Генрі відчув порожнечу всередині холодного уколу, змішаного з гірким усвідомленням реальності.
Навіть якщо він доб’ється статусу офіційного чарівника, то його оболонка становитиме майже три століття — жалюгідний час у порівнянні з вічністю тих самих ельфів. Гами та її співродичі мали довголіття по праву народження, переступаючи через покоління людей.
У цьому світі несправедливість була закладена в самому основі існування, одні народжувалися у великому Римі, оточеному розкішшю, інші — волами або кіньми, приреченими на довічну працю.
Ларі звичайним, відточеним рухом зняв захисні окуляри. Ополозивши обличчя прохолодною водою, він почав готувати каву: по кімнаті лив густий аромат. Розливаючи напій на чашках, він жестом запросив гостя до столу.
— Сідайте, — негремно сказав він.
Вони розташувалися за маленьким круглим столом, чия поверхня була викопана слідами магічних реактив. Ларрі зробив ковток і заговорив, дивлячись кудись крізь пару:
— Введу тебе в курс справи. Війна між "Луним Світом Леса" і « Хижій Ґрін» офіційно завершена. Тепер обидві сторони пов’язали у довгих переговорах, намагаючись подітися тим, що залишилося від післявоєнного світу.
Він зробив ще один ковток, уважно спостерігаючи за реакцією Генрі.
— Тобі цікаво, хто поставив у цій справі точку? Найзабавніше, що ти його знаєш.
Генрі нахмурився, і в його голосі прослизнулося щире сумніви:
- Я його знаю?
Думки заробили гарячково, аналізуючи базу даних. Лише Марко мав достатньо ваги, щоб зламати хід конфлікту між двома організаціями. Але Ларрі не міг знати про їхні зв'язки, а отже, мова йшла про когось іншого. Старенький теж не був миротворцем, бо протягом багатьох років він залишався на межі « чарівного світла Леза» і захищав свою лабораторію, наче вірний ланцюг.
- Про кого мова? — запитав Генрі, не знайшовши відповідної кандидатури в пам’яті.
Ларрі дозволив собі слабку, майже співчутливу посмішку.
— Фейгал, — повільно, по складах вимовив він.
— Фейгал? — Генри заледве не випустив чашку.
Аж ось перед очима з’явилася картина: застигла, немов посмертна маска, обличчя і погляд, в якому не було нічого крім холоду Арктики.
— Але як це можливо?
Як тільки Генрі пам’ятав, під час останньої зустрічі Фейґал ледве дотягував свого учня.
Його магічний талант був мізерним — лише п’ять одиниць. З такими даними шлях на третій сходи, не кажучи вже про вищі ранги, мав зайняти десятиліття або закінчитися смертю від виснаження.
Як така людина могла вплинути на зіткнення магічних гігантів?
« Він став офіційним чарівником, — відповів Ларрі. — Це була новина для Генрі як грім серед ясного неба.
- Офіційним чарівником? - У голосі Генрі змішалися недовір’я і шок.
Його власний потенціал складав сімдесят п'ять одиниць, а обчислювальні потужності « Глибокою Синеви» давали перевагу, про яку інші не сміли і мріяти. Все ж він залишався учнем третього рівня і стояв біля порога справжньої могутності. А Фейгал, чиї шанси оцінили як статистичну погрішність, вже подолав цей бар'єр.
Ларрі зрозумівше кивнув.
— Да. Але перш ніж заздрити, вислухай його історію. Думаю, після цього твоє бажання опинитися на його місці побавиться.
З історії вчителя події, що розгорталися навколо, почали здаватися жахливими. Після того як Фейґал потрапив у « Хайжину Грін», він майже відразу вліз до поля зору Марко. Але він привернув магістра не талантом, а своєю феноменальною живучістю. Він став ідеальним « матеріалом для експериментів ».
Почалася довгі місяці тортур, які Марко називав дослідженнями. Фейґала піддавалися процедурам, які перетворили б на попіл будь - якого іншого, але він не просто виживав — його організм підстігавна постійною близькість до смерті, дивомально твердий і адаптувався.
Марко, який був настільки вражений цим успіхом, продовжував свої досвіди навіть у розпал війни. У той момент, коли конфлікт досяг апогею, Фейґал таємно від усіх зробив добрий стрибок і став повноцінним магом. Він чекав ідеальний момент, важко поранив Марко і безслідно зник. Ця зрада викликала ефект доміно: позбавлявши лідера, «Хижіна Ґрін» почала розвалюватися, а ще двоє офіційних чарівників воліли дезертирувати, не бажаючи вмирати за чужі амбіції. Баланс сил звалився в одну мить.
Миротворча фракція всередині організації негайно взяла брази правління у свої руки, і війна загасла сама собою.
Тепер сам Марко зализав рани, а Фейґал перетворився на привида.
« Все ж, — похитав Генрі головою і намагався знайти логіку, навіть ставши офіційним чарівником, як він зміг дістати Марко? »
Марко вважався одним з найсильніших практик першого рівня. З іншого боку, маніпуляція між ним і неофітом повинна була бути непереборною, незалежно від раптовості атаки.
Ларрі тільки роздав руками.
— Подробиці цієї сутички знають тільки вони двом. Решта лише будують здогадки.
Було видно, що старий і сам глощить цікавість. Марко зберігав похмуре мовчання, і ніхто в магічному суспільстві не міг зрозуміти, яку зброю або заборонену техніку використав втікач.
Генрі на мить задумався над тим, що дізнався, але не знайшовши заціпок, вирішив залишити цю тему — у даний момент вона не мала прямого ставлення до нього. Він потягнувся до просторого кільця і виймав з нього гнучкий, що переливався тьмяним золотом стебло Вуса дракона.
— Учителю, погляньте на це. Що скажете?
Очі Ларрі аплодували, він навіть подався вперед.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu