— Її життєвий термін наближався до кінця. Вона свідомо вирушила в найнебезпечніші сектори руїну, вирішивши поставити на карту все заради останнього шансу. Я не міг її утримати.
На обличчі Брьєрка відображалася скорбота, позбавлена суворої дисципліни: він розумів, що кінець пані Карен є лише відображенням її власного можливого майбутнього. Землю Свитання встановили на другому рівні жорсткою монополією, не залишаючи чарівникам безплідних Земель іншого вибору, окрім того, що вони шукають крихти сили у смертоносних стародавніх руїнах. Брек був ще молодим і не відчував дихання смерті за плечем, але знав — рано чи пізно цей вибір встане й перед ним.
Генрі зберігав мовчання. У його свідомості холодні дані, зібрані чіпом, вибудувалися в картину, яка могла б остаточно знищити волю соратників: всередині не було артефактів з силою Правил. Пані Карен принесла себе в жертву пусту, ставши випадковою щепкою у механізмі Магічної будови, що запечатує міжпланарний розлом. Генрі хотів приховати це знання. Земля Свічка майстерно маніпулювала місцевою елітою, підкидаючи їй примарну надію на виживання і руйнуючи її могло повністю підірвати залишки контролю над регіоном.
Генрі коротко видихнув, дозволяючи собі маленьку частку удаваного жалю:
— Не думав я, що навіть пані Карен не впорається...
Брэк скупо поплескав його по плечу, немов дбаю над собою:
- Це був її шлях. Час повертатися.
Старий маг вже давно розрахував подібні результати і встиг добре приготуватися. Однак урон був колосальним: втрата мага кристалізації та двох чарівників газовифікації боліла за престижом роду. Для чистокровного магічного клана кожен офіційний чарівник складався з десятків довжелезних зусиль та астрономічних інвестицій ресурсів.
Вони чекали десь годину, поки світло врат повністю не згасло. Прохід схлипнувся. Більше ніхто не вийшов.
Брэк озирнувся випалих і раптом криво посміхнулась:
- Схоже, старий Карл теж там залишився. Клан Мосс тепер обезкровлений, і сусіди вже приміряються до їхніх землях, наче до простого шматка м’яса.
Генрі згадав останні хвилини Карла — спочатку нищівний удар Фейґала, а потім Привид, який став точкою в цій сватці. Невдача Клану Черч коштувала їм життя найсильнішого мага. У цьому світі закон був простий і суворий: слабкість призводить до втрати багатства, а втрата ресурсів — до забутості. Якщо Клан Мосс виявлятиме поміркованість, вони відразу відмовляться від частини власності, щоб врятувати саму основу роду. Інакше їх буде повністю знищено.
Брек витяг з складок мантії вишукану ручку і флакон із густим фіолетовим розчином. Він обмацував пір’я, маючи впевненість у рухах і викручуючи на кам'янистому ґрунті складний вийзь рун. Раніше Карен завжди виконувала цей ритуал, але тепер Брендік показував, що заздалегідь опанував необхідні інструменти.
Не відмовляючись від роботи, він кинув:
— Ці формули передали мені пані перед відходом.
Повітря тремтів, простір навколо них згорнувся, і через мить вони вже стояли біля входу в долину Чорна Скала.
— Генри, ступай к себе. Мені потрібно негайно з'явитися в клан із доповідь. Незабаром уся відповідальність за долину лягає на твої плечі.
Це була урочиста подія, яка неминуче викличе бродіння в структурах Клану Черч.
- Покладіться на мене, пане Брек. У долині буде повний порядок, — рогом відповів Генрі.
Брек коротко кивнув, його погляд на мить пом'якшився:
— Верю. Ухожу.
Він відчував в Генрі таку рідкісну суміш надійності і холоднокровності, яка була необхідна у ці похмурі часи.
Коли Генрі повернувся у свої володіння, то поринув у звичайну суєту. Учні, які працювали в лікарському саду, при його з’явленні шанобливо схиляли голови. Це були новачки, які вже встигли оцінити винятковий статус свого наставника: особистий замок на півночі, особливі привілеї і ельфійська служниця - нечудна розкіш для цих місць.
Генрі не відразу пішов до себе. Звичною методикою він обійшов плантації, виявив кілька вугріхів у догляді за рослинами і дав вказівки. Тільки переконавшись, що все працює штатно, він переступив поріг замку.
- З поверненням, пане.
Шатія вибігла назустріч йому. На ній було наїдке плаття служниці, а руки по лікоть покриті білою мученицею.
- Що ти робиш? — Генрі з цікавістю подивився на її іспанку.
Ельфійка збентежена, але з радістю усміхнулася:
— Намагаюся пекти хліб. Хочу перевірити, чи зможу я приготувати те, про що ви так часто розповідали.
— Що ж, похвальне прагнення. Продовжуй, - Генрі ледь помітно посміхнувся у відповідь.
У короткі хвилини відпочинку він часто сіяв на мізерність місцевої кухні, яка обмежувалась вареною або грубою жаркою м’ясом. Пам’ять про колишні смаки бередила душу, але час на кулінарні висильні захиталися — духовні звички та фізичний розвиток за допомогою тактики чіпа поглинають усі ресурси. Шатія, яка мала надзвичайну чуйність, запам’ятовувала ці скарги. Якщо у неї вийде, побутовий комфорт в замку досягне абсолютно нового рівня.
Генрі взяв чистий аркуш пергаменту і швидкими штрихами накинув лопатки, спеціалізовані котлів та інших кухонних виробів. Визвавши Ленна, він дав йому план:
— Знайди толкого ковальа. Нехай це викує в найкоротші терміни.
Леннан уважно дослідив малюнки, форми яких були простими, але незвичними. Зробивши це, він коротко вклонився:
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu