— Мене звати Генрі, — представився він. — Я чарівник з Континента Караг, але Контінент Корсон - така ж моя батьківщина. Я прийшов сюди, щоб попросити Ваше Високість про співпрацю в одній справі.
Реймонд слухав згадку про далекий Континент Караґ, в якому була дійсно спокійна тиша.
- Пане Генрі, що саме я можу вам допомогти? — Він дізнався, віддавшись вперед.
Як могутній маг, Генрі звик розв'язувати будь-які труднощі самостійно, і необхідність тягти до милості смертного правителя на мить викликала у нього відчуття легкого диссонансу.
Однак він стисло виклав суть довгої суперечки навколо долини Дул, розкриваючи можливі наслідки цього конфлікту. Реймонд, який мав гострий розум державного чоловіка, негайно знайшов ядро проблеми.
— Я зрозумів вас, — кивнув король і в його голосі задзвонила сталь. — Згідно з законами королівства Нортон, долина Дул по праву належить пані Мелісе. Я особисто візьму це питання під контроль. Можете більше не виснажувати себе тривогою про це - все буде виконано.
Реймонд надав прохання статус державної важливості не тільки через очевидну силу гостя. Генрі був вражений тим, як він може розтрощити будь - якого противника натисканням пальців і діяти за допомогою офіційних інституцій влади. Цей жест доброї волі і поваги до законів королів змусив монарха поринути в мандри ще глибшої пошани.
- Ваше Високість, ви в безпеці?
Повітря в кімнаті тремтів, і з тіні соткалась фігура худорлявого старого. Він швидко заволодів собою Реймонда, бураваючи Генрі важким і настороженим поглядом. Від новоприбулих явно віяло щільною, дисциплінованою аурою мани.
- Чарівник стадії Кристалізації? — брови Генри поднялись в легкому подиві. Він не очікував зустріти мага такого рівня в ролі особистого охоронця короля.
— Старший Стів, якого ви знаєте, прошу вас заспокоїтись, — поспішив втрутитися Реймонд і жестом закликаючи мага опустити невидима зброя. - Немає причин для тривоги. Дозвольте уявити, що це пан Генрі, він також прибув з Континента Кароган.
— Генри? — У очах Стіва півхнув різкий, пронизливий блиск. Він впав в обличчя гостя поглядом, ніби намагався порівняти побачене з якимось внутрішнім чином.
Особливо його лякало те, що Генрі не обурював ману — абсолютна порожнеча, яка у світі магів часто означала цілковите відсутність таланту або недосяжної сили. Стів сухо запитав:
- До якої організації чарівників ви належите?
— Болото Аруфа, — також залишив Стів. Його пальці розорилися, і він, очевидно, сильно намагався пригадати якусь важливу деталь.
Генри зрозуміло кивнув.
- Отже, Болото Аруфа. Мені доводилось відвідувати місячне світло Леса, але до ваших земель я ще не добрався.
- Місячне світло Лісу... — Старий осикся, і його обличчя раптово зблідло. — Так вы... Той самий Генрі?
Через це Степан на мить втратив дар мови і не міг скласти легенду з людиною, яка стоїть перед ним.
- Ти чув про мене? — уточнил Генри.
Стів повільно видихнув і покірно опустив плечі, повністю залишивши ворожість.
- Звичайно, пане Генрі. Для мене велика честь зустріти вас тут. Ваше ім'я прогрімало в наших колах вже давно, а за останні роки про ваші досягнення говорять навряд чи щодня у будь-якій вежі магів.
У подальшій розмові Генрі дізнався історію Стіва. Виявилося, що той не був корінним жителем Корсона; старий прибув сюди, щоб виконати обов’язок честі перед померлим другом з Болота Аруфа.
Той маг, який вийшов з династії Нортон, так і не зміг піднятися вище другого рівня і, відчуваючи наближення кінця свого терміну, звернувся до Стіва із останньою просьбою.
Королівство тоді захопилося в міжусобицях, і вмираючий не хотів залишати своїх нащадків на розшарування хаосу.
Саме завдяки тому, що Стів підтримує реформи Реймонда, просунулися такі успіхи. Маг Крісталізації першого рівня був у цих землях незаперечною силою, здатної вирішити будь-яку кризу.
Проте Степан чітко дотримувався кодексу: він діяв із тіні, не вдаючись до безглуздої різанини і втручаючись лише тоді, коли життя короля було під загрозою.
Відчувши дивний бунт у спокійах, він відразу ж став допомагати тим, хто боявся найгіршого.
Для Стіва, як і для більшості мешканців Плану Чарівників, Генрі вже давно став легендою. Рівень, який отримав цей чоловік, був для звичайного мага Кристалізації за межами уяви. Якщо Стів сумнівався у цьому, то згадка про Луневе світло Леса остаточно підтвердила його особистість.
Коли Реймонд спостерігав за сценою, то остаточно зрозумів масштаб особистості Генрі. Якщо навіть зарозумілий і могутній Стів поводиться так упереджено, то він стоїть не просто магом, а справжньою опорою цього світу. Думка про те, що така персона звернулася за допомогою саме до нього, наповнила серце короля гордістю.
« Пане Генрі, — із запалом сказав Реймонд, а не повернення долини Дул, і я вирішив передати сім’ї пані Мелісси та прилеглі землі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu