Всупереч очікуванням, телепортація не обернулася провалом в порожнечу. Навколо них шалено лунали криватичні потоки енергії, перекручуючи реальність до невпізнання.
Штучні образи й тіні були настільки короткими, що навіть гостре сприйняття Генрі не встигало зафіксувати деталі.
Міг розтягнувся вічно і впав у долю секунди. Коли зір повернувся в норму, вони виявили себе у центрі величезного амфітеатру Академії Августа.
Тишина пустого залу порушувало лише гуля Світлових Воріт за спинами — портала, який все ще мав великий зв’язок з базою Плану ельфів.
Рейс і Давид синхронно видихнули, і в цьому подихі відчув велике полегшення.
Тут, в серці Академії, вони нарешті могли послабити нестачу на рукоятях зброї. План Ельфів був суворим місцем, де навіть на двадцять сьомий базі тиску з боку сильних світу цього було майже фізично. Маги стадія газу там були лише дрібними сосками, які мусили постійно оглядатися. Тут, на своєму плані Вольшебників, їхнє статус магів першого рівня давав їм право на тверду походи і певний погляд. У диких землях на зразок Безплідних територій така сила і зовсім вважалася елітарною.
Асуна ж завмерла, з жадібністю вбирала кожну деталь.
Прямо перед Вратами за масивним столом розташувалася жінка-вольшабник першого рівня.
Її округле обличчя і добродушний вигляд контрастували зі строгістю оточення.
Вона відірвалася від паперів і ділово повідомила:
- З якої бази прибуття?
Генрі зробив крок уперед, зберігаючи дистанцію за правилами.
— З двадцять сьомий.
Почалася реєстрація. Асуна, побоюючись доторкатися незнайомки, міцно вчепилася до ліктя Генрі, бо боялася втратитися у цьому новому великому світі. Генрі відчув її напруження і підбадьорюючі стиснув пальці, даючи зрозуміти, що вона під захистом.
Жінка розкрила важкий фоліант, швидко пробігала очима по рядках і зверила дані.
— Так... Генри, Давид и Рэйс. Асуна, слуга з вами, все вірно?
Генрі коротко кивнув, підтверджуючи особу.
— Да. Я Генрі.
Чарівниця дала йому бланк, написаний дрібними рунами.
- Заповніть реєстраційні форми. Вітаю: ви троє офіційно зараховані в списку тих, хто має право на вхід до Землі Свитання. Ваші близькі і слуги можуть слідувати за вами, це дозволено регламентом. Але дам пораду: спочатку закріптесь там самі, створіть базу і вже потім перетягніть домочадців.
— Дякую за чудову пораду, пані Шанна. Генрі ввічливо кивнув на краю столу і помітив табличку з в’язницею.
Шанна відказала йому привітною посмішкою. Вона бачила, як змінився погляд на цю справу: тепер вона побачила в ній не лише черговий звичай, а потенційного колегу.
— Генрі, представники Серандіра прибудуть за тобою через два місяці у долину Чорної Скала. Використай цей термін з розумом, підготуй ресурси. І ще раз вітаю: потрапити в Серандір - це велика удача, одна з наймогутніших організацій нашого кола.
Її прихильність була зрозумілою: зв’язок з майбутнім оперативником Серандіра міг бути дуже корисним у довгостроковій перспективі. Генрі швидко заповнив папери, передавши Давиду та Рейс.
На цьому все підвела підсумки Шанна. « Пан Пак » наказав, щоб Давид і Рейс йшли на Землю разом з вашим конем, не чекаючи спільних груп.
« Ми дуже вдячні вам, пані Шанна », — відповів Генрі з легкою посмішкою.
Загорнувши формальність, група покинула амфітеатр і вийшла на залитий світлом територію Академії Августа. Асуна продовжувала оглядатися по обидва боки.
Навколо кипіло життя: студенти в розшитих мантіях знову були між корпусами, сміялися, сперечалися про формулу — атмосфера була насичена енергією молодості і легкістю, яку Асуна раніше не сміялася й мріяла.
Все своє життя вона боролася за виживання, пробиваючи шлях до зювання Заклинача потім і кров'ю.
Віршною її мрійень колись був маленький будиночок в Оберштайні, який став її першою фортецею.
Але те, що вона бачила зараз, відкривали їй зовсім інші горизонти.
Асуна змалечку дивилась на молодих людей, яким пощастило вступити в академію.
Сама вона ніколи не переступила цей поріг, який розділює повсякденність і світ високого мистецтва магії.
Доти, доки інші діти навчилися правильно виховувати своїх батьків, їй доводилось працювати над тим, щоб тільки забезпечити собі їжу.
Тепер, опинившись всередині, вона ловила себе на дивній диссонансі: видатне оточення давало їй незвичний спокій і водночас у глибині душі знову шевнювалось старе, колюче почуття заздрості до тих, чиє життя було визначене та захищено.
Генрі обережно вловив тінь, що пробігала по її обличчю, ніжно погладила Асуну по голові і підбадьорилась. Дівчина зустрілася з ним поглядом і сором’язливо усміхнулась, щоб не впасти в долоні.
Генрі дістав магічний талісман. Ледве активувавши пристрій, він побачив цілу розсипку сповіщень. Більшість з них походить від Ліліан, і в той час його відсутність накопичувалася порядною.
« У Землі просвітлялось світло, і з’явилася лисина... Він діє куди більш цілеспрямованим, ніж я думав.
Генрі швидко ознайомився з змістом і дійшов висновку, що Ліліан остаточно покинула межі безплідних Земель. Спочатку він збирався на коротку зустріч, щоб з’ясувати кілька питань, але обставини змінилися.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu