Переклад: 100 000 магічних каменів Мною
Він кілька разів моргнув, перевіряючи, чи не дихається в очах. Сто тисяч! Його пальці швидко бігали за магічним інтерфейсом:
« Госпожа Венді, це явно перебільшення. Мої слова були жартома, я не можу прийняти таку суму."
« Це не багато, Генрі. Моє життя коштує набагато дорожче. Сто тисяч - це лише скромний дар на знак найглибшої поваги, і вашу доброту я ніколи не забуду. Раз ви зайняті полюванням на сектантів, не сміяю більше відволікати. Але коли ви звільнитеся - дайте знати, я прийму вас по найвищому розряду."
Генрі був глибоко зворушений тим, що в кожному слові Венді сквозив.
Хоч би про що вона говорила, він охоче погодився на це.
Зрештою, перед ним була не просто союзниця, а пані, яка могла по одній примхи перекласти 100 000 магічних каменів — справжній представник вищої аристократії.
Клан Черч передав йому відповідну суму лише після довгих внутрішніх дебатів, вважаючи це ризикованою стратегічною інвестицією.
Венді ж порвала з станом відразу після його короткочасної жарти.
Це навіть легке запаморочення Генрі зародилося - раціональний розум дуже важко приймав таку щедрість.
— Пані Венді, ви надто люб’язні, — сказав він, намагаючись надати голос належної серйозності. - Відтепер я беру на себе повне обслуговування вашої сімейної Магічної структури. Поки я живий, її стан - моя особиста відповідальність.
Він негайно вніс цей пункт у свій графік, вирішивши проводити регулярні інспекції. Швидкий математичний розрахунків в розумі видав непогамовний результат: при стандартній ринковій ставці у 300 магічних каменів за візит Генрі довелося б працювати понад три сотні років, щоб чесно відробити отриманий аванс.
Побачивши відповідь, Венді не стримала дзвону.
— Що ж, ловлю тебе на слові. Якщо з’являться незначні непорозуміння, я спершу обернуся до тебе.
— Можете бути абсолютно спокійні, — запевнив він. — У статусі Майстра Формацій першого рівня я більш ніж впевнений.
Після розмови з пані Венді Генрі помітив, що карета вже зупинилася біля порога його дому.
- Нарешті ти повернувся! Все пройшло гладко?
Рейс, весь цей час чекаючий його повернення, поспішила назустріч, ледь він ступив на міст. Знаючи, що вчинки чоловіка пов'язані з сектантами Бездни, вона не на жарт хвилювалася: в її уяві сама згадка про бездонні події є загрозою завеликого і незбагненного масштабу.
— Все гаразд, я лише заглянув у місто, щоб дістати трохи очок вкладу. Роботи майже не було, ризиків — тим більше.
Генрі лагідно приохотив її за талію, захопивши в тепло будинку і намагаючись забрати його тремтіння.
— Слава богам, що ти цілий.
На ньому немає подряпини, а погляд залишається спокійним і ясним. Рейс з полегшенням випорожнюється й прильпиться до плеча.
- До речі, у нас тепер є гроші, — додав він з легкою напівусмішкою.
— Грошей? — Вона здивовано вкинула брови. - Навіщо ти це сказав?
У її очах промайнуло здивування. Їхні гроші були дуже солідні — нагромаджені десятки тисяч магічних каменів, з яких можна було легко прожити без перебоїв і отримати поточні дослідження.
Генрі коротко розповів історію з подарунком Пані Венді. Він очікував сплеску радості, але Рейс тільки іскоса, з ледве уловим щупальцем, глянула на нього.
— Здається мені, ця багата жінка на тебе серйозно націлилася...
- Про що ти? Можливо, Генрі розгубився через те, що його збили такою жіночою логікою.
Рейс раптом коротко хіхікнула, заряджаючи обстановку.
— Да шучу я. Насправді мені все одно, чи з'явиться у тебе ще одна жінка або навіть дві - вона на мить замовкла, ставши серйозною. - Головне, не забувай мене.
Рейс, опинившись у землях Свитання, відчула свою недосконалість на тлі місцевих магів. Окрім сліпучої краси, їй було нічого протиставити талантам цього світу, і це усвідомлення повільно підточувало її впевненість. Генрі притиснув її до себе.
— Навіть не думай про таке. Моя сила - це твоя сила. Я ніколи не залишу тебе, Асуну чи інших. У найближчі дні я піду з головою в дослідження і почну планомендерно збирати окуляри вкладу до Серандір.
- Задачі для їх отримання... Адже вони небезпечні, так? - Вона запитала, і в її голосі знову прорізалась тривога.
Генрі задумався на секунду, аналізуючи інформацію.
- Існують різні варіанти. Звичайно, ті, за які платять щедро, пов’язані з певним ризиком. У нашій справі повної безпеки не буває, але я обіцяю діяти виключно за обставин і не лізти на рожен.
- Якщо я зможу чимось допомогти, тільки скажи.
Він стримано кивнув, закріплюючи обіцянку.
— Договорились. Не хвилюйся.
...
Глибокої ночі, коли будинок занурився у тишу після години пристрасного близькість, Генрі дістав магічний талісман. Він активував пристрій і відкрив інтерфейс залу завдань, занурившись у аналіз наявних місій.
Окуляри вкладали гроші на елітарну систему — їх наймали лише за офіційні структури Серандір. Приватні замовлення, за винятком рідкісних випадків, не давали такого привілею.
Офіційний реєстр був поділений на дві категорії: загальнодоступні місії та закриті доручення для членів організації. У першому випадку кожен виконавець отримував оплату, але члену Серандір покладався ще і бонус у вигляді заповітних очок. А ще вони мали статус « недосконалі секрети » - вони торкалися основних аспектів безпеки і не розголошувалися стороннім під страхом смерті.
Генрі побіжно переглянув нескінченні рядки списку. Варіантів було багато, але один з них привернув його увагу:
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu