Генрі почав вправно підготовляти їжу зі солоного м’яса та овочів.
Рейс і Асуна були виснажені, навіть не мали сили піднятися з ліжка.
Спочатку Генрі роздумував над тим, як побудувати стосунки між жінками, щоб уникнути конфліктів, але візит Рейс розвів усі сумніви. Це був не колишній світ з його жорсткими соціальними нормами; тут не було місця марних ревнощів або істериків.
Обидві жінки виявилися достатньо розсудливими, щоб зрозуміти: Генрі не терпітиме безладу в своєму оточенні. Вони мирно співіснували, не намагаючись ділити сфери впливу.
Асуна була дуже сором’язливою, особливо в присутності сторонніх людей. Якщо раніше вона робела перед одним Генрі, то тепер, під лукавим поглядом Рейс, і зовсім була готова провалитися крізь землю. Обличчя дівчини палало, і вона то й справа намагалася сховатися під краєм ковдри.
« Малюк Асуна просто зачарована, — підтримала Рейс і простягла руку.
Асуна ще сильніше всихнула, зажмурившись і завмерши до самого краю ліжка.
— Залиш її в спокої, — кинув через плече Генрі, не відмовляючись від приготування їжі.
Рейс весело хіхнула, але підкорилася і припинила свої безглузді домагання.
Через кілька днів Генрі, Давид, Рейс і Асуна зібралися в тісному колі для обговорення подальших кроків.
— Пан Пак підтвердив, що ми втрьох отримаємо дозвіл на перехід до Землі Свитання. Мій шлях лежить прямо в Серандір, — офіційно оголосив Генрі. - Але вам двом вхід у офіційні магічні структури поки закрито. Нам доведеться координувати дії вже після прибуття на місце.
Давид серйозно кивнув і в його очах читалися полегшення:
— Я и цьому без кінця радий. Чесно кажучи, коли ми тільки прибули сюди я не хотів повернутися живим і готувався до найгіршого. Те, що ми маємо зараз - виключно твоя заслуга.
Він висловив свою вдячність зі щирості, на яку міг. Генрі не просто зберіг своє життя, але й забезпечив кулю в Землі Свитання — можливість, про яку маги безплідних Земель могли тільки мріяти.
— Залиш подяку, — відповів Генрі. — У Землях Свитання життя не стане цукровим, проблем вистачить на всіх. Нам потрібно триматися разом - людей, яким я можу довіряти, критично мало.
У тому регіоні концентрація могутніх чарівників була на рівні вище, а виклики - набагато складніші. Стратегія колективного виживання була найбільш раціональним шляхом.
Чекаючи відправки на План Волшебників, вони не залишали кордонів. Пакк більше не обтяжував Генрі дорученнями, хоча інші маги продовжували працювати на знос.
Магістр вів свою гру: він бачив у Генрі величезний потенціал і не хотів безглуздо ризикувати цінним активом у локальних сутичках за ресурси.
Втратити потенційного позивача в горінілі колоніальної війни було б небезпідставно марнотратством.
Більше як двадцять днів шляху залишилися позаду. Генрі, Рейс, Давид і Асуна замерли перед монументальним вівтарем телепортації, чиї давні контури слабо мерехтіли в напівмарках.
Поруч з ними височіла фігура Пакка. Саме тут колись почалася їхня пригода на Плані ельфів, і тут же воно повинно було закінчитися.
Асуна, пов’язана з Генрі контрактом слуги, трималася його за тінню: згідно із законами цього світу вона вважалась його особистим майном, що давало їй законне право покинути ці землі разом зі своїм паном.
Пак, зберігши звичайну неврівноваженість, проінструктував їх перед відправкою:
— Я вже передав звіт про ваш статус на ту сторону. Випробування офіційно промайнули. Генрі, пізніше з тобою зв'яжеться представник Серандіра щоб курити твоє перебування в Землі Свитання. Давид, Рейс — ви підете з ним. Так ви уникнете зайвих бюрократичних волокнитів.
Спочатку вважалося, що Давид і Рейсу повинні були збиратися разом для того, щоб зібрати всіх тих, хто виживав з інших баз, до Землі Свитання централізованої групи. Лише ті, хто зміг привернути увагу таких великих організацій, як Серандіра, мали право на індивідуальний транзит.
Однак Пак вирішив зробити їм послугу, включивши їх до групи Генрі і даючи фору за часом.
У землях Свитання ті, хто не мав захисників, мали лише статус вільних людей. Вони повинні були боротися за дах над головою і продовольство, хоча й могли довести свою користь організації.
Одночасно всі четверо схилилися в глибокомуклоні, віддаючи шану наставнику.
« Ми безмежно вдячні пану Пакку за його опіку протягом цього року, — сказав Генрі. — Його голос викликав щиру вдячність.
Павка лише почухав затилицю, і на його суворому обличчі промайнула мимолетна усмішка.
— Ладно, досить церемонійний. Заходите на платформу.
Коли вони ступили на холодний камінь вівтаря, Пакк встромив у пазову ялинку фіолетовий самоцвіт. Простір миттєво відреагував: повітря затремтіло, стало важким складком — ніби вода під поривом вітру.
Рейс, відчувши раптовий приступ лихого вчинку, інстинктивно вчепилася до руки Генрі і притиснула руку до пульсуючого лоба.
Стан Асуни було ще важчим: її обличчя зблідло, вона поканулася, втрачаючи опору.
Генрі, тіло якого було змінене і треноване, став досконалим інструментом. Він впевнено перехопив обох жінок за талії, фіксуючи їх положення в просторі своїм потужним корпусом.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu