Все сталося в долі секунди: сліпуча куля зірвалася з неба, миттєво подолав розмеленій ними простір і врізався у Генрі.
У пащі Тіто затулилася весела усмішка, і він чітко відчув момент контакту. Його секрет в тому, що це заклинання спиралося на правила простору: воно прошивало дистанцію ривком і не залишало мети часу навіть зітхаючи. Вивільнена енергія була колосальною; будь - який інший майстер п’ятого рівня, незважаючи на щити, перетворився б у обвуглу ляльку.
Відразу після головного вибуху чорні хмари завалили на позицію Генрі суцільної шквал блискавок — хаотичну, шаленну бомбардувальну. Грім гремів без перерви, розкоти луною розносився на багато миль навколо. Мешканці міста Штомра, почувши про це шаленство стихії, жахнулися від того, що на горизонті з’являється погляд.
Кожен розумів, що там іде битва між Тіто і Генрі. Хоча наслідки були туманними, більшість мешканців міста вірили у свого захисника — живий символ непереможності. Протягом десятиліть слава Тіто була пов’язана з генією та зухвалими претендентами, але він завжди зазнав нищівної поразки.
Протягом довгого часу бомбардування не вщухало. Однак коли останні розряди згасли, з’ясувалося, що ландшафт змінився до невпізнання: земля покрилася глибокими кратерами та оплатою вибоїнами і перетворилась у безжиттєву й смердючу пустелю. Тіто вдивлявся у завісу пилюки — спочатку з радістю, яка поступово змінювала липкий стан тривоги.
- На цьому все? - Донісся з марєвого невгасимий голос Генрі.
Він недбало змахнув рукою. Здійснюючи потік повітря в момент, зніс дим і гарю, виявивши світові абсолютно непошкоджене тіло. На Генрі не було жодної подряпини, жодного обпеченого волосся. Смертоносна куля потрапила точно в ціль, але або розбився про невидимий бар'єр внутрішнього Домена, або був поглинутий просто без залишку.
Навіть якщо б Генрі отримав поранення, його Вічний Домен в мить ока відновив би тканини. Після кількох місяців бою з Ліаном, чиї сили були незбагненні, Генрі звик до іншого порядку. Правила Вічності невблаганно повертали його стан до кінцевої точки. Тіто тільки - но закріпився на п’ятому рівні і не мав такої глибини. Пропасти між ними була очевидна з першого кроку, просто Тіто в силу власної обмеженості не міг її зрозуміти.
— Це... Как? — Тіто застиг, дивлячись на живого і неушкодженого противника. Реальність надихнула його очікування.
Він дозволив, щоб його зусилля були дієвими, але не припускався до такого нікчемного вчинку. Генрі все ще не виростив Істинну Душу і формально не досяг шостого рівня, тому Тіто прийняв його колосальне тіло за тимчасову форму трансформації, яка завжди має межі міцності. Він трагічно недооцінив симбіоз стародавньої сили крові і відточеної магії.
« Тепер моя черга », — сказав Генрі, і його очі виблискували холодним аналічним блиском. - Якщо ти вважаєш себе майстром блискавки, я покажу тобі справжню природу цього вірші. Принаймні, ти помреш без жалю, побачивши досконалість.
Він повільно простягнув руку долонею вгору. У повітрі над ним почав матеріалізуватися примарний контур, який швидко налився сліпучим світлом і перетворивсь у гігантський меч блискавки довжиною в сто вісімдесят метрів. Генрі міг би створити клинок ще більше, але чіп миттєво видав попередження про ризик втрати контролю. На суворому Плані Бездни такі надмірності були допустимо, але тут фундаментальні закони космосу виявилися набагато більш крихкими: один необережний рух міг спричинити поділення тканин міжпланарними розломами.
Меч сформувався остаточно. У його лезо пульсувала не просто енергія, а концентрована аура правила руйнування — першопричинна і нищівна сила, готова витерти в порох та небо й землю. Тіто відчув, як його зіниці звузилися до точок, а серце пропустило удар. Тільки в цю мить він по-справжньому зрозумів, з яким чудовиськом зіткнувся.
Генрі зробив плавний змах. Світ навколо раптово занурився в абсолютну тишу: всі звуки зникли, само час ніби застиг у точці неврта.
А потім, нахлинувши хвиля жахливої енергії рівним зрізом, витворила гірські вершини в зоні ураження і перетворила бурий ландшафт у ідеальну плоску рівнину.
У самому епіцентрі величезного вибуху розкинулася бездонна каверна, від якої виходило цілюще і первісне відчуття - саме правило руйнування.
Ця аномалія на довгі десятиліття стане частиною ландшафту, перетворюючись у своєрідний "Ключ Правил" для майбутніх чарівників, які зможуть зрозуміти закони світу.
Але з іншого боку, цей дар був надзвичайно потужним та невгамованим: залишкова радіація зони удару загрожувала неминучій загибелі будь - кого, хто мав би силу протистояти перекрученому промінню.
У руках Генрі правило руйнування було покірним знаряддям, але для несвятих воно оберталося втіленою смертю. Необачні тіні були такими ж обережними, як і до цієї нестабільної енергії — а саме існування смеркало.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu