Пропускаючи ціль повз себе, Генрі активував сканування.
- Об'єкт: учень мага другого рівня. Рівень загрози: Низький.
Без обліку потенційних прихованих артефактів, Генрі перевищував його на голову. Але навіть усвідомлюючи свій привілей, він не хотів бути безтурботним. Принцип був простий: якщо нанести удар, то всією силою, не залишаючи шансу на відповідь.
Генрі висипав залишки зерна, відкинувся на спинку лави і деякий час споглядав кривавий захід над дахами міста. Коли фігура чоловіка перетворилась на ледь помітну точку, він піднявся і рушив слідом. Об'єкт перетнув головну вулицю і пірнув у шумний торговий квартал. Генрі недбало відстрохнув дорожній плащ і пішов за ним.
Переслідуваний діяв професійно: він постійно змінював темп ходьби, то й справа кидаючи обережні погляди по сторонах.
У торговому районі він намагався розчинитися в багатолиці натовпу.
Тут, немов бурхлива ріка, було сотні подібних одежин і сірі обличчя. Але Генрі вів його через обчислювальні потужності « Глибокою Синеви», надійно зафіксувавши сигнатуру мети.
Руки — так називали цього чоловіка в деяких колах, — проходили через мости і не могли приховувати бруковищості.
Він був дуже пригнічений. Його перехожих видавалися потворними масками, а світ — гнилим трупом.
Він повністю розчарувався в людстві і з фанатичним нетерпінням чекав години, коли велике божество зійде, щоб очистити землю. Для цього він був готовий принести в жертву все, що хотів.
Він виростав у злиднях, в сім’ї, де кожен шматок хліба домагався виснажливої праці. Земля Свитання в проповідях називали краєм можливостей для кожного, але на ділі соціальний гніт душив будь-які починанні простолюдинів.
Руки намагалися вирватися з бідності законними шляхами, але реальність швидко розбила його ілюзії.
Для таких, як він, існував лише один соціальний ліфт — магія. У нього були задатки, але вони виявилися занадто бідними, щоб претендувати на щось більше, ніж роль вічного учня.
Протягом багатьох років і душевних сил, намагаючись підвищитися, він залишався недосяжною вершиною для учня мага.
Природний талант, наче невидимий, але міцний стеля, надійно обмежував його прогрес, а сімейна дома була занадто порожня, щоб викупити від долі частку магічної обдарованості.
Зіткнувшись із холодною байдужістю, руки були змушені смиренно прийняти свою долю і в ці останні дні у тіні чужої величі.
Так продовжувалося, поки доля не зштовхнула його з паном Максом. Ця зустріч перевернула всю його природу: Макс вказав йому шлях до справжньої сили - великого божества Плану Бездні.
У мить, коли розум руки торкався цієї крайності, в його душі, точно іскра у сухому хворості, вибухнула шалена воля до боротьби.
Відтепер його життя набуло вищого змісту: він став інструментом, який мав підготувати ґрунт для приходу бога в цей світ, щоб випалити брудну і перетворити прогнівливий край.
Пан Макс офіційно складався з чарівників першого рівня і мав затишну гумку. Його пальці, які зазвичай були в гумці, робили з дерева оригінали. За це колекціонери охоче давали золоті мішечки.
Однак справжня цінність його роботи крила в чарах, які іноді є унікальними геніями.
Особливою популярністю була серія фігурок « Нічному спочинку»: слід було поставити таку статуетку в поголів’ї ліжка, як відсутнє безсоння відступала і поступалася місцем глибокому забуттю.
Такі цінні пам’ятки Макс створював великий натовп, і хоча ціна кусалася, попит постійно перевищував пропозицію. Через кропіткість процесу виробництво залишалося моторошним, і клієнти місяцями чекали на свою чергу.
Щоб не знеохочувати себе, він пролітав лабіринтами торгового району. Він то пірнав у напівмрак лавок, то виходив через чорні ходи імітував праздовий інтерес покупця, але на ділі розраховували зможену стежку.
Він чітко розумів: маги Земель Свитання до дріжджі бояться приходу бога Бездні. Він неминуче обрушить п’єдесталів і знищить їхню безроздільну владу над цими землями.
Місцеві інквізитори впізнали у ньому яскраву віру, а смерть — єдиний наслідок.
Він загине, пан Макс помре, але найгірше — буде поставлено під удар велику справу їхнього життя.
Протягом минулих місяців руки роздали десятки змовних фігурок, вербуючи прихильників, але тих, кому можна було довірити приховану таємницю, залишалися одиниці. Його друга шкіра стала остороженою.
Минувши ще одну сутолоку, руки згорнули у непримітний і зарослий плющим подвір’ям — тихий оазис, про який майже ніколи не пам’ятали мешканці галасливого кварталу.
Три негомних, розмірених удари в задню двері порушили тишу.
Невдовзі за створом почали надходити важкі кроки, і на порозі з’явився чоловік середніх років із густою обкладкою бороди. Його добродушне обличчя і м’який, проявний погляд були доступні до віри — важко підозрювати в цьому шанованому реміснику фанатичного прихильника бездонної церкви.
— Прийшов, — відступаючи вглиб коридору коротко сказав Макс.
Руки швидко замкнули за собою двері і пішов до майстра. Будинок складався з витончених триповерхового будинку, де проектування видавав руки спокушеного художника: незвичайні кути, химерні переходи і багато різьблення створювали атмосферу впорядкованого хаосу.
Повсюди — на столах, підвіконниках і прямо на підлозі — з’явилися заготовки, напівоброблені колоди та щепа. Здавалося, творчий порив наздогнав Макса в будь-якому кутку його житла.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu