Гранд Лотос був містом Птахолюдів. Тому будівлі були заввишки як вежі, а їхні входи розташовувалися на стелі або посередині будівлі.
Люди не вміли літати, тому потрапити всередину було непросто. Однак для Кан О це не було проблемою.
"Тримайся міцніше", — витягнувши Блад сказав Кан О.
"Добре". — Асу міцно обхопила його за талію.
Тригер Диявола!
Кан О, який перетворився на Червоного Демона, розправив свої крила.
Хлоп! Хлоп!
Кан О з силою змахнув крилами і залетів у вхід, що розташовувався посередині будівлі.
"Вау!"
Будівля, зроблена з Гранду, була всередині повністю білою. Це було так, ніби вони опинилися всередині хмари або білої солодкої вати.
"Га? Люди?"— Старий Птахолюд з обличчям курки та червоним гребінцем шоковано втупився в Кан О та Асу.
"Так. Ми прийшли з континенту", — сказав Кан О.
"Минуло чимало часу з тих пір, як я востаннє бачив тут людей. Ви все ще виглядаєте досить незвично", — витягнув шию і сказав старий Птахолюд.
"Чи можемо ми озирнутися?"
"Звісно".
У цьому магазині продавалися різні меблі та дрібні аксесуари. Очевидно, вони були розроблені під смак та зручність Птахолюдів. Там були гнізда, зроблені з Гранду, сідала, де діти могли сидіти та гратися тощо.
Очі Асу сяяли, коли вона оглядала і торкалася товарів.
"Воно таке м'яке!" — захопилася Асу, насолоджуючись відчуттями від дотика до Гранду. Він був набагато м'якшим і зручнішим за шовк.
"Вибери щось із цього. За мій рахунок", — сказав Кан О.
"Справді?"
"Звісно!"
Кан О повільно йшов за нею, поки вона ходила по магазину.
Деякий час потому...
"Фух". — Асу потерлася обличчям об подушку з Гранду. Це було так приємно для її щік.
"Я хочу це!" — Асу підняла голову і пристрасно подивилася на Кан О: - Це точно воно!
"Ти справді хочеш саме це?" — запитав Кан О: - Схоже, тут є речі, які набагато кращі, але вона хоче подушку?
"Я б хотіла мати таку подушку і в реальному житті. Якби мала, то спала б з нею щодня", — щасливо сказала Асу.
"Вона така приємна?"
"Спробуй сам. Ти зрозумієш чому".
"Тобі не потрібно мене переконувати. Якщо тобі подобається, то я не проти". — Кан О взяв подушку і підійшов до старого Птахолюда.
"Я хотів би купити це".
"Це коштує 10 золотих".
Вони використовували тут таку ж валюту. Мабуть, тому, що це гра.
"Оппа, це теж!" — Асу запізніло передала йому ковдру з Гранду. Ти мусиш купити ковдру разом із подушкою!
"Я куплю їх обидва". — Кан О заплатив за товар, а потім передав їй подушку та ковдру.
"Дякую. Хе-хе".
Асу поклала подушку під пахву і посміхнулася, потершись щокою об ковдру.
"Ходімо поїмо".
"Добре".
***
Ресторан був знайомим видовищем. Там були круглі столи та подушки, сформовані як гнізда. Вони звикли до такої розстановки, оскільки сидіння на підлозі було звичним у корейській культурі.
Однак вони були абсолютно незнайомі з їжею, яку подавали.
"Ух".
Кан О скривився при вигляді смаженого жука, який був розміром з його кулак. Звісно, Птахолюди тут поглинали їх із задоволенням.
"Давай не будемо це замовляти", — сказав Кан О.
"Чому?"
"Це жук", — сказав Кан О з виразом обличчя, який ніби казав: 'Тобі справді потрібно запитувати?'.
"Але хіба ми не повинні з'їсти його, щоб отримати повний досвід Птахолюдів? І їсти жуків у інших країнах — це звично. Хіба ти раніше не бачив смажених скорпіонів по телевізору?" — запитала Асу.
"Я не можу це з'їсти". — Кан О схрестив руки і залишився непохитним.
"З'їж! Він може бути смачним". — Асу любила пробувати нові речі. Коли вона виїжджала за кордон, то завжди пробувала місцеву кухню.
"Тоді ти їж".
"Я не можу їсти наодинці".
"Я справді не зможу це з'їсти".
Так, це була гра, але все одно.
"Я замовлю маленьку порцію".
"Ну ж бо!"
Асу зробила пустотливий вираз обличчя. Вона здавалася сповненою рішучості змусити його спробувати місцеву кухню.
Кан О відвернувся від неї. Це був чіткий знак того, що він ніколи не буде це їсти.
Вона зробила замовлення для них обох, і через деякий час обід був поданий.
"Сподіваюся, вам сподобається, Люди".
Суп з Гранду виглядав непогано. Але... Чому, в біса, всередині фруктово-овочевого салату були дрібні комахи!? Замість родзинок у хлібі були мокриці! І останнє, але не менш важливе: смажені жуки!
Єдине, що він міг їсти, — це суп з Гранду.
"Мм? Смак не такий, як я очікував". — Він мав на увазі суп з Гранду. Виглядало так, ніби він мав смакувати як солодка вата, але зовсім не був солодким. Смак був чистим. Він був схожий на суп з плавників акули.
"Хм, він не солодкий. Але все одно смачний", — скуштувала суп Асу.
"Так, він смачний".
Кан О повністю зосередився на супі з Гранду: - Я не їстиму салат, хліб чи смаженого жука!
"Ах, це було смачно", — сказав Кан О після того, як доїв суп з Гранду.
"Га? Це все, що ти їси? Спробуй це теж. Може, воно смачне". — Вона наколола величезну гусеницю на виделку і простягнула її йому, посміхаючись весь час.
"Я не буду це їсти".
"Ах, ну ж бо. Просто спробуй".
"Ти не повинна змушувати когось їсти те, що він не хоче їсти", — сказав Кан О, його обличчя було твердим і непохитним.
"Буу". — Вона виглядала розчарованою ним і поклала жука собі до рота.
"Мм". — Кан О був трохи шокований. Подумати тільки, що вродлива дівчина їла щось подібне.
"Смакує набагато краще, ніж я думала. Воно має горіховий присмак, як дорогий сир".
Асу з'їла ще кілька смажених жуків. Вона також спробувала трохи салату та хліба. "Спробувала" було ключовим словом. Навіть вона не змогла з'їсти все це.
Зрештою, вона наколола ще одну гусеницю на виделку і передала її йому.
"Спробуй. Це досить смачно".
"Я відмовлюся". — Кан О бурхливо замахав руками. Холодний піт стікав по його спині.
"Ось, скажи а!" — Асу підштовхнула гусеницю прямо до його рота.
"Гаразд, гаразд!"
Наполегливість Асу дала результат. Кан О викинув білий прапор і погодився з'їсти її. Якби це були Едер або Сефіро, він би схопив їх за горло.
- Боже мій!
Зрештою, він з'їв смажену гусеницю з міцно заплющеними очима. Вона смакувала як...
"Га? Вона смакує точно як сир".
Асу була права; вона смакувала як розкішний сир.
"Бачиш? Це непогано". — Асу просяяла.
"Ти не можеш змусити мене їсти більше!" — Кан О повернув голову.
- Корейцю важко їсти гусеницю!
"Хє, хє". — Асу дивилася на нього з захопленням.
По телевізору він виглядав таким сильним і харизматичним, але поводився мило перед нею.
- Ти показуєш цю сторону себе тільки мені!
Щоразу, коли вона бачила його милу сторону, вона розуміла, що він справді дорожить нею.
Як би там не було, вони закінчили свою "травмуючу" трапезу, і двоє досліджували літаюче місто, тримаючись за руки.
Будівлі та споруди, зроблені з Гранду, були різноманітних форм та розмірів.
Сідала були розташовані на зовнішніх стінах будівель. Птахолюди сиділи на цих сідалах пліч-о-пліч і цвірінькали. Це видовище викликало теплу посмішку на їхніх обличчях.
Хмари, що пливли в небі, були абсолютно природними. Ви також могли бачити їх зблизька, через що здавалося, що ви можете доторкнутися до них. Блакитне небо було темнішого синього кольору, ніж саме море.
Також був освіжаючий вітерець і чисте повітря. Вид Птахолюдів, що летіли групами, як зграя перелітних птахів, також був вартий уваги.
Сонце було таким яскравим, що солом'яний капелюх із широкими полями був би ідеальним.
"Це місце таке дивовижне", — прошепотіла Асу.
"Хочеш прийти сюди і завтра?"
"Звісно, це було б чудово". — Вона виглядала абсолютно захопленою.
***
Кан О, який провів останні кілька днів з Асу, був викликаний Гайнусом. Звісно, він був не єдиним, кого викликали. Сіндія, Мухоук, Едер, Сефіро та Руінарі також були викликані.
"Сіндія".
"Так, Лорде Гайнусе?"
"Ти віддала джерело Бога Творення Леді Деборі?"
"Так".
"Гарна робота".
"Це мій обов'язок". — Сіндія просяяла.
"А тепер слухайте уважно. Ми вб'ємо Крагона завтра в цей час!" — Гайнус оглянув усіх, крім Сіндії, і оголосив.
"Завтра? Лорде Гайнусе, ви вже добре почуваєтеся?" — Кан О пильно подивився на Едера.
"Так. Хоча він дракон, я припускав, що йому знадобиться ще кілька днів, але... Лорде Гайнусе, ви зцілилися набагато швидше, ніж я очікував", — сказав Едер.
"Давайте поспішимо і вб'ємо Крагона. Потім нам потрібно вбити двох Маянесів, запечатаних Богом Руйнування, Уламом. Ми не знаємо, що зроблять Джигон і Орга, тому повинні зробити це якомога швидше", — сказав Гайнус.
Хоча їхня втеча з в'язниці Гайнуса була проблемою, той факт, що вони володіли чотирма джерелами Маї, представляв ще більшу проблему. Джерела Бога Творення були надто небезпечними для них.
Що, якби вони отримали в руки ще хоч одне з них? Він навіть не хотів це уявляти. Тому їм потрібно було зібрати всі джерела, які вони могли, поки мали таку можливість.
"Справді", — сказала Сіндія.
"Ти будеш готовий битися до завтра?" — Гайнус пильно подивився на Кан О.
"Так", — негайно відповів він.
"Ти впевнений?"
"Звісно!"
Він не брехав; він буде готовий.
Після побачення з Асу Кан О повернувся в Алтейн і купив корм для Обжерливості. Він також купив зілля здоров'я, опору та підвищення характеристик у Ман Бока, а також інші необхідні припаси для їхньої битви.
"Я буду готовий до завтра", — сказав Едер. Йому потрібно було поповнити запаси ліків, лікарських трав, бинтів, магічних матеріалів тощо. Він провів кілька днів тут, доглядаючи за станом Гайнуса.
"Я теж", — сказав Сефіро. Він і Варьон провели весь свій час у літаючому місті. Тому він ще не був готовий до битви.
"Гаразд", — сказав Гайнус, лагідно дивлячись на Едера.
"Руінарі, ти візьмеш участь у майбутній битві, так?" — запитав Гайнус.
"Це буде востаннє". — Іншими словами, він не допомагатиме їм вбивати Маянесів, запечатаних Богом Руйнування.
"Звісно. Ми самі подбаємо про Маянесів Лорда Улама".
"Так".
"Тоді побачу вас усіх завтра. Усі приходьте підготовленими і готовими до бою".
"Зрозумів!" — відповіли всі одночасно.
"Особливо ти!" — Гайнус вказав на Кан О.
"Я знаю".
"Сподіваюся на це. Твоя робота найважливіша".
Єдиною зброєю, яка могла вбити Маянесів, був клинок Кан О, Демонічний Меч Убіст.
Кан О кивнув головою. Іноді дії говорять набагато гучніше, ніж слова.
"Збори закінчено. Побачу вас усіх завтра".
***
Найглибша частина Великого Храму Життя.
Всередині було два дзеркала; вони були настільки великими, що ви б роззявили рота. Ліве дзеркало колись містило Монарха Жуків, Жака, а праве дзеркало містило все ще живого Крагона.
Нерухома Фортеця, Крагон! Оскільки він міг перетворити своє тіло на алмаз, він володів найвищою захисною здатністю серед усіх Маянесів!
Загін Кан О стояв перед дзеркалом, готовий вбити Крагона.
Мати всіх птахів і Захисниця Життя, Граціус, прийшла, щоб провести їх. Звісно, вона прийняла форму Птахолюда. Якби вона була у своїй початковій формі, то вся кімната завалилася б.
"Будьте обережні", — ніжно сказала Граціус.
Гайнус і Руінарі низько вклонилися. Всі інші зробили те саме.
"Підніміть голови. Я піду зараз". — Граціус пішла, а потім Гайнус постукав своїм дерев'яним посохом об землю.
"Нерухома Фортеця, Крагон, надзвичайно могутній. Ніколи не втрачайте пильності і дотримуйтеся плану. Виконуйте мої накази беззаперечно!" — твердо сказав Гайнус.
"Так!" — відповіли всі одночасно.
"Ходімо".
Гайнус і загін Кан О увійшли в дзеркало майже одночасно.
[Ви увійшли до Запечатаної Зони, Вічне Озеро.]