З крайнього лівого боку стояв круглий щит, покритий платиною. У його центрі, наче панорама, була викарбувана ціла історія.
[Щит Хамара]
[Щит, створений із невідомого золотого сплаву — Дракодіуму. Він покритий платиною, що володіє таємничою силою. Цей щит був натхненний історією про Хамара — боягузливого Дворфа, який врятував свою родину від жахливого монстра лише за допомогою одного щита. Однак цей щит, безсумнівно, перевершує той, яким користувався Хамар. Це шедевр, створений ковалем, який зробив свої перші кроки до звання Майстра. Коваль, про якого йдеться, не залишив свого імені.]
● Таємниця Дракодіуму: Зменшує всю отриману шкоду на 30%. Ця здатність не сумується.
● Мужність Боягуза: На 3 хвилини основні характеристики користувача збільшуються пропорційно характеристиці Мужності. Час відновлення: 1 година.
● Платинове Покриття: Заклинання вогню, води, вітру та блискавки середнього рангу або нижче відбиваються.
[Ранг: SS.]
[ Характеристики:
Захист 1 000
Мужність +100.]
[ Мінімальні вимоги: Рівень 450, титул "Боягуз", додаткова характеристика Мужності.]
"Це неймовірно", — Кан О роззявив рота.
Це був щит рангу SS із бонусом до захисту 1 000! Окрім того, він мав три ефекти, і кожен із них був корисним.
До того ж, той факт, що він був вкритий платиною і мав ефект "Платинове Покриття", означав...
"Тут також була використана Платина Віольфа?"
Платина Віольфа була нагородою за підземелля Вежа Звіра. Вона мала здатність відбивати фізичні снаряди та/або магію!
"Саме так", — Ман Бок нічого не встиг сказати. Натомість відповідь пролунала з іншого боку.
"Га?"
Кан О повернув голову на звук і побачив Гоффмана, який спускався сходами.
"В-вітаю", — Кан О схилив голову.
"Прийшов подивитися на спорядження?"
"Саме так".
"Прошу вибачення".
"За що?"
"Все, окрім цього щита — невдача. Я вперше працював із матеріалами дракона, тому припустився багатьох помилок".
"Все інше — невдача?"
Кан О швидко оглянув решту спорядження. Крім щита та нагрудника, які він уже бачив, було ще три предмети. Один із них мав ранг AA, а два інших — ранг S.
Для нього вони аж ніяк не були "невдачами".
"Ви в цьому впевнені?"
"Це невдачі", — твердо сказав Гоффман.
"Тоді, гадаю, я можу з нетерпінням чекати на ваші наступні творіння", — Кан О усміхнувся.
"Наступного разу вони мають бути кращими. Але я не можу створювати щось на кшталт Щита Хамара щоразу. Це був дарунок Оргона".
Оргон був Богом Ковалів. Дворфи вірили, що їхні найкращі витвори даровані їм самим Оргоном.
"Ви використали Платину Віольфа для цього щита, так?" — запитав Кан О.
"Саме так. Ти знаєш історію про Хамара?"
Кан О похитав головою.
"Це казка, яку ми розповідаємо нашим дітям. У ній боягузливий Дворф Хамар рятує свою родину від лютої потвори. Кажуть, він володів дзеркальним щитом, який відбивав заклинання. Звісно, дзеркальний щит був надзвичайно вразливим до фізичних атак, хоча й відбивав більшість заклинань. У будь-якому разі, це не був справжній щит".
"Мм, зрозуміло".
"Я якраз збирався зробити щит із матеріалів дракона, коли побачив Платину Віольфа. Тоді мені й спала на думку ідея. Що, якби я використав платину, яка здатна відхиляти магію і, до певної міри, фізичні атаки? З нею я зміг би відтворити дзеркальний щит Хамара".
Гоффман пояснив, як він створив Щит Хамара.
"Мої брати і я вклали душу в цей щит. Зрештою, ми всі хоча б раз чули історію про Хамара в дитинстві. Спроба відтворити той щит була досить веселою".
"І в результаті ви створили цей дивовижний щит рангу SS?"
"Саме так. Це дарунок Оргона".
"Як гадаєте, мій демонічний меч теж буде дарунком Оргона?" — запитав Кан О.
"Поживемо — побачимо. Але не хвилюйся про це. Я зроблю все можливе, щоб отримати ще один дарунок Оргона. Ти краще піклуйся про свої справи." — Іншими словами: Зосередься на вбивстві Інаріуса.
"Обіцяю вам, одного дня я вб'ю цю злу ящірку".
- Не зараз. Але колись у далекому майбутньому!
"Ти мусиш", — Гоффман пильно подивився на нього.
"Звісно".
"Тоді я повернуся до роботи. Я спустився лише тому, що почув шум. Розпоряджайтеся цим спорядженням так, як ви з паном Ман Боком та Вождем забажаєте".
"Зрозуміло", — сказав Ман Бок.
Коли Гоффман зник, Кан О запитав: "Коли ви почнете продавати спорядження з дракона?"
"Після того, як усі матеріали будуть перетворені на спорядження", — відповів Ман Бок. Він планував розпочати торгівлю, як тільки накопичить достатньо запасів.
"Чи не краще було б притримати цей щит і не продавати його поки що?" Кан О вказав на Щит Хамара.
"Звісно. Цей щит набагато цінніший за інші. Ніхто навіть не погляне на інше спорядження, якщо ми виставимо цей щит на продаж".
"Мудре рішення".
"Я спочатку зосереджуся на обладунках рангу S. Предмет рангу SS продамо пізніше".
Кан О кивнув головою.
Купити річ рангу SS було складно. Їх було замало для тієї кількості гравців, що існувала. Тож предмети рангу SS легко коштували понад 100 мільйонів вон.
- Тим паче, ми продаємо спорядження з драконячих матеріалів.
Обладнання, виготовлене з драконячих матеріалів, коштувало ще дорожче. Зрештою, деякі люди вважали, що драконячі матеріали — це найкраще з найкращого, і виготовлене з них спорядження не має рівних.
- Я маю заробити цілий статок, — Кан О усміхнувся.
Порада Ман Бока купити підземелля душі за 1 мільйон золотих і відкрити бізнес із продажу драконячого спорядження не була помилковою. Він уже відчував запах грошей, які принесе це спорядження.
- Поєднати гроші з продажу обладнання, дохід від реклами моїх записів із Деспії та гроші, які я щомісяця отримую зі своїх підземель душі, і...
Буде не так уже й складно повернути Буркану його 800 000 золотих.
До того ж, що станеться, коли він повністю виплатить борг? Він викупить будинок, який зараз орендує. Він навіть зможе стати орендодавцем у реальному житті!
"Хе-хе".
Він просто чекав того дня, коли Ман Бок продасть спорядження і віддасть йому його частку.
***
Гори Пхамас.
Торговці розставили юрти навколо Вежі Випробувань, щоб претенденти могли придбати все необхідне перед сходженням. Тут можна було просто перекусити, купити зілля, сувої повернення та різне приладдя. Звісно, тут усе було дорожчим, ніж якби ви купували припаси в місті.
Деякі торговці також здавали свої юрти в оренду. Співробітники GBS орендували юрту і зібрали в ній учасників "Першого Мисливця".
Хижак Кан О. Лицарка СноуФлауер . Найманець особливого класу Стронг Панч. Великий Дослідник Марко.
Це був перший раз, коли ці четверо зібралися разом у грі.
"Учасники, будь ласка, увійдіть у Вежу Випробувань через 30 хвилин, рівно о 12 годині. Будь ласка, увімкніть режим прямого ефіру за десять хвилин до початку і надайте нам усі ваші коди трансляцій", — сказав співробітник GBS.
"Так".
"Зрозуміло".
"Тоді побачимося пізніше".
Співробітник пішов, залишивши учасників самих у юрті. Всі звернули увагу на Кан О.
"Ти сам знайшов Деспію?" — запитав Марко. У його питанні не було ніякого підтексту. Він просто запитав як найвидатніший дослідник Арта.
Решта учасників "Блакитного Неба" також були з ним. Вони всі дивилися на нього сяючими очима.
"Так", — коротко відповів Кан О.
"Це, мабуть, було важко", — сказав Марко. Його погляд був сповнений розуміння — він на власному досвіді знав, через які труднощі довелося пройти Кан О, щоб знайти Деспію.
Зрештою, у цьому і полягала суть "Блакитного Неба": вони відкривали різні території та показували їх світові. Ніщо з цього не було легким. Якщо місце було приховане, на те була причина. Чи то потужні монстри, чи небезпечні пастки, тощо.
"Ви намагаєтеся знайти шлях до Деспії?" — запитав Кан О.
Після того, як Деспія була відкрита, багато гравців та гільдій намагалися знайти туди дорогу. Звісно, це виявилося складним завданням.
"Ні, це мене не дуже цікавить", — сказав Марко.
"Блакитному Небу" подобалося відкривати щось першими; вони не намагалися отримати вигоду з чужих відкриттів.
"Мудре рішення. Деспія вже відкрита світу, тож чому б вам не спробувати знайти одну з тих інших небезпечних локацій, про які говорила Сон Лі Шень? Наприклад, Диявольське море".
Кан О не хотів, щоб вони шукали Деспію. Зрештою, якщо хтось і міг її знайти, то це "Блакитне Небо" — вони не дарма вважалися найкращими дослідниками.
Більша проблема полягала в тому, що щойно вони щось знаходили, то одразу це розкривали. Якби вони знайшли Деспію, то розповіли б усьому світу, як туди дістатися.
"Диявольське море, га... Ти згадав про нього, тож дозволь розповісти дещо цікаве, що я чув. Кажуть, у Диявольському морі живе велетенська черепаха. І панцир цієї черепахи — ніби окремий острів".
"Ви знайшли Диявольське море?" — запитав Кан О. Він вмів читати між рядків.
"Ні. Але черепаха... Якщо я зможу знайти острів Черепахи-Імператора, про який читав у стародавніх текстах, то міг би використовувати його як базу для операцій під час дослідження Диявольського моря".
Кан О, Стронг Панч та СноуФлауер тепер усі зацікавилися. Вони не могли втриматися. Як топ-гравців, їх цікавили Деспія, Диявольське море та будь-які інші зони, що були надзвичайно небезпечними та складними.
Кожен із них був майстром своєї справи, тож той, хто знайде це місце першим, отримає найбільше вигоди.
"О, і до речі", — Марко плеснув у долоні, щоб розрядити обстановку. — "Пане Кан О".
"Так?"
"Не хотіли б ви приєднатися до "Блакитного Неба"?"
"Що?"
"Ви талановитий дослідник. Якщо ви приєднаєтеся до нас, я впевнений, ви зможете досягти багато чого".
"Я з повагою відмовляюся".
Не було жодної причини працювати з "Блакитним Небом". Йому потрібно було робити все самому; таким чином він міг забрати всі прибутки собі! Йому і так було досить важко ділитися частиною здобичі з Сефіро та Едером.
"Будь ласка, дайте мені знати, якщо зміните думку. А, не хочете додати мене в друзі?"
"Звісно".
Він не бачив жодних мінусів у налагодженні зв'язків із Великим Дослідником Марко. До того ж, той сказав, що не шукатиме Деспію.
"Робота найманця — це теж весело", — раптово втрутилася Стронг Панч.
"Двері гільдії Брейкер завжди відчинені. І... я збираюся перемогти сьогодні!" — заявила СноуФлауер. Вона знову зробила невимушену атмосферу напруженою.
Саме так. Вони зібралися як суперники, а не як друзі. Їхні ролі як переможця та переможеного були чітко визначені: той, хто дістанеться найвищого поверху, переможе.
Після цього конкуренти більше не спілкувалися між собою. Вони лише перешіптувалися зі своїми напарниками. Ймовірно, обговорювали плани, як дістатися найвищого поверху.
Минув час...
До юрти зайшов співробітник. "Залишилося 10 хвилин до 12. Будь ласка, увімкніть режим відеозйомки в реальному часі та повідомте нам свій код. Також будь ласка, приготуйтеся до входу у вежу".
З цього моменту гра, на кону якої стояло 200 мільйонів вон, розпочалася.