✔ Залежний баланс окулярів вкладу: 50 >
— Підтверджую, рівно п'ятдесят.
Приз по-дружескі поплескав його по плечу, його тон став наставничним:
- Моя тобі порада: копи окуляри, поки на небі ні хмарка. Коли грім і ресурс знадобиться терміново, буде вже пізно. Щоб перейти до статусу чарівника другого рівня, тобі потрібні артефакти, які несуть в собі силу правил. Але для того, щоб отримати право на обмін цих окулярів, потрібно кваліфікованої кваліфікації у 3000 скарбованих окуляри - і це не як проходу жорсткої комісії. З твоїми нинішніми темпами чекати моменту офіційного підвищення, щоб почати копіювати - стратегія програшна. У тебе є талант і, що важливіше, потенціал, так щоб готовий ґрунт заздалегідь.
Генрі серйозно кивнув, обдумавши почуте.
- Дякую за напутність, пане Пріс. Я обов'язково прийму це до відома.
Розмова спонукала Генрі відразу переглянути свої пріоритети. Його аналітичний розум вже почав влаштовувати накопичення очок вкладу у структуру щоденного планування.
Система управління в Серанді була заснована на жорсткому меритократичному принципі: організація заохочувала ініціативу, але доступ до рідкісних ресурсів відкривався лише через призму особистих заслуг.
Щоб досягти другого рівня, потрібно було подолати поріг у три тисячі окулярів за весь час служби, але сама сума була лише показником статусу і не списувалася при перевірці кваліфікації.
Генрі вирішив, що відтепер його праця стане фундаментом.
« Пан Пріз, якщо виникне така проблема, не соромтеся привертати до мене увагу », — сказав він з легкою майже непомітною напівулибкою.
Він не хотів виглядати тягловим, що міг би легко нажитися, але добре знав свою готовність до роботи, щоб закріпити стан надійного виконавця в пам’яті Пріза. Той натяк зрозумів правильно.
— Звичайно, — коротко відповів маг.
Обидва вони належали до фракції Пакка, і будь-яке зміцнення особистих позицій працювало на престиж всієї групи.
Після того як Дорена остаточно оформили в недрах ув’язнення, це завдання було офіційно закрито. Генрі залишив камемати, але не виявивши вільних карет у цьому похмурому районі, прослідував пішки до найближчого торговельного кварталу.
Найнявши транспорт там, він влаштувався на м’яке сидіння і занурився в розрахунки.
Генрі ще раз активував талісман, коли дверцята зачинилися. У в’язниці Магічна Форма придушувала будь - які зовнішні сигнали, залишаючи доступ до мережі лише адміністраторам рівня Пріза. Було видно, що бар'єру зникнути, як пристрій відреагував серією сповіщень. Перше повідомлення прийшло від Аміші, Спадщини впливового роду Морії.
« Ще раз дякую вам за те, що провели мене до самого порога. З того часу батько тримав мене під домашнім арештом, але тепер мені врешті дозволили вийти. Чи не подобаєте ви розділити зі мною обід на знак моєї вдячності?» - були акуратні рядки.
У словах дівчини не було нічого поганого, — звичайна ввічливість урятована. Генрі добре розумів, що без його втручання Аміша навряд чи пережила б ту зустріч.
Проте він зволікав із відповіддю, ретельно зважуючи ризики.
У тому й входило, що текст був важливим місцем для холодного обчислення.
Його зв'язки з Амішею не обдурили йому нічого хорошого: політичні інтриги Клана Морі були занадто глибоким болотом для мага першого рівня.
Будь-яка необачна спроба влаштовуватися у їх гру могла закінчитись фаталально, перш ніж він встигне це усвідомити. Його головною метою була абсолютна сила, а все інше лише розсіило концентрацію.
Через хвилину він набрав відповідь:
« Дякую за запрошення, панянка Аміша, але зараз я повністю поглинутий справами, пов’язаними з ліквідацією комірки сектантів Бездні. Обід не потрібен - забезпечення безпеки мешканців Срібного Місякового міста є прямим обов'язком магів Серандіра."
Відповідь прийшла майже миттєво:
"Генрі, я просто хочу тебе побачити".
Генрі відчув, як всередині закипає глухий роздратування. Після однієї-єдиної зустрічі він вважав себе нераціональним.
Про зустріч не могло бути й мови: голова клана Морі під час останньої розмови чітко пояснив, що молодому магу краще триматися від його дочки на відстані польоту стріли.
Генрі не хотів мати нічого спільного з родинними драмами аристократів, тому відповів коротко, рішуче відмовившись і закрив діалог, сподіваючись усунути будь - яку надію. Аміша прислала ще кілька повідомлень, але, не отримавши реакції, нарешті затихла.
Генрі з полегшенням висихнув, прикрив очі, але талісман знову завибрив. Цього разу він відправив Венді, вдова з набагато більш незалежним становищем у місті. « Чому саме сьогодні?» — знервована думка.
« Пані Генрі, дякую за допомогу. Без вашого застудництва наслідки були б просто катастрофічними. Як тільки у вас з'явиться вільне вікно на графіку, я порахую за честь влаштувати в вашу честь банкет" - писала вона.
Коли Генрі був у настрої, схиляному до іронії, він сказав:
« Зараз я дуже зайнятий, тому в обіді немає потреби. Розумієте, проявляти турботу в моєму випадку не так ефективно, як перевести велику суму грошей."
Він послав це як покірливий спосіб ввічливо відв'язатися, не очікуючи реальних наслідків.
« Немає проблем» — прийшла лаконічна відповідь від Венді.
Через хвилину талісман розмалювався від системного сповіщення про транзакцію. Генрі відкрив деталі платежу і замір, вдивляючись у цифри.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu