Рано - вранці Генрі накинув Леліан лаконічним листом, в якому зміст цього питання. Доставивши маленьку дерев'яну скриньку, він дбайливо вклав у неї намисто « Сердце Океану» і передав посилку з гонцом.
Спочатку подарунок особисто мусив придушити: тінь Марко все ще мачила на периферії, і загроза була цілком відчутною. Шлях до Академії Августа сам би перетворився на самогубство - Марко, спокушений в мистецтві ворожіння, міг застрашити його у будь-який момент. Генрі тільки вступив на стадію газовифікації, тоді як його противник вже досяг етапу кристалізації. Пряме зіткнення в таких умовах було беззмістовним актом відчаю: розрив у силах був занадто великий.
Єдиною вірною стратегією була стабілізація духовного фундаменту і фрескова нарощення могутності, щоб якомога швидше знешкодити цю « бомбу сповільненої дії».
Ларрі виявив завидну пунктуальність: Генрі ледве встиг повернутися після відправки, як той вже стояв на порозі.
— Как збори? - Про все довідався Ларрі.
Генрі обернув поглядом житло. Він ретельно прибрав кімнати, розставивши меблі саме так, як вона стояла в день його заїзду. Ніщо не повинно було нагадувати про його перебування тут. Здержливо кивнувши, він відповів:
— Все готово.
Ларрі підбадьорив його по плечу:
— Тоді в дорогу. Люди вже прибули.
Генрі кинув останній, миттєвий погляд на пустельну кімнату і пішов за Ларрі. Вони осідлали Адських Ног і взяли курс на станцію Червоного Кльона, найбільш східний форпост тропічного світу. Головні володіння Клану Черч були розташовані у Великобританії в Каєн, найбільшій державі на території впливу Академії Августа. Ті, хто не міг дістатися до самої станції, сподівалися в глибині кленової гаї. Останній відрізок шляху Генрі мав пройти пішки.
Покидаючи візку, він відчув, як Адська Нога легонько тхнулася мордою йому в плече.
— Прощай, — ледь помітно посміхнувся Генрі, провівши долонею по жорсткої шерсті звіра.
Це була та особлива істота, на якій він здійснив кілька десятків поїздок, і тварина явно його впізнав. На коні місячного Світу він мав ще два коней, які отримав Ейлуші для карети. Генри заздалегідь переформував їх на Ларрі, забезпечивши тваринам належний вміст за рахунок конюшні. Якщо доля буде до них доброзичливою, вони проведуть решту днів у ситості і спокої назавжди забудуть про важкий впряж.
Ларрі і Генрі покинули станцію й пробиралися через багряні заростки близько півгодини, аж поки не вийшли до карети. Біля неї замерли дві фігури. Навіть на відстані Генрі безпомилково вважав їх аури, один з яких був лицарем, інший — повноправним чарівником. Відчувши наближення, синхронізовані чоловіки обернулися.
Ларрі виступив вперед, взявши на себе роль посередника:
- Дядько Брик, знайомся, це Генрі.
Брэк, міцний чоловік років сорока з густою обкладною бородою, виглядав дуже велично. Важкий меч на поясі і функціональне озброєння надавало йому вигляд досвідченого воїна, і лише тонкі еманації сили видавали в ньому мага.
- Генрі, це мій дядько, чарівник стадії кристалізації першого рівня Брек Черч. А це Піт, Великий лицар нашого роду. Він заправляє усім господарством у лікарському саду, представивши їх Ларрі.
« Пан Брик, пане Піт », — відвісив ввічливу й водночас поважну людину.
Хоча Піт був « всього лиш» Великий лицар, він залишався важливим зв’язком у ієрархії Клана Черч. Генрі розумів, що статус офіційного чарівника не є виправданням для чванства. Щира повага до людей часто допомогла уникнути конфліктів, які є магією. Звичайно, з іншими варто було триматися холодно або навіть жорстко, але Піт не ставився до цієї категорії. Рицар, який звик до високомірності магів, був дуже цікавим. Його симпатія до молодого чарівника миттєво зміцнилася, і він відповів з помітною повагою:
— Я курю усі щоденні справи в саду. Якщо пан Генрі потребуватиме будь-яких ресурсів або виникнуть побутові потреби, прошу звернутися до мене без вагання.
У руках цього чоловіка була зосереджена вся логіка і рутина — ідеальний союзник, який би вирішував важливі питання.
Брек, уважно вивчивши Генрі пристойним поглядом, заговорив:
що ти вирішив приєднатися до нас. Клан Черч завжди відкритий для талантів твого рівня. Ми поставимо тобі все необхідне: і умови для медитації, і необхідні ресурси.
— Дякую вам, пане Брек. І весь Клан Черч за гостинність. І, звичайно, дякую вчителю Ларрі за підтримку. Я докладу всіх зусиль, щоб виправдати довір’я, яке я виявив.
Генрі подав собі звіт: безкорисливої допомоги у світі немає, і за безпеку доведеться платити справою.
Ларрі, не здавшись, вставив своє слово:
« Дядько Брик, цей хлопець вбирає знання як губка, а вже в алехімії та приготування зілля йому мало рівних серед однолітків. Поручай йому найскладніші завдання, не прогадаєш.
Брэк з новою цікавістю подивився на хлопця. Без прямої протекції Ларрі він віднісся б до новачки з типом скепсису: особисті якості і реальний досвід ще мав підтвердити справу. Але завдяки такому інтенсивному рекомендуванню він змінив свої попередні оцінки.
Губи Бримка торкнулися ледь помітної усмішки:
- Бачу, ти в ньому абсолютно впевнений.
- Ще б, з несхвальною гордістю підтвердив Ларрі.
Загорнувши церемонію знайомства, вони рушили в дорогу. Генрі зайняв місце в кареті навпроти Брека, а Піт, звичайно ж, перехопив горішки і виліз на кози.
Лері дивився на віддалену візку, яка швидко попрямувала до « Північного лісу ».
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu