Він виготовляв з кільця миску і ложку супу, а потім обережно поклав на нього.
Кірн помітив, як предмети з’являються буквально з пустоти.
Раптом тишу порушило яскраве бурчання в животі. Генрі підняв очі і побачив Джоша, який дуже злякався. Генрі тільки ледь помітно посміхнувся крем рота і продовжив невтомливо дути на суп.
— Пане, чи не погодитесь ви продати нам трохи провізії? Ми щедро заплатимо, — подав Кірн. Він зрозумів, що перед ним не просто бродяга, а чаклун. Тепер він підбирав слова з надзвичайною обережністю через страх викликати гнів мага.
Генрі повільно підняв голову.
— Одного кролика мені самому ледве вистачить, так що продавати не стану. Ти ж Великий лицар - невтомно не здатний дістати дитсадок самостійно?
Кірн помітив, що незнайомець відразу визначив його рівень сили і залишився абсолютно неврівноваженим. Він остаточно переконався у своїх підозрах щодо статусу співрозмовника.
- Моя помилка, пане. Весь наш шлях складався з безперервного втечі, і я не смів витрачати час на полювання. Крім того, я не ризикну вести молодого пана до пустища у таку неприємну ситуацію, — відповів він.
— Дядя Кіра, не кори себе. Ти захистив мене і зумів вивести з Заходу - це сама по собі подвиг. Одного дня без їжі я якось переживу. А завтра ми щось знайдемо - спробував потішити лицаря Джош.
— Держи. З тебе десять золотих.
Генрі звиклий жест витяг з кільця товсту суху галету.
— Десять золотих? — Джош приголомшено втупився спочатку на просте печиво, а потім на Генрі. — Нет... Я дам десять тисяч.
Генрі насмішливо вкинув брову.
— Десять тысяч? І у тебе з собою знайдеться стільки монет?
— Коли ми повернемося в Маркфіл, що у володіннях Тасоні вони будуть. Ні монетою менше, клянусь, — твердо пояснив Джош. Коли він побачив реакцію Кіра, то зрозумів: той чоловік — його шанс на спасіння і вирішив не втручатися в справу.
- Я даю тобі реальну їжу тут і зараз, а ти зулієш мені нездійснені гори золота? — Генри скепно хмикнув.
Джош, не роздумуючи, опустився на одне коліно прямо в лісову багнюку і притиснув руку до серця.
я виплачу вам десять тисяч золотих.
— Моє ім'я Генрі Мелін. Але маю на увазі, що десять тисяч - це плата не за галету, а за вирішення ваших проблем? Вибач, але чужі проблеми мене не знеохочують », — відповів Генрі. Він не посміхався у аристократичних розрахунках.
- Пане Генрі, ви мене неправильно зрозуміли. Я не прошу вас вступати у бій або брати участь у моїх справах. Джош щиро заперечив, що ми живі в Маркфілі.
— Маркфіл? Нам по дорозі. Якщо 10 000 покладаються лише на певний вид транспорту, то це добре. Завтра виходимо, ведіть, — потонув Генрі.
Маркфіл дійсно лежав на його маршруті, а сусідство з цими людьми могло значно спростити проходження контрольних пунктів і формальності.
- Дуже дякую, пане Генрі! — Він вигукнув, і його обличчя просяяло від щирої радості.
— Я просто беру гроші і виконую свою роботу. Проводити вас частину шляху за десять тисяч золотих - навряд чи ви знайдете якусь вигоду. Тільки тримай слово, хлопець, інакше наслідки тобі дуже не сподобаються, — Генрі недбало помахав рукою, перековуючи непотрібне вилиття вдячності.
« Не хвилюйтеся, пане, я не підведу його », — щиро й віддано запевнив Джоші.
Коли голод і спрагу втамували Генрі, він зник у наметі. Кірн тим часом побудував з широким щільним листям миску для хлопчика і наповнив її залишками похлебки з котла - Генрі навмисно залишив частину їжі, несповно обмінюючи його на чистоту посуду, оскільки сам займатися побутовими дрібничками не збирався. Джоші, не виявляючи ні краплі примхливості, зробив перший ковток і тут же простягнув імпровізовану чашу своєму партнеру:
— Дядя Кіра, спробуйте і ви.
Потім він обережно розламав печиво навпіл, ділячись останнім зі своїм старшим другом. Кірн на мить помедлив, борючись з гордістю, але все ж прийняв обід. Він не їв останні два дні, а попереду в будь-який момент міг зав'язатися бій, так що виснаження було неприйнятною розкішшю.
Генрі розтягнувся на підстилку і чітко фіксував кожен рух зовні, наче стіни наметів були прозорими. Сон не входив у його плани - весь час був відданий медитації. У відсутність метеоритної трави стандартний метод медитації просувався повільно, вимагаючи від нього подвійної концентрації та зусиль.
Зрештою, коли вранці затуманився сильний дощ, у нього з’явилось густе молоко. Кірн дрімав, притулившись спиною до шшершавого стовбура дерева; його очі були закриті, але рука як і раніше лежала на ефесі. Поруч спав Джоші, щільно вкутаний у важкий плащ лицаря. Генрі піднявся, не турбуючись про безшумність. Почувши шорх, Кірн миттєво відкрив очі і спочатку помітив короткий погляд на хлопця. Переконавшись, що підопічний у безпеці, він став дуже розслабитись, хоча напруження в плечах залишилось.
Генрі коротко змахував рукою, поклавши намети, тент і розкладені речі в одну мить. Він обернувся до супутників, чий вид був вельми виснаженим:
— Вы поступаємо.
— Добре, — каже Кірін. — Він допоміг Джоші піднятися і вони покірно пішли слідом за магом.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu