З наближенням півночі повітря ставало твердим і холодним, а низьке світло стало сірою димкою. Через годину шляху до Генрі виросла тінь, що підпирувала важке небо велетенське дерево з кроною на п’ятсот метрів. На його гілках, наче диковинні плоди, поблювали і пульсували м’яким світлом численні об’єкти.
"Кристали магічної енергії?" - з'ясував Генрі, миттєво розпізнаючи нахідку.
Ці камені були глибоко концентровані ману: один такий кристал з цінностями був еквівалентний тисячі стандартних магічних каменів.
У безплідних Землях такі речі вважалися легендою; Генрі багато читав про них, але вперше в житті бачив їх.
Зазвичай вони не використовувалися як розмінна монета, виступаючи в ролі потужних акумуляторів для глобального ритуального контуру або енергетичних ядер магічних бешт.
Завдяки своїй щільній структурі вони могли зберігати колосальну кількість енергії, що робило їх безцінними для будь - якого серйозного дослідження.
Мавпа сильно застигла і з явним побоюванням втупилася на коріння дерева, де явно притиснувся справжній господар. У той же момент з густих тіней під кроною вислизнув безформний чорний згусток, і температура навколо впала ще на кілька градусів.
— Привид, — констатував Генрі, миттєво мобілзуючи внутрішні резерви.
Це було звичайне родовище Бездні, дуже небезпечний противник навіть для досвідченого чарівника кристалізації. Генрі підібрався всередині, готовий до напруженого бою.
Проте коли він підлетів ближче, то раптово сповільнився. Помітивши, що Генрі стоїть на ауру, тінь застигла і повільно схилилася в глибокому шанобливомуклоні. У свідомості героя, минаючи слух, вклинилося ментальне повідомлення:
„Бамбуго вітає велике створіння! ”
Це був жест вищого визнання; Бамого — так звали це створіння. У соціальній структурі Бездни чистості й сили родоводів стояли вище грубої могутності, а кров Прародителя бога грому, яка пульсувала в жилах Генрі, належала до найвищого порядку.
Примари за своєю природою вважалися нижчими, і навіть перевершуючи ворога в силі, вони не наважувалися виявляти зухвалість перед лицем такої давньої крові. До того ж аура Генрі буквально придушувала все живе в радіусі декількох метрів.
— Хм. Є тут щось по-справжньому цінне? — Він змерз, не виходячи зі образу.
Привид відповів без найменшого зволікання, його голос в голові Генрі звучав зашукуюче:
— Достопочений пан, у нікчемного Бомґо немає великих скарбів. Тільки ці кристали магічної енергії, що я зростив за довгі роки. Якщо вони придивляються до вас, то беріть стільки, скільки забажаєте.
- Ти їх виростив? — З легкою недовірою уточнив Генрі, перекладаючи погляд на сяючі гілки.
Привид схилив голову на знак покірності і відповів:
— Да, сэр. Нині моя сила ґрунтується на цих кристалах магічної енергії. Протягом років я зрощував їх, щоб черпати силу для власної підвищення.
Він плавно змахнув рукою, і нефілімське дерево за його спиною відреагувало глухим тремтінням. Кристали, що мерехтять у напівмракі, один за одним почали відділятися від гілок і слухняно попливли до свого творця, наче непомітний магніт.
— Тут ті, що вже досягли зрілості.
Привид передав увісу світлих каменів Генрі. Той звичайний рух швидко перерахував здобич, і з’явилося близько сотні штук. Коли маг моркво хмикнув на знак задоволення, він коротко жестом відіслав їх у кільце.
Столь грандіозної партії кристалів оцінювалася щонайменше в сто тисяч магічних каменів. Проте Генрі не обманював, адже такий товар майже неможливо було реалізувати.
Така угода обов’язково привернула б до себе більше уваги, а виправдання володіння багатством « випадковою набуткою » в руїнах болота Смерті не вийшло б.
Ще одну чи дві крячки можна було списати на удачу, але сотня — це вірний смертний вирок від рук тих, хто сильніший.
Він вирішив залишити більшу частину свого життя, розуміючи, що в майбутньому ці ресурси стануть основою його власного прогресу.
Він взяв кристали і подивився на співрозмовника та продовжив:
- А чи залишилися тут що-небудь, наділене силою правил?
Це питання було найважливішим для нього, і він ніколи не забував про це. Хоча Генрі все ще перебував на стадії газовифікації, він волів готувати ґрунт заздалегідь. Більшість магів ризикували життям у цих топах саме заради артефактових правил, тобто ключа для досягнення другого рівня.
Спочатку він не мав особливих ілюзій щодо успіху, бажаючи лише провести розвідку та забрати те, що саме йде в руки. На його поточному рівні розвитку тримати таку цінну трофею було б непосильним завданням. Але тепер, збираючи несподіваних союзників, він міг дозволити собі змінити тактику.
Привид лише сумно похитав головою:
- Ця сила тут більше немає. Її вилучили понад сторіччя тому посли з Плану Чарівників.
— Уже забрали? « Генрі не міг стримати сліз, але всередині нього шевнулися дивовижні речі. Згідно з усіма наявними відомостями та чутками, цей ресурс повинен був постійно отримуватися.
Привид поспішив дати пояснення:
« Пане, ви напевно знаєте про нашу природу: ми — демонічні створіння з Планом Бездні. Коли просторова тріщина була запечатана, ми опинилися відрізані від будинку. Але такі розломи неможливо назавжди закрити самими заклинаннями. Магічна форма хаосу — це живий і жадібний механізм. Вона вимагає регулярних підношень у вигляді крові та душ. Раз на кілька років сюди приходять маги, і багато з них знаходять тут свою смерть. Вони охолоджують тіла й втрачають іскри життя, а це лише паливо для друку.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu