Життя на вулицях завмерло. Гороженці задерли голови, і в ньому з’явились велетенські сонця. Перший страх крижаної хвилі пройшов по натовпу — навіть через захисні баталії міського Магічної доби просочився тяжкою, гнітючою аура Генрі.
Невдовзі над містом зіткнулась фігура чоловіка в лазурному плащі. Золота сережка в його ухах спалахнула магічним вогнем, а артеріогент явно прийшов до бойової готовності. Обличчя Тіто потемніло від гніву та тривоги: аура приходька виявилася набагато щільнішою і виразнішими, ніж він сміявся припустити.
— Ты — Тито? — коротко кинув Генри.
— Я, — змерзнув маг, намагаючись зберегти залишки гідності під цим нестерпним тиском.
Генрі продовжив, не змінюючи тону:
що моя пропозиція тобі не сподобалася. Останній раз я запитую: чи ти готовий підтримувати історичну правду?
Тіто витримав паузу, дивлячись в бездонні очі співрозмовника, і криво посміхнувся:
— Нет.
Генрі зрозуміло нахилив голову.
« Якщо не хочете, щоб твоє місто перетворилось на руїни разом з його мешканцями — поза формацією. Закінчимо розмову там.
Тіто кинув погляд вниз. Він бачив страх, надію і збентеження на обличчях своїх підданих. Глибоко всередині він вже розумів, що цей бій може стати для нього останнім. Сила Генрі була очевидною, майже осизана. Тіто було плювати на історію і правду, але його гордня роками абсолютної влади не дозволяла схилити голову. Ще з дитинства він був тим, хто диктував умови. Умиратися з роллю відового для нього було гірше смерті.
Не чекаючи відповіді, Генрі розгорнувся і буквально розчинився в повітрі. Через мить його фігура виявилась далеко за горизонтом, у зоні глибокого магічного забруднення — в пустельній пустелі, де лише рідкісні демони блукали серед отруйних випарів.
Тіто кинув останній погляд на вежі міста Штомра, які стали його домом, і, стиснувши зуби, пішов за ворогом.
У зоні забруднення лютувала буря. Тучі жовтого піску з виттям неслися над землею, а маленькі крячки впивалися у шкіру, наче розжарені голки. Звичайна людина загинула б тут за лічені хвилини, але для двох істот на вершині магічної еволюції це середовище було лише декорацією.
Генрі окинув поглядом, що наближався Тіто.
— Я дозволяю тобі нанести перший удар. Вклади в нього все, що маєш. Другий шанс у тебе не буде.
— Наглец! — взревил Тіто. Ярність, яка висихала в його грудях, перетворилася на залишки обережності. Ніхто й ніколи не відважився так відкрито нехтувати його могутністю.
Генрі просто втомився похитав головою.
- Це не зухвалість. Це кінець факту.
Тіто більше не витрачав слів. Його аура детонувала, вивільняючи нагромаджену силу, і Душевна сила забурила, перефарбовуючи реальність.
Навколо нього почав швидко обертатися магічний Домен, де простір прошивали сліпучі гілки блискавок, що супроводжувались безперервним розкатичним громом.
— Поквапся, я поспішаю, — кинув Генрі, і в його голосі чітко прозвучало нетерпеливість.
Проте Тіто не дозволив цьому напору збити себе. Він завмер, повністю порівнявши ритм дихання і концентруючи внутрішні потоки мани.
Коли він активував свій Домен, світ навколо перетворювався: в радіусі десятків кілометрів чисте небо миттєво затягнулося іссіння-чорними, важкими хмарами. Повітря наелектризувалося, і незабаром над горизонтом прокотився перший розкатистий удар грому.
Генрі обвів поглядом похмурий морок, і на його губах заграла сміх, який перейшов у величезний сміх.
- З чого ти смієшся? — запитав Тіто. Вузьких вузеньок його рота нервово смикнувся, видаючи промельне роздратування.
що хтось наважиться показати мені контроль над блискавкою. Ця сцена здається мені іронічною, — спокійно відповів Генрі, навіть не прийнявши захисної стійки.
Тіто не вловив прихованого підтексту. Все його життя було присвячене магії шторму, і правила Домена без кінця підкорялися волі господаря. Він зберігав мовчання, поки мана в його тілі закручувалася лютим вихором.
У вишині, прямо серед грозових хмар почав формуватися колосальна куля блискавки. Він роздувся іскринками та гулом, до розмірів метеориту, який за будь - яку секунду спускається на Землю.
Генрі безсердечно аналізував структуру плетеного матеріалу. У цьому згустку енергії дійсно відчувалася сила правил блискавки, але він тільки розчаровано хитнув головою. Порівняно з первісною силою Прародителя бога грому, тут відбувся спад. Блискавка Прародителя несла фундаментального правила руйнування — абсолютний рівень, який було б практично недоступним для звичайних стихій.
Для рядового чарівника п’ятого рівня снаряд Тіто виглядав би неодолімою загрозою, яка несе смерть. Але Генрі вважав, що цього недостатньо. Він щиро сумнівався, чи зможе подібна атака хоча б подряпати поверхню його внутрішньої Домени, не кажучи вже про нанесення реального урону організму.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu