат ресурсів.
« Чи Прародитель тисячі Око вільно плавати? І як довго він може витримати такий тиск?» — задався він питанням.
Генрі зрозумів, що подальші спроби руху тепер безглузді, і припинив боротьбу та зосередився на оцінці. Стан Володаря восьмого рівня дав йому новий зір: тепер у блакитній товщі Річки-Матерії він чітко розрізняв сплетені в потік душі, згустки крові і чисту силу.
Раніше, споглядаючи цю воду, він бачив лише її силу, а приховані в глибині знання залишалися для нього завісою.
Не маючи можливості навіть повернути голови, Генрі дивився на річку прямо перед ним. Величезні пласти інформації засвоювалися миттєво, не вимагаючи жодних пояснень чи зусиль. Він просто знав скільки вбивств і судів проноситься повз них. Вся спадщина Безконечних Планів була в цьому потоці вічно, необізнаним бар'єром маршем.
Несподівано Генрі відчув непереборну, майже болісну цікавість. Він захотів подивитися на поверхню цієї величної річки.
Генрі спробував висунути погляд, щоб розглянути поверхню води, і в цей момент зрозумів: він розпластан на самому дні Рекі-Матері. Нижче не було нічого, крім в'язкою, бездонної пустоти, але інтуїція підскакувала - це межа, абсолютний фундамент буття.
Відстань до поверхні залишалася величавою невизначеною, але він відчував його як щось колосальне.
Кожне мікрознімання в товщі Річки-Матерії давалося ціною нелюдського напруження, а сама думка про підйом здавалася абсурдною - ніби спроба зійти на небо без під ногами опори.
Чи такі стародавні люди, як Прародитель тисячі Око, можуть бути такими ж реальними?
Цей по праву вважався одним з найсильніших серед Владики Восьмого рівня, особливо в мистецтві підпорядкування вод Річки-Матерії. Все ж Генрі мусив мобілізувати всі доступні ресурси — Силу Крові, енергію Душі та фізичну силу — щоб просто пошевелити шей.
Поворот вийшов нікчемним, мало помітним. Отже, щоб переміщатися тут хоч скільки-небудь вільно, потрібно мати статус Прародителя, не менше.
Рядові Володаря Восьмого рівня, опинившись тут, замерли б вічними статуями. Тільки виняткова Сила Крові Безскінченності дозволила Генрі тримати себе в подобі рухливості під жахливим тиском.
Довкола панувала мертва мовчазна тиша, і ми повільно дрейфували згустки душ та потоки крові, вимиті з Безконечних планів. Тут час поступово вичерпував свою лінійність, розчинявся у воді і став частиною неї.
Генрі втратив рахунок миттєвості і століть у цьому зануреннях, але коли настав час, він залишив потік так само природно, як видихає повітря. Спочатку він активував інтерфейс, щоб зручити внутрішні хронометри.
✔ Захоплений медитативним зануренням: 3 роки 2 місяці 14 днів.
На його полегшення минуло лише три роки. У глибині душі панував страх, що прорив може розтягнутися на десятки тисяч років і він не зустріне жодного знайомого. Його досвід минулого життя завдав йому сильного болю самотності — він втратив дорогих йому людей. Тепер він не збирався допустити, щоб ця трагедія повторила його знову.
Ця думка змусила його губи торкнутися іронічна насмішка.
Іронічно: чим вище він піднімався по сходах системи Сіл, тим більше трансформувався його життєвий рівень, але людська суть залишалася непохитною. Генрі бачив у цьому не слабкість, а свою перевагу.
Він прагнув Вічності і абсолютної сили, але не ціною перетворення душі в холодний, бездушний камінь.
Закріпившись у статусі Володаря Восьмого рівня, Генрі знову звернувся до Реке-Матерії. Миттю знову опустилися на дно первооснови.
« Ось що...» — промайнуло в голові.
Тепер він чітко бачив прірву, яка розділяла Владик 8-го рівня і Легенд Седьмого. Навіть якщо не брати до уваги Креваві Руни, сама природа взаємодії з Рекою-Матерью була іншою.
Легендарна істота задоволена краплями сили, що просочуються у справжній світ.
А втім, Володар занурювався у воду з його потужністю, наче губка. Завдяки цьому обсяг доступної енергії став незнищенним.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu