Увесь цей час Генрі не зводився із уважного погляду співрозмовника, аналізуючи кожен мікрорухомість м’язів і ритм дихання. У його свідомості був чіткий звіт « Глибокою Синеви»:
✔Анналіз фізіологічних реакцій завершено. Ймовірність того, що твердження правдиві — 99,6%.
Помовч і обдумавши дані, Генрі поставив важливе запитання:
- Де саме ти знайшов тіло?
« Знайшов його на єдиному тракті поблизу містечка Ручя, — закінчив Роберт і пофарбував Генрі.
— Я дійсно натрапив на нього випадково. Присягаюся, що смерть цього мага ніяк не пов'язана зі мною, — він швидко додав, ніби хоче відвернути від себе будь-які підозри.
Генрі зазначив, що марнотратство — це виправдання. Очевидно, провідник неправильно виясняв його мовчання через недовір’я.
- У мене немає спільних справ з тим чарівником. Я навіть не знаю його імені і прибув сюди зовсім не для того, щоб вимагати звіту про його загибель.
Почувши це, Роберт з великим захопленням зітхнув. Напруження, яке зв’язувало його плечі, нарешті зникло.
« Город Ручовика...» — Генрі подумки звернувся до своєї пам'яті, але не знайшов там жодної згадки про це місце.
Він перевів пряму, зацікавлену думку Роберта:
— Де саме він розташований?
— На схід від Штормграда, в передгір'ях. Добрий кінь покриє цю відстань за три дні, — відповів той без найменшої зап’ястки. У нього було відчуття, що він знає про це п’ять пальців.
- Чи ти помітив там щось незвичайне? — Генрі дізнався про це, намагаючись вирахувати логічну картину подій, що призвели до передчасної смерті мага.
Роберт вдумився у справу, почухав затилицю і наморозив лоб, але врешті-решт лише негативно хитнув головою:
— Наскільки мені відомо, я нічого не маю на увазі. Завезене гірське поселення, людей там - раз-два і обнявся.
— А чутки? Місцеві легенди, перекази про неспокійних духів чи старі байки? - Не відступав Генрі.
- Я ж не з місцевих, тож навряд чи почую щось варте. Історії про привидів напевно знайдуться, бо в таких дірах вони розмножуються самі собою. Якщо хочете докопатися до суті, то точніше буде розпитати старожилих на місці.
— У архівах Асоціації шукачів пригод повинні бути звіти про цей район, але більш стверджувано, ніж Генрі сказав.
Роберт підтвердив його здогадку коротким кивком:
- Обов'язково. Вони реєструють кожну п’яді землі в околицях.
— Чекай тут. Твоя допомога як провідник знадобиться мені найближчим часом, — кинув Генрі, вже піднімаючись з місця. Рухи Ісуса були скупими і точними.
Майло, дізнавшись про цей запит, особисто проводив Генрі та Роберта на четвертий поверх. У просторому приміщенні, переповненому запахом старого паперу і пилу, тягнулися нескінченні ряди важких стелажів.
— У цій секції зібрано географію та хроніки округи. Подивимося, що у нас по місту Річки ... Десь тут, - пробурмотів Майло, зосереджено переглядаючи корішки тек. Нарешті він витяг з недра шафа весістне досьє.
Протягнувши його Генрі, обслуговуючий пояснив:
- Тут зібрано всі мало-мальські дані за останні 30 років.
Генрі прийняв папку, вихопив стос і розклеївся на довгій дерев’яній лаві в кутку залу. Його пальці мерехтіли сторінки, поки очі сканували рядки тексту.
Поселення Ручови вже існувало понад два століття, і його населення незмінно співіснувало в межах двох-трих сотень душ. Судячи з сухих канцелярських звітів, це було підкреслено заврядний селищ, позбавлений будь-яких пам'яток. Хронія протягом останніх 30 років фіксувала лише природні проблеми — сезонні зсуви гір. Ніяких аномалій, ніяких пригод.
« Невпізнали слід неправильний? »
Генрі будував теорію, що місто Руча могло служити таємницею мануфактурою з створення « Кокол Злоби » або бути джерелом рідкісних інгредієнтів. У таких місцях реальність зазвичай істончала, породжуваючи паранормальні сплески. Однак паперовий слід малював майже повністю, стерильну річ.
Захлопнувши теку, він звернувся до Майло:
— Що вам особисто відомо про це місце? Особисті враження часто точніші за папір.
Той на мить замислився, перш ніж розвести руками:
- Боюся, мені нічого додати. Звичайне село в горах, яких сотні.
— Зовсім недавно до неї загинув чарівник. До вас доходили подібні новини? — Генрі уважно стежив за мімікою співрозмовника.
Обличчя Майло позбулося щирого подиву:
— Маг? Ні, про смерть обдарованих у цьому секторі донесень не йшло.
Генрі коротко вказав на провідника:
- Це його інформація.
« Труп лежав прямо на гірській стежці », — сказав Роберт. — У руці він мертвий лазівка стискав дивну ляльку з ганчера. По одягу і манерах я вирішив, що це був чарівник, хоча диплома в кишенях не шукав. З того часу я не бував там, новин не чув - можливо і з'явився.
Майло помачав, його брови зійшлися біля переносниці:
— Дуже дивно. Хоч би ким був цей небіжчик, з міста Річки останнім часом не спадало жодного повідомлення про смерть. Роберте, коли саме ти це бачив?
— Два місяці тому, — відверто визнав той.
Майло лише здивувався гойдал річною:
— За два місяці до нас завітала б звістка про смерть людини, а тим більше мага. У селі мало жителів, і гірський тракт там один. Будь-яке тіло знало б протягом доби. Але в архівах пустота.
« А ось і перша справжня аномалія» — зазначив Генрі. Труп, який випарувався з офіційної хроніки, був набагато більш переконливим аргументом, ніж будь-які легенди про привидів. Це пахло або умілим приховуванням, чи чимось більш зловісним.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu