Спочатку Генрі думав відправити по кілька крапель Емілю та Мелісе, але вчасно зупинив себе. Якщо звичайні люди раптово перестануть старіти, то це неминуче приверне увагу світових сил. Поки він не має влади, щоб гарантувати безпеку, подібний дар міг принести лише смерть.
---
Тим часом у Королівстві Доріс, в самому серці міста Райен, Ейлуш сиділа в тіні саду резиденції градоправителя.
Прикриваючи очі, вона насолоджувалася прохолодним бризом і з машинною швидкістю погладила пальці кільце Огненої кулі — скромний подарунок Генрі.
З того дня вона ніколи не активувала його магію: життя текла мирно, і небезпеки не виникало, але кільце завжди залишалося на її руці, незважаючи на наявність куди більш дорогих та вишуканих прикрас.
У глибині душі вона розуміла, що ця людина навряд чи повернеться до неї, але крихітний вогник надії продовжував зігрівати її серце.
Служниці застикали неподалік, готові виконати будь - яке прохання, а на столику мили свіжі фрукти.
— Пані, стережіться! — Раптом закричала одна з покоївок, вказуючи на центр подвір’я.
Ейлуш викинула голову: прямо перед нею нізвідки спалахнула магічна гексаграма, і на мармурові плити зістрибнув мініатюрний ельф.
— Пані Ейлуш? Лист і дорогоцінний вантаж від пана Генрі. Моя місія завершена, прощаючи.
Вестниця обережно поклала посилку на стіл, негайно пірнула назад угасневе сяйво формації і зникла, залишивши Ейлушу в повному зціпенінні перед раптовим привітом із минулого.
- Пані, ви в порядку?
Лайван, капітан лицарів Клана Ейлуші, миттєво з'явився на задній двір, ледь до його слуху дійшов підозрілий шум.
Він служив родині з раннього віку і пам’ятав Ейлушу ще дитиною, будучи для неї не настільки суворим вартовим, як вірним захисником та старшим вихователем.
Стан Великого лицаря робив його грізною силою, здатною придушити майже будь-яку загрозу, адже в Королівстві Доріс істинні адпти магії зустрічалися нечасто.
Крім того, Ейлуш була під опікою на острові Міра Снів — могутньої організації чаклунів.
Ейпіль ледве помітно хитнула головою, заспокоюючи його.
— Нічого серйозного, Лайван. Генрі прислав мені весточку і деякі речі.
— Генри? — брови капітана мимовільно поповзли вгору.
Незважаючи на визнану силу молодого мага, старий лицар не міг позбутися глибоко вкоріненого упередження до нього.
Ейпіа лише підтвердила свої слова коротким кивком.
— Да. Ступай, більше нічого не сталося.
Упевнившись, що небезпека проминула, Лайван вклонився і безшумно пішов геть.
Залишившись одна, Ейлуш розкрила конверт. З того дня, як він покинув браму Райена, цей лист був несподіваним: Генрі виклав усі деталі своїх подорожей.
- Чарівник стадії зжилення... — Зірвався з її губ ледве чутним шепотом.
Темп його сходження вражало уяву. У дорозі він був лише перспективним учнем, а тепер уже закріпився на сходах зжилення мани.
Але ще більше її приголомшила географія світу: та частина континенту, яку вона вважала цілим світом, виявилася лише заглушеними « Блессплідними Землями», місцем посилання для неприродних магічних орденів. Колись не існувало жодного уявлення про існування Землі Свитання і тихих титанічних сил Ейлуш. Діно, мабуть, знав правду, але волів мовчати.
Коли Генрі зрозумів, що він може закріпитися в Серанді, її серце сповнювалось гордістю. Тепер його майбутнє здавалося безхмарним.
Читаючи, як старі обра́зи таяла, вона бачила, що за роки розлуки в нього не було жодного спокійного дня відвідати її.
Проте через негативні почуття Генрі став нечутливим, бо його дорога була вимощена небезпеками, до яких вона, проста учениця першого рівня з крихітним резервом мани, навіть доторкнулася.
« Мине ще кілька років, і навіть якщо ти повернешся, я не хочу бачити тебе сама. На той час я безнадійно зістаріюся, - гірка думка відповіла вколом у грудях.
Ейша розпачливо прагнула зберегти в пам’яті ту молоду і чудову дівчину, якій вона була. Вона боялася моменту, коли він побачить її зів'яне. Дочитавши до кінця, вона відчула легке незадоволення: сухі рядки не могли замінити живої присутності. Про деякі речі неможливо написати, їх треба вимовити один одному в очі аж поки ніч не зміниться світанком.
Відклавши пергамент, вона змінила свій погляд на важку дерев’яну шкатулку, про яку в листі не було жодного слова. Піднявши кришку, Ейлуш знайшла всередині листка коричневого смарагдового кольору, який мерехтіть м’яким внутрішнім світлом, і маленьку записку. На цьому папері було написано: « Це в повній самотності ».
Помітивши застереження, Ейпіль різко клацнув пальцями.
- Ви двоє, залиште мене. Негайно.
— Так, міледі, — служниці схилилися вклоні й поспішно посходилися за дверима.
Тільки коли тиша в кімнаті стала абсолютною, вона знову відкрила ящик і розгорнула записку.
> « Це сік світового Дерева. Його вживання продовжить твоє життя на триста років. Пам’ятайте, що цінність цього дару не залежить від будь - якої ціни. Прочитавши, зраджуй папір вогню".
Слухай, я відчуваю прискореного б’ючи серце. Зімкнувши записку, вона кинула її в сусідній жаровню, спостерігаючи, як полум'я пожирає небезпечні секрети. Потім вона обережно доторкнулася мерехтливого листка.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu