Не мало значення, як Райка отримав останній гримуар Ареда. Важливим було те, що він у нього був і що він з'явився прямо перед Кан О!
- Тепер ти мій.
Кан О, Райка та Сара рушили одночасно.
Сара простягнула руку до Райки.
Крижаний Шип!
Гостра крига вирвалася з-під ніг Райки й пронизала його тіло. Однак це була лише ілюзія.
Райка вже встиг відступити, а гримуар у його руці яскраво засяяв.
- Третій том, мабуть, особливий.
Гримуари — це книги, які дозволяють людині вивчати магію. Вони не мають реальної користі в бою; принаймні, якщо мова йде про звичайні гримуари.
Надзвичайні гримуари можна використовувати як спорядження під час бою.
- Тепер я хочу його ще більше. Я не дозволю тобі втекти.
Кан О відштовхнувся від землі. Він склав крила і, мов ракета, полетів на Райку.
Райка тупнув ногою. Жовте кільце піску розійшлося хвилями.
Потім Райка змахнув своїм посохом.
Бам!
Кільце вибухнуло і розлетілося в повітрі, наче розсипане борошно, затуляючи йому огляд.
- Он там!
Кан О знайшов Райку в піщаній хмарі й тицьнув у нього мечем. Однак він нічого не відчув. Це була однозначно ілюзія.
- Чи він там?
Він рушив до місця, де відчув присутність. Однак там було два Райки.
Ні, двоє стали чотирма, а четверо — вісьмома. Він не міг сказати, хто з них справжній.
Він спершу розсік найближчого. Проте не відчув, що розітнув щось живе.
Зрештою, Райка створив понад 100 своїх клонів.
Безкінечна Ілюзія!
Це було одне з заклинань, яке Райка знайшов у гримуарі Ареда.
Незліченні ілюзії одночасно почали вимовляти заклинання. Усі їхні посохи світилися так, ніби вони справді чаклували.
Більше того, усі їхні заклинання були різними.
"Помри!" — одночасно вигукнули Райка та його клони.
Незліченні заклинання полетіли в нього.
Все почалося з Піщаних Списів та Піщаних Клинків, а потім з неба посипалися купи піску. Були створені Піщані Солдати, і розігралася піщана буря.
Було застосовано й кілька інших заклинань.
Бум! Бум! Бум! Бум!
Вибуховий звук, отриманий ефект, люта магічна енергія — все це здавалося реальним.
Однак вони не були справжніми. Усі вони зрештою були лише ілюзіями!
- Фейк, фейк, фейк!
Кан О впевнено приймав на себе кожне заклинання, що летіло в нього.
Якщо його Гіперінтуїція не попереджала про небезпеку, то заклинання були просто ілюзіями.
Потім...
Кан О відчув, як холодок пробіг по його спині. Атака прийшла зі спини, а не спереду.
- Позаду!
Кан О швидко обернувся.
Щось невидиме ковзнуло по його тілу. Якщо бути точнішим, він міг бачити ледь помітні контури.
Хоча воно було прозорим, воно чітко виглядало інакше, ніж простір навколо нього, тому можна було побачити обрис, якщо добре придивитися.
Кобра зачепила його. Посох Райки трансформувався.
До того ж він зміг побачити силует людини, що тримала посох.
- Ти справжній!
Його Гіперінтуїція»активувалася.
Усього було три вразливі точки!
Кан О цілився в усі три.
Він змахнув Убістом, Блад, а потім знову Убістом, використовуючи Трансцендентний Клинок.
Бам! Бам! Бам!
Цього разу він справді відчув щось, що відрізнялося від ілюзій!
Прозора істота похитнулася, і з'явився Райка, з якого сипалися уламки світла.
Він подивився на нього з цілковитою недовірою. - Як ти знайшов мене?
Прикликати свої ілюзії, відвернути увагу супротивника незліченними заклинаннями, а потім приховати своє тіло магією ілюзій. Після цього атакувати супротивника своїм посохом-коброю. Ця послідовність подій була його гарантованим вбивчим прийомом.
Кобра була вкрита отрутою Королівського Скорпіона, яка вважалася найсильнішою отрутою в пустелі.
Більше того, він неодноразово модифікував її, щоб підвищити дієвість, тому вона була навіть сильнішою за звичайну отруту Королівського Скорпіона.
Той, хто був отруєний цією отрутою, мав померти в будь-якому разі! Принаймні так думав Райка.
Однак таємна зброя Райки підвела. Що ще гірше, його супротивник розпочав люту контратаку, через що йому здавалося, що втеча — його єдиний варіант.
"Арх!"
Райка швидко вистрілив у нього піском.
Як тільки пісок полетів йому в очі, Кан О заплющив їх і змахнув мечем.
Кінчик його леза не влучив ні в що, крім повітря. Чи зробив він помилку через те, що не міг бачити?
Ні, цього не могло бути.
Його тіло було добре натреноване випробуванням Убіста, тому неможливість бачити не була для нього проблемою!
Бам!
Бадьорий звук "бам" пролунав з місця, де було лише повітря.
Ілюзія розчинилася в небутті, і Райка знову з'явився, виглядаючи повністю ошелешеним.
Коли Кан О заплющував очі, він ставав чи не головним ворогом Райки. Ілюзії Райки були марними перед Гіперінтуїцією Кан О.
"Як ти це робиш!?" — люто крикнув Райка і почав безладно випускати заклинання.
Піщані кулаки летіли на нього з усіх боків. Однак літаючі сапфіри Сари або здували їх, або заморожували намертво.
Він знав, хто справжній Райка, тому було б нерозумно не скористатися цим.
Кан О розсікав Райку знову і знову.
"Ух!"
Райка відчував, що божеволіє.
Жодна з його стратегій не працювала. Мало того, атаки Кан О були надто гострими, і вони завдавали нестерпного болю.
- Я маю тікати! — це все, про що він міг думати.
"Р-Рятуйте мене, ви, ідіоти!"
Зрештою він покликав на допомогу.
Однак нікого не було поруч, щоб допомогти йому.
Загін Сірого Піску мав свої проблеми. Поки Райка бився з Кан О, піщані солдати, ілюзії та піщана буря зникли.
Більше того...!
Скелліон, який взяв командування після смерті Даркуна, був давно вбитий гладіусами Діона. Наступний за рангом теж не зміг його зупинити.
Більш ніж половина Загону Сірого Піску вже була вбита або не могла більше битися.
Райка був на межі смерті.
- Це єдине, що я можу зробити!
Він використав свій козир.
Призвати Червоного Голема!
Раптом з'явився піщаний голем з м'язистою верхньою частиною тіла, що нагадував джина з лампи.
Кулак голема вирвався з-під землі, тому Кан О не мав іншого вибору, окрім як відступити.
Потім...
- Зараз!
Піщаний Вибух!
Це заклинання було точно таким, як і описувалося; воно дозволяло йому підірвати пісок! Чим більше було піску, тим потужнішим був вибух.
Червоний Голем був ідеальною бомбою. Використання його як носія дозволило б йому вивільнити заклинання, рівне за силою трьом або чотирьом великим магічним заклинанням!
Руки та груди голема роздулися. Почався відлік.
9, 8, 7...
Кан О широко розвів руки, немов орел, що злітає в повітря.
Кривавий Імператор!
Хижак Безодні!
Його демонічні мечі вивільнили вибухову силу. Червона колона енергії вирвалася з Блад, а Убіст випустив потоки темряви.
"Хуааап!"
Він схрестив руки й змахнув мечами.
Розріз!
Енергія безодні та крові змішалися разом і вдарили в голема.
Прямо перед тим, як він мав вибухнути...
Бам!
Кан О залишив перехресну позначку на його тілі, розколовши його на чотири рівні частини. Потім дві атаки повністю поглинули Райку.
"Ах, ні..." — Райка простягнув руку і спробував чинити опір. Його налиті кров'ю очі були сповнені ненависті до Кан О.
Однак він не міг уникнути смерті.
Бум!
Могутні вибухи енергії пронеслися крізь нього, і незліченні уламки світла полетіли в повітрі, коли він вибухнув.
Це ознаменувало кінець Райки, Володаря Червоної Вежі.
***
Оскільки він вбив і Даркуна, і Райку, 100 Бійців здобули перемогу над Загоном Сірого Піску з величезним відривом.
Таким був результат битви, що розгорнулася на стінах Мадріка.
"Ху", — Кан О деактивував Тригер Диявола і перевів подих. Потім він згадав свій бій з Райкою.
Якби його попросили висловити думку про Райку, він би сказав...
- Він був сильним, але... Він був не схожий на жодного мага, якого я коли-небудь зустрічав!
Райка був Майстром-Магом. Але замість руйнівних, яскравих заклинань він використовував дешеві трюки та ілюзії, щоб перемогти супротивника.
Без своїх трюків він не мав іншого вибору, окрім смерті.
Кан О перестав думати про нього й оглянув предмети, які той впустив.
Всього він впустив три предмети.
Райка впустив посох кобри SS-рангу, намисто у формі зірки S-рангу та гримуар Ареда!
"Ха-ха", — губи Кан О розпливлися в посмішці.
Кан О поклав посох, намисто і гримуар у свій інвентар.
Потім...
[У гримуарі містяться спогади.]
[Бажаєте переглянути спогади?]
"Спогади? Спогади Ареда? Я хочу їх побачити".
Перед його очима з'явився запис.
У східній пустелі було місце під назвою "Чудотворна Оаза".
Ви знайомі з міражем?
Це дивне явище, яке дурить мандрівників у пустелі!
Корінні жителі пустелі бачили міраж — щось, що раптово з'являється, а потім зникає, як тільки ви наближаєтеся.
Чудотворна Оаза була повною протилежністю міражу.
Коли люди втрачають шлях у пустелі, Чудотворна Оаза раптово з'являється перед ними.
Це справді було диво; оаза, що раптово з'являлася у величезній пустелі!
Більше того, це не був міраж. Це була справжня оаза. Ви навіть могли пити з неї освіжаючу воду.
Незліченна кількість людей була врятована Чудотворною Оазою.
Однак у певний момент Чудотворна Оаза перестала з'являтися. Люди почали думати про неї як про звичайний міф.
Як тільки Чудотворна Оаза зникла, один конкретний Піщаний Маг здобув неймовірну славу.
Він міг використовувати червоний пісок, який був потужнішим за звичайний. Більше того, його магія ілюзій також була першокласною.
Цей чоловік був наступником лідера Піщаних Магів і врешті-решт без інцидентів замінив його.
Червона Піщана Вежа була одночасно його домом і лабораторією, тому його називали Лордом Червоної Вежі.
Напевно, не було жодного способу пов'язати Чудотворну Оазу і раптову майстерність Райки в магії ілюзій.
"Я хочу, щоб моя Чудотворна Оаза хоча б трохи допомагала людям".
Аред був великим магом, який присвятив усе своє життя використанню магії для покращення життя інших!
Він створив Чудотворну Оазу, використовуючи свою «Уявну Проєкцію» у старості, створивши ілюзію, реальнішу за саму реальність!
Однак люди не могли відрізнити, що Чудотворна Оаза насправді була ілюзією.
Ось такою була магія «Уявної Проєкції».
Пристроєм, який підтримував цю ілюзорну оазу і допомагав тим, хто цього потребував, був третій Гримуар «Ілюзія, реальніша за саму реальність 3.»
Чудотворна Оаза деякий час робила саме те, на що сподівався Аред. Вона врятувала незліченну кількість життів.
Але не всі, кого врятували, були добрими.
Райка, якого врятувала Чудотворна Оаза, почав її досліджувати і зрештою зміг знайти третій том гримуара Ареда.
Тоді з'явився привид Ареда.
Аред попросив його не брати гримуар. Він пояснив, що якщо той це зробить, Чудотворна Оаза зникне.
Однак Райка злобно засміявся, відмовився і забрав гримуар із собою.
Саме тоді Чудотворна Оаза зникла.
Після цього Райка скористався знаннями, що містилися в гримуарі, а ті, хто губився в пустелі, блукали навкруги й помирали.
На цьому запис закінчився.
[У гримуарі міститься залишок думок Ареда.]
[Бажаєте поговорити з ними?]
Це був шанс зустріти такого великого мага, як Аред. У нього не було причин відмовлятися.
"Так!"
Потім з'явився чоловік. Це був старий із пласким круглим носом, наче в справжнього клоуна.
"Я маг, який вивчав магію ілюзій. Мене звати Аред".
"Мене звати Кан О. Я Демонічний Мечник".
"Я хочу подякувати вам за перемогу над Райкою", — схилив голову Аред. Його голос був абсолютно щирим.
"Я просто виконав свій обов'язок", — сказав Кан О. Він був несподівано скромним.
Навіть хтось на зразок Кан О міг поважати того, хто провів усе життя, намагаючись зробити інших щасливими.
Тому він автоматично почав ставитися до нього з повагою.
"У мене є прохання до вас".
"Що таке?"
"Чи не могли б ви відновити Чудотворну Оазу?"
"Як?"
"Ви можете вивчити «Уявну Проєкцію», якщо зберете всі три гримуари. Ви можете відтворити Чудотворну Оазу за допомогою цього заклинання".
"Це не обов'язково маю бути я, чи не так?"
- Оскільки я не маг.
"Мені байдуже, хто це зробить, аби тільки оаза була відновлена".
"Хм".
Як тільки він отримав третій том, усі три стали його. І коли він позбудеться цих гримуарів, йому залишиться лише попросити покупця відтворити Чудотворну Оазу.
"Зрозумів".
"Дуже вам дякую".
Потім дух Ареда повільно почав згасати, поки не зник зовсім.
Кан О шанобливо обтрусив гримуар і поклав його у свій інвентар.
Він посміхнувся. - Я виграв парі.
Незабаром Кан О повинен буде відвідати Ліс Відьми та зустрітися з Хеленою.