Спочатку підозра про підступну пастку поступово талало, а ймовірність підвоє була мізерною.
Від самого початку Генрі виявляв обережність, уникаючи прямих контактів з Аріосом і не даючи привідів для стеження.
Якщо б він поставив собі за мету інквізицію, Аріос, який має величезну владу, арештував би його прямо в місті й не використовував таких складних маневрів.
Отож Генрі дійшов висновку, що якщо в горах є сліди інших чарівників, то його аналітичні здібності дозволять помітити їх там, де екзорцисти проходять повз них.
Через три дні Джим підкотив до готелю на великому возі. За ним пила друга телега під управлінням візника, на ім'я Кобо. Обидві з них були нагорнуті мішками та ящиками, які мали запаси для тривалої зимовості. Генрі вийшов до них, причому не тільки один об'ємний рюкзак.
Це було зроблено виключно заради маскування, щоб не афішувати наявність просторового кільця і не викликати зайвих запитань, витягуючи речі з повітря.
Залишивши позаду ворота Емі, повози бадьоро покотилися через тракт на північний захід до суворих вершин гірського хребта Альстер.
П’ять днів подорожі закінчилися біля воріт укріпленої садиби, що приміщалася коло самого підніжжя. Тут несли службу півдюжини солдатів з міського гарнізону: їх завданням було охороняти перевал і безперервне спостереження.
Коли з’явиться демонічна загроза або будь - які дивні речі, вони мали негайно відправити вершників до міста.
Там було небагато споруд, і солдати жили в тісноті. Генрі та Джим, завдяки їхньому статусу, виділили окремі кам’яні каміни — крихітні, але обставлені усім необхідним.
Величезні поленниці дров, що височіли біля стін будинку, запевняли, ніби лютий гірський холод не пробереться всередину.
Кобо влаштувався у спільній казармі з солдатами, готуючись розділити з ними тягарі зимової вахти.
Генрі вийшов на ґанцо, щоб оцінити рельєф місцевості. Усада була стратегічно вигідна позиція на півголосу. Аж ось неподалік починалася стіна густого хвойного лісу, а перед очима відкривалася ущелина, яка вела до краю греблі Альстер.
У цей момент налетів різкий порив крижаного вітру, і з сірого неба посипалася перша сніжна крятка.
Невдовзі ці землі будуть сховані під товстим білим саваном, перетворюючись у мовчазну крижану пустелю.
Після вечері Генрі залишився в одній з просторих зал помести наодинці з Джимом. Вони неквапно тягли гарячий чай, коли тихо розмовляли.
Ззовні була негодою: крижаний вітер завивав у щілинах, кидав пригоршні колючого снігу в віконниці, але важкі дубові двері були щільно прикріплені до бокани, надійно тримати тепло всередині.
У каміні мерехтіло яскраве полум’я.
Упевнившись, що в димарі є достатньо роботи, а вентиляція працює належним чином. Генрі взяв веселий чайник і наповнив горнятко крутим кип’ятком. Коли він кидав два кубики цукру, то за допомогою методу розмішував їх і побачив, як білі кристали миттєво тануть у темній воді.
Однак перший ковток з’їв губи, а напій був ще надто гарячим. Генрі зі стуком відставив чашку на стіл, вирішивши почекати.
- Якщо нам все одно нічого зробити, розкажи більше про тих позаземних небесних демонів. Це викликає в мене певний професійний інтерес. Ви знайшли тут сліди їх прямі? — Він запитав, дивлячись на співрозмовника спокійно й з нетерпінням.
Його допитливість була цілком природною і природним явищем. У цьому жорстокому світі будь - яка розумна людина, почувши про істот з інших планів, хотіла б дізнатися якомога більше про ворога.
« Відверто кажучи, я досить мало знаю », — відповів Джім, роздумуючи над іскриками у каміні. « Пан Аріос лише сказав, що ці створіння походять з інших світів і мають дійсну силу. Ми опинилися в цьому заволющі тільки через мертвого крилатого демона, чиє тіло випадково знайшли у відростях гірського хребта Альстер.
- Криластий демон? — Генрі злегка піднімав брову, подумки звертаючись до бази даних свого чіпа. Він мало знав про корінних демонів цього світу, і це не прирікало його на негайні асоціації.
Джим, пам'ятаючи про те, що його супутник - людина пришлений і багато чого не знає про місцеву спеціфікацію, вважав за потрібне пояснити:
— Це демон високої ранги, вкрай небезпечний і живий противник. Під час обходу охоронці наткнулися на останки і негайно доклали в місто Емі. Тіло перевезли туди під укріпленим конвою. Пан Аріос оглянув його особисто і зафіксував ряд серйозних аномалій.
Генрі зберігав зосереджений вираз обличчя, не дозволяючи собі перебивати оповідача. Він зробив ще один обережний ковток вже злегка охолодженого чаю і приготувався аналізувати факти.
— Пан Аріос твердить, що рани на трупу були викликані чистими енергетичними атаками. Подібні сигнатури нападу і спосіб ураження плоті характерні саме для позамирних небесних демонів, — додав Джим, понизивши голос.
— Чи ж не надто поспішні висновки? — Генрі скептично прищурився, постукаючи пальцями по краю столу. — Інші вищі демони або досвідчені еккорцисти з рідкісними здібностями могли б залишити подібні сліди.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu