Використовуючи скати, як переходи, Генрі швидко дістався бенкетної площі. Еміль і Мелісса намагалися перенести тіла загиблих родичів.
— Еміль, Івен веде сюди людей. Генрі стрибнув поруч і коротко переглянув диспозицію.
— Давид? Старший син Симона? « Очі Меліси спалахнули лютою ненавистю, а її обличчя сяяло блідим і залив люті рум’яни. — Я особисто вирву йому серце!
Еміль міцно притиснув її до себе, утримуючи від поспішного кроку:
— Спочатку сховайся. Ми з Генрі візьмемо їх на себе.
Меліса зробила глибокий вдих і, незважаючи на сподівання, негайно взяла себе в руки. Вона була дочкою барона і розуміла, що в її нинішньому стані вона лише обуза.
— Я буду чекати вас. Живими.
Вона сховалася в тіні колонади, а чоловіки розійшлися по позиціях. Генрі знову зайняв найвищу висоту на даху, підготовивши лук до стрільби на поразку. Еміль затаївся за масивними дверима, стискаючи меча.
Давид зі своєю сувою вдерся у зал з видом тріумфатора. Смерть барона Бака нарешті розв'язала йому руки.
— Сто років наші пологи гризли один одному горлянки, і ось - фінал! Ми перемогли! — Його розкатистий хохот вдарився об зводи залу.
Його втрати були нічого не вартими, а лише одного чоловіка, тоді як клан Бака перестав існувати.
Генрі, затамувавши подих, зловив голову хлопця в приціл. Тетіва з рафінованої сталі натягнулася до краю, а стріли замасковані швидкодієвими отрутними ядами виблискували у місячному світлі. Вистрілив. Чудесний свист розрізав повітря. Давид навіть не зрозумів, що сталося. Рицарі, чиї інстинкти були відточені в боях, відчували невдале, але їхня реакція забарилася на долі секунди.
Один з охоронців підняв руку:
— Молодий пане, стережіться!.
Договорити він не встиг. Стріла зі звуком, що стирчав, пробила Давидове горло наскрізь. Фонтан алої крові бризнув на мармурову підлогу.
- Молодий пане! — Пальміри швидко зомкнули щити, утворюючи сталевий кокон навколо падаючого лідера.
Але було пізно. Давид лише безпорадно штовхнув пальцем у бік неба і, не видаючи ні звуку, пом’як на руках охорони.
— Э... а... — Івен ужасно схопився за власну шию. Кров залякалася в нього на губах, і зрадник впав поруч зі своїм новим захисником.
— В укриття! Стрілок на даху! - Здурів хтось із найманців.
Будівель розсипався. Еміль, як і розлючена тварина, стрибнув з балюстради прямо в гущу ворогів. Він працював зі снайперською точністю — їхнім злагодженим поєднанням у незліченних сутичках, не залишаючи ворогу шансів. На противагу крижаному розрахунку стрілка і лютої майстерності мечника група не протрималася й десяти хвилин.
Коли останній лязг стали тихим, Генрі прибрав цибулю і спустився вниз. Разом з Емілем вони систематично обходили зал, домагаючи поранених і не залишаючи в живих нікого, хто міг би підняти зброю.
Джиммі у супроводі восьми своїх людей швидким кроком підійшов до капітана Емілю.
На одязі воїни запікали свіжу кров, а в деяких з них через наспінні пов’язки проступалися багрівні плями — німі докази тільки - но пережитого запеклого бою.
Генрі, окинувши їх поглядом, негрубко запитав:
- Ви не пішли?
Джиммі лише крикно посміхнувся:
— Ми не такі безсердечні, як ті дезертири. Щойно прикінчили декількох виродків Бехарда. Нам все одно немає куди податися, тому дозвольте і надалі служити під керівництвом капітана Еміля.
Еміль, зворушений цією відданістю, мовчки обняв кожного з них по черзі. Він витримав важку паузу і скерувавши свої емоції, сказав:
- Спочатку поховаємо лорда та решту.
— А як же грабіжники? Залишимо це просто так? — У голосі Джиммі просквовала спрага розплати.
— Треба якомога швидше покинути це місце, — стрімголов відрізав Еміль. - Після загибелі лорда доля Долини Дул висить на волосинці. Одне можна сказати точно: вона не дістанеться пані Меліссе. Якщо вона затримається тут хоча б на один день, її життя опиниться під загрозою — це лише прикрість до спадщини.
Коли смерть забрала всіх членів родини барона Бака, лінія наслідування зазнала краху. Титул тепер був недосяжний, але багатство роду формально могло б перейти до Меліссе.
Однак, пригадуючи деякі деталі заклинання « Проклять Джерела Крові», Генрі розумів, що вона, мабуть, навіть не була рідною дочкою барона — на відміну від того самого Еміля. Але в поточних реаліях це не мало значення.
Меліса залишилася лише номінальною спадкоємицею, і фінальне слово в питанні активів скаже груба сила.
Вона не мала ні політичного впливу, ані військової сили; тепер їй навіть було важко вижити. Про повернення земель і рудників не йшло й мови.
Рішення Джиммі та його лицарів йти за нею було подібне до самогубства. Якщо хтось із сильних світу цього вирішить остаточно усунути Мелісу, вони вкладуть голови разом з нею.
Генрі повернувся в задній сад замку. Подивившись на акуратні трави, які колись були підроблені клумби та лікарські рослини, він зітхнув з полегшенням.
— Старий Генрі, у мене зовсім немає часу займатися твоїми рослинами. Незабаром у замку не з'явиться гідний господар, нехай все заростає бур’яном.
Старий Генрі, будучи людиною передбачливою, давно підготував для себе труну. Генрі забрав його з тісного будиночку і обережно вклав всередину сухе тіло старого чоловіка. Помітивши довгий лук, що висить на стіні, Генрі помедлив, але зняв зброю і поклав її біля померлого. Збираючи особисті речі Генрі, він натрапив на гаманець зі срібними монетами — тими самими речами, які давав колись старому чоловікові. Генрі не витратив жодної монети.
На схилах гори супутники викопали кілька глибоких могил. Там, у тіні дерев, сім'я барона Бака знайшла вічний спокій поруч із Старим Генрі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu