Як виглядає потойбіччя?
Кан О уявляв собі величезну рівнину з велетенською річкою, що тече крізь неї. Зрештою, Талесман сказав йому, що тут є річка!
Однак потойбіччя було зовсім іншим, ніж він очікував.
"Га?"
"Що це таке?"
Кан О та вся його група виглядали шокованими.
- Космос?
Перед ними був величезний чорний простір, дуже схожий на те, що очікуєш побачити у фільмах про космос. Група Кан О ширяла в цьому місці, де не було жодної гравітації.
Кан О озирнувся назад і побачив двері, через які вони щойно увійшли. Звідси вони виглядали як чорна вирва.
Однак насправді вони були не в космосі.
По-перше, Кан О міг вільно дихати. Водночас у цьому місці справді не було гравітації; щоразу, коли він махав руками, його тіло автоматично рухалося вперед.
"Ласкаво просимо до потойбіччя", — сказав Локсія, лагідно посміхаючись.
"Тут набагато інакше, ніж я очікував", — сказав Кан О.
Асу, Сефіро та Ніл кивнули на знак згоди. Тим часом Едер був повністю захоплений спостереженням за оточенням.
"Ось як?"
"Так. Я чув, що тут є річка, тому припустив, що це буде величезна рівнина з річкою, що тече через неї".
"Тут є річка". — Локсія вказав над своєю головою.
Група Кан О подивилася вгору.
Тоді вони побачили безкінечний Чумацький Шлях.
Однак він відрізнявся від звичайного Чумацького Шляху. Усі зірки текли в один бік. Ніби їх змивало річкою.
"Це..."
"Душі подорожують вздовж річки, де їхні спогади змиваються, і вони стають чистими, як аркуш паперу. Як би там не було, йдіть за мною".
Локсія штовхнув своє тіло вперед.
- Як він це зробив?
Група Кан О замахала руками й ногами, ніби пливла, і рушила за ним.
Це був дивний досвід.
Вони «пливли» через область, де не було гравітації. Більше того, вони пропливали повз яскраво сяючі сфери різних кольорів.
"Що це таке?" — запитала Асу, не в змозі стримати свою цікавість.
"Це частина спогадів, які були змиті. Жовті сфери — це щасливі спогади, сині сфери — сумні спогади, а червоні сфери — інтенсивні емоції".
"Вау".
Подумати тільки, що існує таке таємниче і чудове місце! Вони не могли не відчувати захоплення.
Однак раптом знизу з'явилося щось чорне і проковтнуло червону сферу! Воно виглядало як величезна п'явка.
"Не дивуйтеся. Це прибиральники. Вони позбавляються залишків спогадів". — посміхнувся і заспокоїв групу Кан О Локсія.
Після цього Кан О постійно спостерігав, як ці «п'явки» очищують потойбіччя від уламків спогадів.
Минув час...
З'явилася планета у формі півкулі.
На пласкій поверхні планети було кілька будівель і споруд. Їхні стилі та розміри були різними.
"Це єдине місце в потойбіччі, де можна зупинитися. Ми називаємо його Ной".
Локсія повів групу Кан О до своєї резиденції на Ної.
Це був невеликий замок.
Гуркіт.
Блад сильно затремтів. Це було так, ніби вона просила його випустити її.
Кан О використав Сходження Демона.
Тоді з'явилася Таша у своїй червоній сукні, що майоріла на вітрі.
"Замок Лахіндер!" — Таша побачила замок і виглядала зворушеною.
Це був замок, у якому вона жила, коли Локсія був ще живий. Він був точно таким, яким вона його пам'ятала.
"Минуло багато часу, Ташо". — Локсія подивився на неї з ностальгією.
"Я сумувала за тобою". — Таша притулилася до нього. Вона поводилася як дитина, що було дуже на неї не схоже.
Локсія тепло обійняв її.
Це виглядало так, ніби Кан О бачить дідуся та онуку.
"Ти добре почувалася?" — тепло подивився на неї і посміхнувся Локсія.
"У мене все було добре". — Таша просяяла.
Подумати тільки, що вона так щиро посміхатиметься. Кан О був повністю шокований.
"Ми зможемо поговорити більше пізніше. Спочатку зайдімо всередину. Всі, йдіть за мною".
Всередині замок був архаїчним, хоча й випромінював теплу атмосферу.
"Аах, він точно такий, як я пам'ятаю".
Таша торкнулася стіни та землі і виглядала глибоко зворушеною.
"Звісно, так і є. Я створив його зі своїх спогадів", — сказав Локсія.
"Зі своїх спогадів?" — запитав Кан О.
"Поки ви виконуєте кілька умов, ви можете зберігати свої спогади в Ної".
"Хо".
Потойбіччя було справді захопливим місцем.
"Сідайте".
Локсія вказав на круглий стіл, а потім подав групі Кан О чаю.
Таша не відходила від Локсії ні на крок.
"Для початку, дозвольте відрекомендуватися. Мене звати Гранде Локсія. Я помер давним-давно".
"Це означає, що ви душа?" — запитав Едер. Він зовсім не відчував, що той — душа.
Локсія простягнув руку. — "Відчуйте самі".
Едер схопив його за руку. Вона була теплою і еластичною, як справжня шкіра.
"Я справді помер, але у мене все ще є тіло".
"Камінь Воскресіння!" — вигукнув Едер.
"Справді. Я отримав нове тіло завдяки Каменю Воскресіння".
"Ми прийшли сюди, щоб отримати Камінь Воскресіння. Де ми можемо його взяти?" — запитав Кан О.
"Я отримав один в обмін на те, що став Стражем Душ і виконував різні доручення для богині. Однак Камінь Воскресіння з'являється десь тут раз на місяць. Один із моїх обов'язків як Стража Душ — це забрати цей камінь і піднести його богині".
"Коли з'явиться наступний?" — запитав Кан О.
"За тиждень. І богиня сказала мені віддати його вам, коли ваша робота буде завершена".
Кан О склав руки разом і помолився. - Дякую, Леді Деборо!
"Що нам потрібно зробити?" — запитав Ніл.
Локсія почав пояснювати, що передбачає ця «робота».
"Коли людина помирає, вона проходить крізь річку душ, і її спогади змиваються. Це підготовка до їхнього переродження. Однак сильні душі здатні чинити опір цьому процесу".
"Тоді що відбувається?" — запитав Сефіро.
"Деякі з них тікають від річки душ і проходять крізь область, у якій ми щойно були, тоді як інші прибувають сюди. Але незалежно від того, наскільки сильною є душа, її спогади повільно починають зникати. Ті сфери, які ви бачили, — це уламки їхніх спогадів. Це зовсім інша справа, якщо ви отримуєте нове тіло, як це зробив я. Зрештою, душа неминуче втратить усі свої спогади і повернеться до річки душ".
Група Кан О кивнула головами.
- Так, я розумію!
"Але є спосіб зберегти свої спогади навіть без тіла".
Кан О зрозумів, що його «робота» буде пов'язана з тим, що Локсія скаже далі.
"Поїдання інших душ. Ми називаємо це Пожирачем Душ. Його головна мета — отримати Камінь Воскресіння і набути нового тіла".
"Мм".
Кан О міг здогадатися, якими будуть наступні слова Локсії.
"Отже, нам просто потрібно вбити цього Пожирача Душ?"
"Саме так. І, наскільки я чув, у вас є меч, який може розрізати душі".
"Так, це цей меч".
Кан О витягнув «Убіст».
"Це демонічний меч, як я бачу".
"Так. Чорний звір, який спочатку прийшов із Демонічного світу, запечатаний всередині".
"Добре. Пожирач Душ складається з душ, тому він має виявитися корисним".
Дебора наголошувала, щоб він взяв із собою Демонічний меч Убіст, і тепер він знав чому.
"Тепер я навчу вас, як ми тут б'ємося. Ходімо назовні".
"Так!"
***
"Битви тут відрізняються від битв на континенті. Ви б'єтеся без гравітації. Отже, ви повинні спочатку навчитися рухати своїм тілом", — сказав Локсія, коли «виходив» із замку.
"Це називається Куб".
Локсія сплеснув у долоні, і в просторі між ними з'явився прозорий, схожий на плівку шестигранник.
"Базовий рух передбачає використання цього Куба". — Локсія злетів у повітря.
Потім він швидко пересував своє тіло в повітрі. Кан О придивився до того, що він робив, і помітив, що перед тим, як зробити рух, під його ногами з'являвся Куб. Локсія використовував його як сходинку, щоб рухатися вперед.
Він мав різне застосування. Наприклад, ви могли схопитися за Куб і використовувати його, щоб піднятися на стіну. До того ж, його можна було використовувати, щоб стрибати з гілки на гілку, як мавпа.
Через деякий час...
Локсія, який продемонстрував усілякі ефектні рухи, спустився до них.
Плесь, плесь, плесь.
Вони не могли не аплодувати йому.
"Ви повинні добре використовувати Куб, щоб правильно битися в цьому місці. Дозвольте мені передати вам метод виклику цього Куба".
Потім з'явилося системне повідомлення.
[Локсія передав вам навичку «Виклик Куба».]
[Цю навичку можна використовувати лише в потойбіччі. Навичка зникне після виходу з потойбіччя.]
Кан О вже успадковував Меч Шаленого Вітру від Свена раніше. Локсія використав ту саму техніку, щоб передати Виклик Куба.
- Як саме вони це роблять?
"А тепер спробуйте використовувати Куб, щоб рухатися", — сказав Локсія.
"Добре!" — Ніл стрибнув у повітря.
Він був кмітливим хлопцем, тому досить швидко адаптувався до Куба і почав виконувати ефектні рухи в повітрі.
Сефіро викликав Варьона. Без нього він був як пиріжок з червоною квасолею без червоної квасолі.
Він сів на спину Варьона, і той енергійно замахав крилами. У певний момент Варьон почав звикати рухатися без гравітації.
Сефіро перевірив, як далеко летить стріла. Було досить дивно бачити, як стріла рухається по прямій лінії, мов куля.
Кан О теж досить швидко звик до цього. Це було тому, що він тренувався у Техніці Меча в польоті. Він, як і Ніл, був досить кмітливим.
Він також викликав Ташу, Сару та Убіста і допоміг їм ознайомитися з навколишнім середовищем.
Таша вивільняла енергію крові, Сара використовувала лід як сходинки, а Убіст використовував Переміщення крізь Безодню, щоб телепортуватися через область без гравітації.
Асу мала невеликі труднощі з використанням Куба, але врешті-решт вона якоюсь мірою зрозуміла, як він працює.
Більше того, вона мала з собою Руді. Якщо знадобиться, Руді може перетворитися і літати з нею.
"Добре. А тепер атакуйте мене".
Локсія завис у повітрі, використовуючи Куб як сходинку, і витяг свого меча. Однак він тримав Демонічний меч Блад.
"Це..."
"Це як із замком. Я відтворив його, використовуючи свої спогади".
"Ага".
"Тоді я почну першим".
Майстер-бієць Ніл енергійно відштовхнувся від сходинки і кинувся на Локсію, мов ракета.
Він від самого початку ввімкнув повну потужність.
Локсія справляв таке саме враження, як і Кан О. Він відчувався як хтось справді сильний!
Гармата Шаленого Дракона!
Величезна енергія піднялася з правого кулака Ніла, який перетворився на довгого дракона.
Його сила була порівнянна з Хижаком Безодні Кан О. Зрештою, це був секретний прийом Бійця Звірів, який він розробив сам.
Однак його потужність не мала значення, якщо він не влучав. Локсія швидко злетів у повітря і ухилився.
"Тут, швидкі та точні атаки кращі за масштабні, показні".
Локсія м'яко змахнув мечем.
Розріз Простору-Часу!
Це був секретний прийом Мечника, той самий, який використовував Дукерам!
Ніл швидко створив Куб, схопився за нього і викрутив своє тіло.
Вжик!
Розріз Локсії пройшов крізь те місце, де він щойно був.
Після цього Сефіро випустив у нього стрілу, а Варьон виплюнув полум'я.
Вишукані рухи Локсії та використання Куба дозволили йому з легкістю ухилитися від їхньої комбінованої атаки.
Асу та Кан О атакували його наступними. Він тримав Убіст та Сарахофф у своїх руках.
Кан О зробив усе саме так, як радив Локсія. Він засипав його маленькими, точними атаками. Тим часом Асу стояла поруч із Кан О і встромляла свій меч щоразу, коли бачила можливість.
Їхній спільний напад був вражаючим. Крім того, Сефіро та Ніл підтримували їх.
Однак Локсія просто посміхався і відбивав кожну їхню атаку. Деякі з них він відхиляв, а від деяких просто ухилявся.
"Добре, це воно. Це хороші атаки".
Локсія навіть похвалив їх. Він навіть не спітнів.
Очі Кан О блиснули.
- Як і очікувалося!
Після бою з ним він переконався в цьому.
"Грандмайстер..."
Локсія відповів лагідною посмішкою. Цього було достатньо для підтвердження.
"Я у ваших руках".
"Я теж!"
Очі Кан О та Ніла блиснули. Їхні очі були щирими й однаковими; ніби вони були справжніми братами.
Асу відступила, а Сефіро опустив лук. Вони давали цим двом шанс кинути виклик Грандмайстру самотужки.
Хижак Кан О!
Наднова Ніл!
Так почалася битва між найсильнішими гравцями Арту та легендарним лицарем.