« Який же ти жорстокий чоловік, Генрі, — пробурмотіла вона, і в її голосі виступили сльози. — Я могла б тужити за тобою сто років, а потім повернутися до пороху. Але ти хочеш, щоб я чекала тебе ще три століття.
Вона піднесла дар до губ і проковтнула густий, життєдайний сік. Прикривши очі, Ейлуш завмерла і прислухалася до того, як у неї з’являється могутня хвиля первісної енергії.
Її і без того статна фігура знайшла нову, майже неземну грацію, але важливішим було те, що відчуття посилилося до межі.
Мани, які кружляють у повітрі, спочатку ледве вловлені, тепер відчувалися так само чітко, як краплі дощу на шкірі.
Її магічний талант завжди вважалося посереднім: виснажливі медитації не приносили плодів, а духовна енергія застигла на місці через низький відвід. Тепер бар'єр провалився. Її шкіра відчувала, як світ сповнився енергією, що була готова підкоритись її волі.
Не гаючи ні секунди, Ейлуш занурилася в транс за допомогою « Метод Медитації Безкрайної Морської Зони» - таємною технікою високого рангу від Діно. Через кілька годин вона розплющила очі, і в глибині їхніх очей запалився азартний вогонь. Кожну мить практики тепер приносили реальний, дотиканий результат, про який вона раніше не сміла і мріяти.
У її житті з'явилась нова, велика мета. Раніше вона покірно приймала свою долю, розуміючи, що вік чарівників і смертних людей є неминучим. Саме тому вона мовчки дивилася йому в день роз’їзду, не наважуючись просити її взяти з собою у світ, якому вона не належала.
Вона часто думала: « Якби вона мала хоча б крапля справжнього таланту, то вгризалася б у навчанні і хотіла зменшити дистанцію між ними. Ресурси острова Світу Снов могли вирішити багато чого, але вони були безсилі перед природним обмеженням її тіла.
Тепер правила гри змінилися. Соок Світового Дерева не просто подарував їй сторіччя життя, він фундаментально перебудував її суть.
Для Генрі чи Асуни, і без того обдарованих ефект був згладжений так само як зайвий бал не змінює участі відмінника.
Але для Ейші, чий дар ледь впав у відчай, це стало справжнім переродженням, яке підвищило її здібності до рівня вище середнього розміру. Це був фактор, який навіть холодний розрахунок Генрі не зміг повністю передбачити.
На губах Ейлуші заграла весела усмішка. Тепер вона буде практикуватися з одержимістю, щоб при наступній зустрічі змусити Генрі заміряти в подиві.
Вона була впевненою: титул офіційного чарівника тепер не мрія, а питання часу.
Зазвичай цей кордон досягав 18 років, поки потенціал молоді, але коли в її розпорядженні були століття та оновлені тіла, закони зневага над нею вже не мали влади.
Перемога порога завжди вважалася критичним фактором у створенні мага.
Якщо учень надто затягнув з розвитком, то замість того щоб підштовхнути його до рівня офіційного чарівника, він міг би вижити решту свого життя.
Звичайно, історія знала багато прикладів успішного прориву і після 18 років, але саме цей вік вважався вододілом.
До вісімнадцяти років тіло має максимальну пластичність і витальну енергію, а пізніше воно стає незнищенним, перетворюючи кожну спробу підвищення до смертельної лотерею.
Слухай, я добре усвідомлювала ці ризики. Діно згадував про обмеження, а потім і сама натрапила на підтвердження цих слів у стародавніх гримуарах.
Але тепер, коли термін її життя збільшився на триста років, віковий бар'єр перестав здаватися нездоланною перешкодою.
Вона мала величезний запас часу і сил, але була впевнена у майбутньому.
Коли Ейлуша обраховувалася, то вирішила запланувати подальшу духовну практику.
Першочерговим завданням було налагодити канал постачання, зв’язатись з дядьком Діно і попросити необхідні ресурси.
Про соке Світового Дреєра вона вирішила мовчати, наклавши цю інформацію на варення і не зволікала навіть заради близького родича.
...
У Долині Чорна Скала день вже хилився до вечора, коли Асуна нарешті відкрила очі. Годинник показував початок четвертого.
Леніво потягнувшись, вона почала сповзати з ліжка і тільки тоді виявила на нозі чорний шовковий панчох, який так і залишився не знятим з минулої ночі.
Вчора важкі тренування повністю позбавили її сили, і сон стирав її миттєво.
Присівши на край ліжка, Асуна стягнула шовкову тканину і обкинула кімнату задумливим поглядом.
На підлозі в мальовничому порядку лежала одяг, яку варто було зібрати і відправити у прання. На столі ж, розповсюдивши пиріжку, чекали свіжі тістечка; від них ідучи пара, свідчу про те, що їх принесли зовсім недавно.
Після цього з’явилася звичайна рутина: прилад, гаряча ванна і прання. Асуна випадково шукала очима Генрі, але цього не було видно. Вона пройшла на задній двір внутрішнього замку і почала розвішати одяг, насолоджуючись тишиною. Тільки коли вона закінчила і вже збиралася повернутися в будинок, тишу порушив спокійний голос, що роздався за спиною:
— Асуна, якраз вчасно. Спустися зі мною в підземеллї, мені потрібно трохи твоєї крові для експерименту.
Генрі стояв біля входу, його погляд був звично холодним і розрахунками.
— Добре, — відповіла вона і керувала вологим волоссям.
Перспектива заглянути в свята святих Генрі, його лабораторію - давно будочила її уяву. За її плечима була солідна теоретична база з гербології та алхімії, але справжньої практики їй катастрофічно не вистачало. А Генрі у свою чергу вже давно виявляв інтерес до унікальних властивостей її крові, але умови Двадцять сьомого бази не містились щодо тонких досліджень. Тут, у віддаленні Долини Чорна Скала, можна було нарешті почати до аналізу без зайвих очей.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu