Майбутні дні обіцяли бути насиченими: в лабораторії його чекала ціла серія замовлень на магічні еліксири.
Як майстер-зельєвар, він чудово розумів, що організація вимагає від нього повної самовіддачі. На його рівнях обходився недешево, і тепер Ларрі мав з'їсти кожен витрачений на нього кристал.
За безпеку майстра можна було не турбуватися. Його супроводжував Брек — чарівник кристалізації, чия присутність сама по собі знімала більшість питань біля дорожніх грабіжників.
Однак Ларрі, який вибрав дорогу для зжилення, практично не міг жити у відкритому зіткненні.
Він присвятив своє життя не відтачуванню бойових зачаровань, а тонкому мистецтву алехімії та нескінченному дослідженню властивостей рідкісних інгредієнтів.
Важка воза швидко котилася по тракту, який прорізав густий кленовий ліс. Коли Генрі досяг того самого перехрестя, де колись залишив караван по шляху з Місяного Світла, транспорт плавно повернув на схід і йшов тим же маршрутом.
Через три дні лісозаготівельні ліси нарешті розступилися, відкривши перед очима непримітну рівнину. Тут лінії горизонту були бездоганно рівною, і невдовзі на ній було виявлено чітку силует міста. Це був Вільямс-Сіті - найзахідніший облот і прикордонна фортеця Королівства Каєн.
Біля головних воріт царювала марнота: сторожа піддала кожного пасажира виснажливої перевірки. Однак Піту треба було лише показати важкий металевий жетон, як суворість на обличчях солдатів змінилася. На знакі, символ роду Клана Черч, витончено вигинався вигравний стебель трави. Навіть якби охоронці не дізналися герб, вони навряд чи посміли б виявити зухвалість. Повозки вели великі лицарі, чий грізний вигляд не залишав сумнівів щодо статусу пасажирів. Солдати на кордоні добре знали, коли варто бути ревними в служінні і коли з повагою відступити.
Генрі, Піт і Брек затрималися в Вільямс-Сіті на добу. Цього часу вистачило, щоб змити дорожний пил, насолодитися гарячою їжею і наповнити запаси прісної води та провізії. Оскільки ніхто не гнав їх у шию, подорожні дозволили собі відпочивати щоразу, коли виникала потреба.
Наступного ранку вони знову вирушили в дорогу. Через п’ять днів до долини Чорної Скелі дійшло два невеличких поселення. Ці землі офіційно належали Клану Черч і використовували як гігантську плантацію для вирощування магічних матеріалів. Почва тут мала незвичайний вугільно-черний відтінок і була унікальною сумішшю, ідеальною для примхливих трав.
Екіпаж зупинився біля входу в долину, прямо перед стінами компактного та міцного замку. Оборону тут тримали троє лицарів під початком учня-мага третього рівня, чиї основним завданням була магічна підтримка гарнізону.
Незадовго до того, як Брака вийшла з воза, вартовий без зайвих запитань потягнув за важелі і відкрив масивні ворота.
Брек обвів рукою розлогі землі.
— Перед тобою долина Чорна Скала. Вся територія по периметру закрита захисним контуром, який Клан придбав у майстрів із Земель Свитання. Навіть кваліфікованому магу третього рівня не під силу зламати цей захист за короткий час. Отже, тут ви можете почувати себе в цілковитій безпеці — захист не поступається стінам « Північного лісу ».
Генрі повільно оглядав околиці. Його погляд затримувався на деталях ландшафту, поки в глибині свідомості Глудока Сінева безстрашно фіксувала параметри навколишнього середовища, вибудовуючи аналітичні таблиці.
- Що це за Земля Свитання? — Негомко запитав він.
Брехун з подивом підвів брову.
- Ларі тобі нічого не розповідав? — Він відразу ж зрозуміло кивнув. — Але ти тільки недавно зробив прорив і став офіційним магом. Мабуть, у нього просто не було вільного часу для лекцій.
Брек витяг з складок мантії карту Континента Кароґ. На пергаменті було детально відображено простір від західних кордонів Королівства Доріс до східних кінців Каєн.
Карта була зроблена з надзвичайною ретельністю: на ній були позначені не тільки міста, але й штаб-квартири магічних організацій з їх районами впливу. Лише північна частина документа була пуста, де з’явилися нескінченні гірські хребти.
Брек обвів пальцем оточені землі.
— Ось ця область - те, що звикли бачити на картах звичайні мешканці Караги.
Тоді палець перемістився вище, до засніжених вершин на півночі.
— А тут більшість мешканців континенту не знає, де вона. Невідома пустка. Але насправді саме там є Земля Свитання.
Маг зробив паузу, ніби підкреслюючи важливість наступної фрази.
— А те місце, де ми зараз знаходимось, жителі Свитання зневажливо називають безплідними землями.
— Безплідними? Тільки через нестачу ресурсів? — Генрі злегка приглушився, аналізуючи почуте.
— Це лише одна з причин, — підтвердив Брек. — Основним фактором є критична концентрація енергетичних частинок. Для нашого брата це важливіше, ніж наявність рідкісних трав чи металів.
— Концентрація енергетичних частинок?
Це спонукало Генрі задуматись. Він вже встиг помітити, що на Континенті Караг магічний фон відчутно щільніше, ніж на його далекій країні Корсоне. Однак у той час він був лише слабким учнем першого рівня і не мав достатньо чутливості, щоб виміряти щільність частинок. Тепер, спираючись на авторитетну думку Брека, він почав усвідомлювати справжній масштаб відмінностей.
Брек ствердно кивнув.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu