— Не варто так хвилюватись. В майбутньому я як і раніше буду радий почути ваші міркування з справи. Просто мені прийшов не до смаку її тон, в якому сквозало занадто багато сумнівів у моїх рішеннях. Пам'ятайте: це двадцять сьома база, і ми ведемо війну за освоювання територій. У моїх методах керівництва панує строгий розрахунок - я чітко поділяю нагороди і переконування, розбираючись з конкретними вчинками, а не із особистостями.
Він обвів присутніх спокійним, але пронизливим поглядом.
- Генрі та його супутники дійсно прибули з Безплідних Земель, але тут на передовій немає ніякої різниці між ними і вихідцями із Зімел Світла. Відокремлюючи завдання, я завжди керую лише одним критерієм: ефективністю виконавця.
Генрі не скористався випадковими примхами.
В останні дні магістр пильно спостерігав за юнаком і визначив важливу деталь: у спілкуванні з Давидом, Рейсом та Асуною Генрі дотримувалася природного погляду.
У ньому не було такої зарозумілої екзальтації і вичулості, що часто перешкоджала магам Земель Свитання зливатися з натовпом. Генрі та Асуна видавалися « своїми дошками » в будь-якому середовищі, демонструючи глибоке розуміння укладів Оберштайна.
Генрі також був на стадії газовифікації — його магічна аура була податливою, її легко замаскувати.
У всій двадцять сьомій базі він був єдиним ідеальним кандидатом для майбутньої місії.
Коли натовп нарешті розійшовся, Генрі пішов за Пакком до його кабінету в просторому колоді.
Магістр витяг з ящика столу непримітне сіро-біле кільце і простягнув його молодий.
- Це "Дихання прихованика". З ним ти зможеш повністю нівелювати свої магічні еманації. Ніхто не почує в тобі мага, якщо тільки не притисне до стіни для цілеспрямованої детальної перевірки.
Пакк оперся руками об стіл, уважно вивчаючи обличчя Генрі.
- Я спостерігав за твоїми тренуваннями. Ти маєш вміння свого ближнього битися, як і лицар. Ти вже встиг скласти загальну картину того, що відбувається в Оберштайні?
Генрі коротко кивнув, зберігши безстрашний вираз обличчя.
— Так, в загальних рисах стратегічна обстановка мені ясна.
— Ладно. Глибокої ночі, коли сторожі притупяться, вислизни за периметр. До світанку ти повинен підійти до воріт міста під виглядом шукача пригод. І це природно, якщо ви не заперечуєте. Оберштайна. Мені потрібно знати, чи ховаються в місті інші заклиначі.
Пак зробив паузу, підкреслюючи важливість завдання.
- Загорнувши розвідку, повертайся. На зворотному шляху не буде критичного значення навіть тоді, коли тебе прикриють.
*
У глухому північі Генрі замер у тіні скель біля виходу з Кретта Лім, звичною жестом погладжуючи зображення « Дихання прихованого». Перстень працював бездоганно: магічний фон повністю зник, і тепер він виглядав як звичайний молодий найманець.
У його свідомості, через нейрочіпу, в реальному часі розгортається тактична карта: червоні маркери солдатських патрулів методично переміщалися вздовж стежок кожні п'ятдесят метрів.
"Вимагав тіні".
Це тіло наче заглушило щільність, ставши текучим і темним. Він буквально злився із ґрунту, перетворившись на ледь помітну пляму темряви. Через півгодини він проминув кордон і вийшов до передметь Оберштайна.
Масивні міські брами були наглухо замкнені, а на зубчастих стінах мерехтіли смолоскипи караульних. Генрі не наблизився до нього, а скинув з тракту в густе гавкання.
Вибравши старе розкидстоне дерево, він вправно піднявся на товсту гілку і знайшов нічліг.
Він здавався типовим шукачем пригод, з тих неприхистих бродяга, що воліє економити на пості, чекаючи відкриття воріт просто неба. Місце було добре захищене від вітру і приховане від випадкових очей.
Генрі сидів нерухомо, прикриваючи повіки. Він не спав, а використовував кожну хвилину для медитації, скеровуючи всі внутрішні ресурси на розвиток джерела. Згусток газоподібної енергії в його свідомості пульсував, стискаючись у щільну сферу — перехід до стадії спадання був вже не за горами.
Тишину передсвітнього лісу порушив різкий шум з сусіднього переляку. Чув тріск валежника і важкі, збиті дихання. Незабаром у поле зору з’явився юнак, якому 15 років. У погоню за ним кинулися семеро або вісім чоловіків, які рухалися разом з досвідченими бандами. Він керував їхнім чоловіком, чий аура відповідає рівня лицаря.
Юнак, який не мав ні краплини внутрішньої сили, швидко видихається. Його рухи стали незграбними, і він запнувся.
У той же момент переслідувач наздогнав його і з силою притиснув голову втікача кованими чоботом до сирої землі.
Двадцять сім років з коротким жорстким « волоссям » на голові люто дивиться на свою здобич.
- Ну і куди ти насилився? Чого не біжиш? Ти ж так рався в лицарі! З нами ти б рано чи пізно їм став, а ти, паршивець, взяв і випустив товар!
Юнак, якого звали Лінс, марно вдирався обличчям у багно.
— Бандиты! — Прохрипел він крізь зуби. — Вы не рыцари... Ти просто боягузливий злодій, який тільки й вміє задиратися над слабким!
Людина зі стрибком "Світка" холодно, неприємно розсміявся.
— Задирати слабих? Хлопець, у тебе що, замість мізків каша? Це і є вічний порядок світу. Якщо ти слабкий, то тебе гримають. Я-то думав, в тобі є стрижень, хотів виростити людину ... А ти виявився звичайним недоумком. Ми з такою важкою працею захопили цих дівок, а ти їх просто відпустив?
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu