Голос Генрі звучав рівно, у ньому відчувалася сталева впевненість людини, яка вже прорахував ситуацію на сто ходів вперед. Його крижаний спокій магічно передався товаришам, змусивши їх відступити. Генрі не з тих, хто кидає слова на вітер.
Рейс з нетерпінням і цікавістю підняла на нього очі:
— І який же вихід ти знайшов?
Генрі лише злегка похитав головою, даючи зрозуміти, що дискусія закінчена.
- Зараз це не має значення. Просто довіртесь мені, я з усім розберуся.
Він не міг розповісти їм про справжню козир — що вже активував Метку Крові [енергія/Сстанність] і вирішив зайняти місце серед Королівських ельфів. Цей секрет був занадто небезпечний, щоб ділитися ним навіть з союзниками. Генрі звик зберігати свої карти закритими; він приховував Метку навіть у найсексуальнішому випадку близькості з Рейс, і зараз не було причини порушувати цей принцип.
- Ти ж не збираєшся лізти в це пекло поодинці? — У голосі Рейс знову прорізалися нотки тривоги.
Генрі лагідно, але впевнено погладив її в голові, заспокоюючи, як наляканої дитини.
— Не хвилюйся. Моє власне життя я ціную набагато вище за вашу, так що чинити глупоту не в моїх правилах. Просто вірте, якщо я сказав, що все під контролем, значить це і є.
Після цього Давид і Рейс вирішили не сперечатися. З моменту прибуття на План Ельфів [локація] вони неодноразово ставали свідками його жахливої тактичної прозорості та сили. Навіть Павк [чоловіки], суворий чарівник [титул/ранг] третього рівня [вродженн виокремив його серед інших. Їхнє довір’я до Генрі стало безголовим.
Тим часом Караван почав плавний спуск з хребта, виходячи на рівнину в Аномальній долині. Слідом за наїзним тлумаченням минув частокол і в’їхав у села [локація] — єдине місце, де чужоземцям доручали торгувати й жити під наглядом лісного народу.
Тут життя кипило: ельфи, незважаючи на свою ізоляцію, потребували багатьох зовнішніх товарів і цейфор був ідеальним місцем обміну.
Гільдія Рубінов [організація/клани] вже встигла вибудувати тут добрі готелі та склади.
Коли Ладое, досягнувши дверей центрального магазину, зістрибнув з воза і відразу почав роздавати вказівки на завантаження та розміщення людей.
Ящики з товарами для ельфів склали прямо на порох.
Вони висяли неохайними купами, а решта вантаж вже розподіляли по міських лавках. Ладое завмер біля входу, не зводячи очей із дороги в очікуванні представників клана, які повинні були прийняти партію.
Генрі і двоє його супутників не покидали пост, мовчазними тінями застигши вантаж.
Їхня місія ще не завершена: контракт мав на увазі конвоювання гільдії в обидва боки. Сотні золотих монет, які покладені за щасливе повернення, не входили до їхніх планів.
Проте Генрі зволікав не тільки через дзвінке золото, він чекав. Поки товар залишався на виду, на людній вулиці ризик нападу був мінімізований, але професійне ледь змушували його сканувати місцевість.
Увага героя зосередилась на північному передмісті міста. Там починався густий ліс, який надійно укрив живий паркан. Стіна з переплетених рослин, густо наповнена ліанами, які нагадують гнучкі тигрові плетини, здавалась спочатку елементом ландшафту.
Однак мозок Генрі виявив, що він має неймовірно вловлену ритмову пульсацію мани.
На зовнішньому боці паркану ніхто не наближався: сіра трава тут вимахувала в людський ріст, залишаючись зовсім непримітною.
Посередині цієї живої стіни висіли масивні дерев’яні ворота, за якими в темряві ліси йшла широка і укатанна дорога. За ті пів дня, що вони провели тут, через ці ворота не пройшов жодна людина.
"Влади ельфів Аномальної Долини" - констатував про себе Генрі. Він розумів, що для простих смертних вхід туди закритий. Мешканці міста інстинктивно обходили цю частину. У брамах не було вартових, але непомічений авторитет клава та страх перед їхньою магією діяли ефективніше за будь - які караули.
Через дві години великого чекання в кінці вулиці з’явився вершник. Це був ельф на ім'я Бейн, який сидів на породістому скаку.
За його спиною тягнулося караван з декількох порожніх візок, готових до завантаження. Коли він побачив гостя, то швидко начепив свою посмішку і рушив назустріч.
- Пане Бейн, нарешті ви тут! — Проспівав він, відвішуючи уклон. — Товари повністю готові до передачі, керуюся найвищою якість кожної позиції.
Бейн зберігав крижане безстрашність, його обличчя здавалося висіченим з каменю. Він прослідкував повз Ладое, навіть не маючи купця мимолітним поглядом, і відразу попрямував до ящиків.
Поспішаючи, ельф різко зірвав кришку з одного із них. Усередині ряди лежали в’ялене м’ясо, ретельно просолене і приготовлене до довгого зберігання. Бейн брезгливо принюхався, і на його лобі прорізалась глибока складка.
« Ви спізнилися на три дні, — сказав він. — Його голос був наче кришта сухого льоду. - М'ясо почало псуватися. Я забираю партію, але ціну знижую вдвічі.
— А? Вдвоє?. — Ладое поблисдал, його голос тремтів. — Пане Бейн, пробачте, воно фізично не могло зіпсуватися, тим більше за такий короткий час!
Купця охопила паніка.
При такому знижку він не тільки втрачав прибуток, але й йшов у глибокий мінус і навіть не покривав себе.
Це був лише привід на те, що впродовж кількох днів затримка була нормою і не могла точно визначитись до години.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu