Їхня поява не викликала жодного інтересу до людей. Ларрі спеціально попрямував до вікна з табличкою « Опрацювання справ персоналу». Там, за стійкою, сіла дорідка жінка середнього віку на ім’я Дженіфер.
Вона повільно відірвалася від паперів і зміряла їх поглядом:
— Яке питання?
« Реєстрація нового члена », — лаконічно відповів Ларрі.
Дженніфер змінила погляд на Генрі:
- Жетон-символ при собі?
« Так, — відповів Генрі. — Він зняв перстень і обережно поклав його на стійку перед жінкою.
Вона взяла прикрасу, побігло оглянула його і... Раптом я відправила в рот, проковтнувши. Закриваючи очі, вона застигла, наче прислухаючись до внутрішнього відчуття, і пробурмотіла:
- Хм, структура в нормі. Проблем немає.
Через мить вона знову виплюнула перстень на долоню і недбало кинула його назад власника. Генрі мимовільно насупився, дивлячись на приховану слину, але змусив себе забрати її. Він чітко розумів, що Дженіфер — це повноправний чарівник. У перший же день її життя було б нерозсудливим.
Загорнувши передварну перевірку, жінка з гуркотом відсунула стілець, вимістила важкий ящик і приступила довго в ньому копатися. Зрештою вона витягнула на світ жовтий лист, який чудом врятувався в купі зм’ятих паперів.
- Заповни форму.
Ларрі перехопив лист і передав його Генрі. У заголовку було сказано: « Регістраційна форма персоналу нового члена місячного світла Леса».
— Не думай писати єрунду, — вкрадено попереджував Ларрі. — Якщо не хочеш відповідати, можеш залишити графу порожнім, але брехати категорично заборонено. На папір накладено відповідне заклинання.
Тільки після цього попередження Генрі активував більш витончене сприйняття і помітив ледь виведений, примарний потік мани, що пронизує волокна паперу.
Біля вікон на підставці стояли чорнильниця і перо. Генрі взяв їх і почав заповнювати анкету. Питання різнилися дотошністю: вік, походження, досвід медитації та їх точна тривалість... У списку запитань навіть було сказано про незайманість.
— Після того, як все додається, поставте підпис тут, в самому кінці, - вимовив Ларрі, показуючи кінчиком пальця на порожньому полі внизу документа.
Генрі ще раз уважно перевіряв дані, які внесли. Переконуючись, що все вірно, він дав тверду руку своєму імені: « Ґенрі Мелін ».
Щойно останній рух пера завершився, форма миттєво спалахнула примарним синім полум’ям. Генрі зі своєю рукою вдерся у рефлекторно, але водночас його почуття зафіксували аномаллю: вогонь був абсолютно холодним і без найменшого теплового випромінювання. Через секунду після того, як спалахи світла проникли щільний папір, документ зник і не залишив по собі навіть крихти попелу.
— Ласкаво просимо до « Північного Лісу» - без будь-яких слів у голосі сказав Ларрі.
Дженніфер витягла вузький папір, взяла масивний важкий друк і силою притиснула його до листка. Генрі випадково простежив за її рухом, запитуючи, чи не розчавить жінка крихкий матеріал таким ніжним натиском.
— Станайте в головний зал свого спорядження, — відкинула вона, розтягнувши записку через вузькі вікна реєстрації.
Генрі прийняв листочок і швидко пробіг очима по списку. У верхній частині були позначені його короткі особисті дані, а нижче слідував списку певної власності:
"Мантія учня чарівника - це 1 штука."
"Таліман Камня Магічна Мережі - це 1 штука."
"Ваучер на вільний вибір урокника - 3 штуки."
"Комната в гуртожитку північних кордонів лісової зони - це 1 штука."
« Біблія містить абонемент з правами доступу на 1 шар - це одна штука».
"Магічний камінь - це 1 штука."
...
Цей список виявився дуже великим, а кількість того, що мало відбутися, натякала на серйозну підготовку організації.
На високогір’ях Головного залу вже вирило життя. Тут виготовлялася довга, різноманітна черга людей в мантіях різної кількості зношеності.
- Пане Ларрі!
- Доброго вечора, пане Ларрі!
- Схоже, у нас новачок. І досить симпатичний!
- Пане Ларрі, підкажіть, коли відновиться ваш курс травами? Чи можливо заплатити приватну конституцію?
Учні, побачивши Леррі, ожили і наперебою звернулися до нього з запитаннями та вітаннями. Але Ларрі залишався вірним своєму безсердечному образу.
« Тепер я повністю занурений у проведення експериментів, — відрізав він навіть не дивлячись на тих, хто питає. — У мене немає вільного часу на групові уроки або репетиторство.
- Пане Ларрі, ви навчаєте науку про лікарські трави? — Упівголоса уточнив Генрі, оцінюючи статус свого провідника.
— Постійно я обіймаю посаду професора наук про лікарські трави та магічних зіллях, але зараз мої дослідження на першому місці, тому лекції призупинені, - лаконічно пояснив Ларрі.
Після цього Генрі поставив розмашистий підпис і нарешті прийняв свої речі. Мантія учня виявилася сіро-коричневою, зроблена з матеріалу, який на дотик нагадував м'яку замшу, але при цьому мав незвичну щільність. Вбудований в волокна магічний захист був призначений гасити енергетичне обурення і знижувати від ворожих заклинань.
Талісман Камня Магічної Мережі виглядав як бездоганно огранований прямокутний кристал, прозорим, наче гірська вода. Стоило Генрі направити в нього тонку струмку мани, як над поверхнею артефакту розвернувся мерзенний віртуальний інтерфейс з інтуїтивно зрозумілими розділами: « Друзья», "Розмови у таверні"
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu