Пазл в голові Генрі остаточно сформулювався: у руїнах болота смерті давно не залишилося нічого, пов’язаного з силою правил.
Усе це стало величезною пасткою, яку збудували Земля Свитання. Вони десятиліттями заманювали амбітних магів безплідних Земель, використовуючи неіснуючу приманку.
Ті, хто брав участь у лісозаготівлі, ставали не героями, а лише органічними матеріалами, які підтримують роботу під їхніми ногами.
Складність друку, яка могла контролювати План Бездні, також стосувалася відповідної якості жертв. Життя просто смертних було б даремним, тоді як маги з міцними душами й концентрованою енергією були ідеальні.
Якби Земля Свитання відкрила справжній стан справ, потік добровольців вичерпався би миттєво. Однак, створивши ореол елитарності, обмеживши квоти та час доступу, вони перетворили криваві жнива на « уніформальну можливість». Найкращі представники безпліддя змушували бездітних Земель добровільно впасти в пащу смерті.
Генрі повільно видихнув, остаточно структуруючи інформацію.
— Здається, правда прихована від більшості.
Всі провідні магічні організації і великі клани продовжували боротися за право відправити сюди своїх кращих учнів.
Це натякало на те, що коло святих вузьких ниток могло бути пряміком у Академії Августа.
Ресурси в руїнах спочатку справді вистачало, і факт справжньої видобутку артефакти сто років давньої давності був надійною ширмою. Сто років маги не мають жодних підозр. А той, хто вилікував здобич у ті часи, напевно діяв заради Земель Свічка.
У якийсь момент Генрі відчув себе замкненим у клітці.
Весь регіон безплідних Земель був величезним загоном, де знання, ресурси і навіть сама доля магів перебували під тоталітарним контролем.
Лише завдяки аурі Плана Бездні та пробудженій крові Прародителя бога грому йому вдалося спонукати Привидку до діалогу.
Він не володіє цим демонічним фоном, Примара підкоряючись інстинктам і атакуючи його без попередження. Але на даний момент у очах місцевих мешканців Генрі виглядав як повноцінний вищий демон - справжнє породження Бездні.
— Чи є поблизу інші цінності? Веди, — наказав він.
Генрі розумів, що марно шукати сили правил не означає йти з порожніми руками. Оскільки він перетнув кордон, треба було отримати з ситуації максимальну користь. За допомогою Привидака і людинолицьки мавпи — фактично господарів цієї землі, — їм потрібно було сліпо шукати. Вони знали кожен заколок, кожну небезпечну зону і кожне місце сили.
Оскільки Прісраки вже відродилися, ті, що ще мали енергію, не торкалися тактичних витримок і не виснажували джерела передчасно.
— Боюся, тут не залишилося нічого, що могло б по-справжньому зацікавити пана - смиренно попередив Привид, починаючи рух.
Генрі махнув рукою:
- Не тобі судити. Просто показуй.
Те, що для стародавнього демона здавалося сміттям, алхіміка та мага людського світу могло бути надзвичайно цінним. Рідкісні матеріали, складники для зеленої, марні для істот із Бездонних, спрацювали Генрі або посилюючи свої позицій, або великий прибуток при перепродуктивній роботі.
Генрі безшумно заслизнув вперед, пішов слідом за ним, а людинолицова мавпа замкнула процесію.
Незабаром вони знайшли неторкані рослини, необхідні для того, щоб створити зілля вищого порядку. Без слідів конкуренції було легко пояснити: звичайні хижаки та інші маги обходили ці місця десятою дорогою, що дозволило флорі процвітати в безпеці.
Це була сама чаща Чорного лісу, куди навіть Брек зі своїм загону не зважилися б повеселитися. Генрі діяв методично і швидко, змітаючи в просторове кільце все, що мало цінність: від середніх трав до специфічних компонентів для складних заклинань.
У цей момент його свідомість вилилася в повідомлення, яке називається детектором навколишнього середовища Синеви. Зафіксував біологічний маркер знайомої цілі. ГЕ-ТО СЛІВА, в глибині лісових заросл, старий Карл відчайдушно пробивався крізь чащу. Він зжимав срібний меч у руці і втік на межі своїх сил.
Його стан був критичним: губи й груди пошкоджувалися кров’ю, а рухи стали рваними. Двоє магів, що супроводжували його з клану Мосс, зникли безслідно — очевидно, вони вже наповнювали собою баланс цієї проклятої землі.
Карл виглядав так, наче щойно вибрався з самого дхала: одяг перетворився в лахмотію, а аура пульсувала рваними, хаотичними сплесками, видаючи крайню ступінь виснаження.
Він біг прямо до Генрі. Хоча цей юнак не боявся старого, він не квапився розкривати інкогніто перед іншими чарівниками.
Покинувши руїни болота Смерті, він був офіційно беззахисним на стадії газовифікації і навіть тінню ризику примушувала його цінувати свою таємницю.
Генрі зважив варіанти.
Зустріч з Карлом зараз була небажаною. Якщо старий не дізнається про нього під личинкою, то буде краще, але якщо з’явиться хоч найменша підозра, свідок мусить усунути її.
Однак Генрі не обманював себе, адже прикінчити мага стадії кристалізації — це нелегке завдання.
Заклинання Карла, що маніпулює простором, забезпечувало йому чудовий захист.
З таким козиром у рукаві маг повинен був без труднощів уникати фатальних зіткнень, але зараз він рятувався в паніці, і Генрі мимовільно задумався, з яким же жахом зіткнувся старий.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu