Минуло сім років. Замок Генрі в Північній землі перетворився на неприступну цитадель, оточений багатошаровою охороною: доступ до неї повністю закритий. Андрес, який знав про важливість досліджень пана, не сподівався, що вони затягнуться на такий довгий час і кінець цьому бар’єрі ще не передбачалося.
Увесь той час увага Генрі була прикута до тієї самої руни. Тепер її метаморфози протікали з немислимою швидкістю — десятки тисяч трансформацій міняли один одного в одну мить.
Колись Генрі був би здивований такою динамікою, але нинішній сприймав це як належне.
Кожен варіант стискався у мікроскопічний елемент — крихітну піщинку, яка порівняно з основною руною, масштаб якої тепер нагадує весь всесвіт. Ці елементи накопичувалися всередині тіла, і за сім років їхня кількість стала справді несправжнім.
У певний момент, коли зміни були застигли, форма здавалася нерухомою, але в той же час таїла нескінченний рух. Генрі відкрив очі, зрозумівши, що мета досягнуто.
Постогнута ним нескінченна кривава руна втілювала в собі все розмаїття можливих сил крові - тепер вони співіснували у його тілі як єдину, абсолютну силу.
Генрі чітко відчув пульсацію цієї кривавої руни - в ній була укладена сила, багато разів вища за все, з чим йому доводилося стикатися раніше, включаючи природу Прародителя бога грому.
Його власний потенціал поки не досяг висоту Прародителя, але створена ним руна безумовно володіла більш щільною і досконалою структурою, ніж та, що мала велике божество блискавиць.
Загорнувши рукопис першої Безкінченої руни, Генрі взявся до наступного ретельного етапу: впровадження цієї структури у всі тканини тіла для повного перетворення свого енергетичного каркаса.
Він діяв методично і холоднокровно, не допускаючи марноти.
Після того як перший друк закріпився в його тілі, трансформація інших стала значно легшою — клітинам було достатньо скопіювати певний еталон. Генрі виводив лінію за одною, а через місяць невпинної внутрішньої роботи кожна кривава руна в його організмі переродилась у Безконечну.
Коли остання частинка мозаїки стала на своє місце, по тілу пройшла дивна вібрація. Руни почали резонувати, зв’язуючи один з одним невидимими енергетичними нитками.
Вони злилися в монолітну силу крові, і тієї ж секунди з пори Генрі вилизнула давня та лякаюча потужна аура.
Ці слова, як їх перший раз почули у глухих розколинах північної хребти, були огидні демонічним стволом.
Їхні очі мимовільно звернулися до міста Північних земель, і інстинктивні інстинктом створіння опустилися на коліна, схиляючи голови в безмовному поклонінні.
Будучи слугами, пов'язаними з Генрі нерозторяним кривавим контрактом, вони відчували зміни в його природі гостріші за інших. Демони не могли зрозуміти, що́ насправді сталося, але в їхній свідомості з’явилася лише одна думка: пан став набагато сильнішим.
У момент остаточного злиття рун Генрі також побачив ці метаморфози, які відбуваються всередині нього. Але важливішим було те, що він знову побачив Река-Мати.
Під час минулих проривів до сьомого лягенного рангу він уже споглядав її велич, але з того часу лише черпав із них силу і не міг повернутися до самого вигляду.
Генрі вважав, що такий стан є рідким даром Річки-Матері, який дозволяє зануритися в її первоздані води і отримати колосальний об'єм знань та енергії. Після закінчення просування сила ставала дуже мізерною, ледь помітною. Андреса підтверджував його здогадки: Легендарні істоти сьомого рівня отримують з джерел лише крихти, і їхній розвиток дуже повільно розвивається.
Саме тому « Сердце Насекомих», яке є фактично концентрацією цієї чистої енергії, було для Генрі безцінним скарбом - з нього він міг вбирати точно стільки, скільки могло вмістити його тіло.
Коли сила Безкінченої крові остаточно стабілізувалася, Генрі знову відчув знайоме відчуття занурення у нескінченний потік. Але цього разу це видіння було зовсім іншим, як у нього тисяча очей і воно сприймає реальність з безлічі точок огляду одночасно. У його вени постійно вливався густий потік, і сила Генрі зростала у геометричній прогресії.
І тоді ми зрозуміли, що це перехід до режиму Владики. Він зробив собі унікальну криваву руну і крокнув за межі сьомої рани.
Генрі не сподівався, що просте дослідження природи крові призведе до такого результату.
Оскільки структура його Безскінченної крові була неймовірно щільною, вона поглинає в раз більше еманацій Річки-Матері, ніж тіло будь-якого типового Володаря. Він був подібний до губки, яка жадібно вбирає все довкола.
Поступово до нього повернувся контроль над фізичною оболонкою. У перші хвилини, загублений у водах Рекі-Матері, він перебував в стані повної апатії, дозволяючи потоком омивати себе, але тепер, зміцнівши від притоку нової сили, Генрі зміг взяти волю в кулак.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu