« Я міркував так само, — сказав Джим криво з усмішкою і визнав його правоту аргументів. - Але пан Аріос твердо упевнений. Він надає цій справі першорядного значення і має намір докопатися до істини, навіть якщо шанси на присутність позамирних сущів незначні.
Генрі мовчки кивнув, приймаючи інформацію до відома. Допивши чай, він ще деякий час дивився на згасаючих вугілля в каміні, занурившись у розрахунки і співпостачання даних. Невдовзі вони закінчили розмову і розійшлися по своїх кімнатах.
Опинившись у себе, Генрі першим за все оживив камін. Коли сухі дрова затікали, наповнюючи приміщення сухим теплом, він скинув спорядження і присів до ліжка. Прокрутити в голові події дня, він звикли до глибокої медитації, направляючи внутрішні потоки енергії на духовну практику.
Однак через кілька годин стан трансу був пошкоджений раптовим нападом на людину. Це було надзвичайно дивно, бо поліпшилась фізична конституція Генрі дозволила йому ігнорувати перепади температури. Навіть якщо б вогонь в каміні повністю погас, він не повинен був відчути холод під щільною ковдрою.
Генрі відкрив очі і ривком сів. Кімната впала в непроглядну темряву; камін давно вигорів дотла, не залишивши навіть тліючих вугілля.
Оглянувшись, він зафіксував страхітливу аномалію: підлогу було вкрито густим сірим пилом.
Його власна ковдра теж було припорошено нею, і коли він піднявся, в повітря зметелося важка хмара, ніби у цій кімнаті не було живої душі принаймні кілька століть.
Він не гаяв ні секунди, а витягує довгий меч з інвентаря. Його почуття посилилися, а очі його зору сканували.
Ситуація здавалась такою знайомою, що він вже переживав через помилку доїхав на План Бездні. Але чутливий нюх не фіксував характерного сумера розкладення і сірки — це не безмірна. Генрі кинув швидкий погляд на ліве передпліччя: вбудований інтерфейс підтвердив, що координати плану в нормі і не були активовані.
Зіткнувшись з абсолютною непевністю, він перевів системи чіпа в бойовий режим і розгорнув активне сканування артефакти « Блакитного» накриття куполом виявлення.
Топографія будівлі не змінилася на йоту, але в усіх інших кімнатах панувала тиша. Датчики не фіксували ані Джима, ні слуг — у цьому мертвого просторі він був абсолютно один.
« Просте зміщення? Телепортація? Але коли саме це сталося?» - Генрі аналізував дані з холодною люттю. Навіть під час медитації його Дух зберігав мінімальний рівень контролю над реальністю, але чіп не зафіксував ніяких сплесків магічної активності.
Тук! Тук! Тук!
Тишину, щільну, як вата, розірвав наполегливий і ритмічний стук у двері. Генрі миттєво розгорнувся в бік звуку, але не зробив ні крок назустріч. Система виявлення неупереджено повідомила: за дверима абсолютно порожній. Там не було ні теплового сліду, ані фізичного об’єму.
« Злий дух? Нематеріальна сутність?»
Він негайно активував техніку некромантії - "Випряття злих духів", намагаючись вичленувати духовні тіла в ефірі. Пусто.
Тоді він дістав ланцюжок з Кристалом Пожиранії Духів, який отримав біля господині Моран. Цей демонізований предмет був ідеальним індикатором: якщо йому потрібна була ворожа воля, він мав налитися блискучим світлом і в разі серйозної загрози розкаятися. Але камінь залишався тьмяним і холодним. Генрі на мить навіть сумнівався в достовірності артефакту, але швидко відкинув ці думки.
Поспостерігши за замерзлим кристалом, він забрав ланцюжок. Стук тоді продовжувався, стаючи гарячково швидким і повільним. Генрі помер у бойовій стійкості, вирішивши не піддаватися провокації. Через півгодини звуки раптово припинилися, і світ знову впав у вакуум тиші. Але інтуїція та гострі почуття казали: щось невидиме, але надзвичайно реальне все ще стоїть по той бік порожнього.
Бах!
Важкі двері не просто відкрилися, вона розлетілась у щіпки, які віялом бризнули вглиб кімнати. Струнні уламки з сухим тріском вдарилися об мерехтливу поверхню Щіта Абсолютної захисту і безсильно осипалися на пилову підлогу.
Муті, що піднялася хмарою, проникнув силует. У дверному проемі стояло людиноподібне створіння заввишки 2 метри.
Масивні м’язи, вузлувані кінцівками, були переплетені і водночас неприродно делікатно затемнювались. Замість волосся на голові хитався клубок безформних щупалець.
Обличчя істоти виглядало жахливою пародію на живе: один-єдиний величезний око над пащеком, посадженою рядами гострих, як у акули, зубів. Ноги творячої людини закінчувалися видовбаними зернятками, що нагадували довгі кинджали, від яких було чітко видно холод.
« Нудьгий...» — зафіксував свідомість Генрі, посиливши рукотягуючи меч.
Людина, яка була вродженою людиною, розчавила кулак і вибила двері, перетворивши дерево на щіпки.
Його єдиний вертикальний зрачок зосередився на Генрі, холодному та розрахунку скануючи противника.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu