Коли він уперше виліз на дерево Аграші та побачив село, план Кан О був таким...
Попрямувати до села, заслужити їхню прихильність, отримати інформацію про це місце та Храм Смерті, а також обзавестися безпечною базою операцій.
Але, схоже, село було повністю закрите для чужинців.
"Що нам тепер робити?" — запитав Едер.
"Як це що? Нам просто доведеться пройти крізь пекло," — відповів Кан О.
Тепер вони будуть змушені наосліп досліджувати джунглі та їхні численні небезпеки. Доти, доки не знайдуть інше село або храм.
"Це справді найкраща ідея?" — розчаровано промовив Едер. Попереду явно чекав небезпечний шлях.
"Тоді у тебе є краща ідея?"
"Ні."
"Нам доведеться знайти якесь місце, щоб використовувати його як схованку; щось на кшталт печери. Ми, мабуть, не скоро знайдемо інше село чи храм," — сказав Сефіро.
"Гаразд, так і зробимо."
Узгодивши найближчі цілі, група Кан О рушила крізь джунглі. Їхні спини повільно віддалялися від села.
* * *
Найглибший регіон Деспії, або Земля Богині Смерті, був сповнений не лише монстрів, а й різноманітних інших небезпек.
Мурахи, що не залишають по собі нічого, куди б не прийшли — Мурахи Лиха! Коли ви потрапите в це місце, звідти вже не вибратися — Мовчазне Болото! Лабіринт Грибів-Ілюзій! Територія, кишача рослинами-людожерами! І багато чого іншого...
Але будь-яка людина, що жила тут, мала боятися однієї речі понад усе.
Кальма.
Вони носили намиста з людських черепів і вбивали людей, попри те, що самі були людьми!
Ходили чутки, що якщо ви потрапите до них у полон, ви ніколи не повернетеся і зазнаєте болю, гіршого за смерть. Тому люди, що живуть тут, найбільше боялися зустрічі з Кальма.
Однак...!
Група Кан О зіткнулася з ними віч-на-віч.
"Хе-хе, сьогодні багато здобичі," — сказав один чоловік.
Його обличчя було повністю вкрите червоною фарбою, а на шиї висіло намисто з черепів. Він був відомий як Агута, або Червоний Диявол.
"І справді." — Чоловік, який, очевидно, був його підлеглим, облизав губи.
З'явилося двадцятеро Кальма!
П'ятеро кремезних чоловіків уже були захоплені. У них були кляпи в ротах, а самі вони були зв'язані міцними мотузками.
"Хто ви такі?" — запитав Кан О.
"Ви не знаєте, хто ми такі?" — Агута недовірливо подивився на нього. Його погляд ніби говорив: "Як ви можете не знати, хто ми такі? Ми змушуємо тремтіти від жаху всіх, хто живе на Землі Богині Смерті!".
"Ви не схожі на хороших хлопців," — сказав Кан О.
"Хе-хе, ти влучив прямо в яблучко. Ми — злі виродки, які прийшли, щоб схопити вас!" — Агута розсміявся.
"Тоді, гадаю, мені варто вас покарати." — Кан О витягнув Блад.
Він знав, що вони не дозволять їм пройти без бою. Тож у них не було іншого вибору, як пробиватися крізь них.
Сефіро підняв Лук Лассельпіно, а вогонь в очницях Едера спалахнув із ще більшою силою.
"Взяти їх!" — наказав Агута, і десятеро Кальма кинулися на них.
Брязь, брязь.
Їхні намиста з черепів шумно стукотіли одне об одне.
Дехто з них кинув сітку в групу Кан О, інші кидали ланцюги. Вони не намагалися їх убити; вони намагалися захопити їх живими.
Кан О та Сефіро негайно ухилилися.
Едер просто закликав Кістяну Стіну. Потім він ударив тупим кінцем Коси Затемнення об землю.
АоЕ Прокляття: Старіння!
Пурпурове кільце розійшлося назовні. Оскільки це було прокляття, накладене Лічем 400-го рівня, всі характеристики їхніх ворогів впали.
"Спочатку розберіться з магом," — закричав Агута.
Слухаючись його наказу, Кальма зосередилися виключно на Едері. Едер відповідав різноманітними кістяними заклинаннями, і Кан О також допомагав.
"Ухахп."
Тигр Буревію!
Золотий тигр вирвався з Блад, проносячись крізь Кальма, що атакували Едера.
Бух!
Вуш.
Вихор лютував. Проте хтось прорубався крізь нього. Скривавлений Кальма вийшов із вихору, тримаючи в руках серп.
"Кіхіхі."— Він дивно розсміявся і кинувся на Кан О. Інші Кальма також приєдналися до нього.
Кан О довелося битися з кількома противниками одночасно.
- Непогано.
Кожен Кальма був досить могутнім. Крім того, їхня командна робота була надзвичайною, можливо, тому, що вони провели разом так багато часу. Кан О не міг легко їх перемогти.
У Сефіро була та сама ситуація. Він бігав по полю бою, випускаючи стріли на ходу, і навіть діставав сокири та розмахував ними. Проте він не досяг особливого успіху проти Кальма.
"Стріли!" — закричав Агута.
Інші 10 Кальма, які не брали участі в ближньому бою, почали кидати в них гострі отруйні голки.
"Едере!" — покликав Кан О.
Було очевидно, чого він хотів!
"Повстань!"
Едер створив Кістяну Стіну, блокуючи отруйні голки.
"Хе-хе, які непокірні." — Агута розсміявся. Він махнув рукою, і ще п'ятеро Кальма вступили в бій.
Вони перестрибнули через Кістяну Стіну і спробували знову кинути свої отруйні голки.
- Зараз! — Едер стиснув кулак.
Кістяна Бомба!
Бух, бух, бух!
Довга Кістяна Стіна вибухнула з гуркотом, і уламки кісток полетіли в усі боки!
"Ух."
"Ух!"
Ті, хто потрапив під вибух, покотилися по землі. Крім того, Сефіро випустив свою стрілу якраз у потрібний момент, слідом за Кістяною Бомбою Едера.
Стріла, що Струшує Землю!
Одразу після Кістяної Бомби пройшла ударна хвиля, яка знесла п'ятьох Кальма.
"Хмм, а ви досить запальні, га." — Агута все ще дивився на групу Кан О зверхньо.
Але потім...
"Куаахк!"
"Хаахк."
Двоє з Кальма, що билися з Кан О, впали.
Миттєво Кан О перетворився на Червоного Демона. Кістяна Бомба відволікла їх, давши Кан О можливість використати Тригер Диявола.
За допомогою Хвилі Свіжої Крові та Кривавого Списа він зміг миттєво придушити їх.
"Помри." — Кан О наступив на впалого Кальма і кілька разів ударив його в груди.
Штрик! Штрик! Штрик!
Його четвертий удар супроводжувався Ударом Темряви. Криваво-червона хвиля у формі кажана поглинула Кальма.
[Ви перемогли Кальма Рангкі.]
"Кіхіхі!"
"Ти сучий сину!"
Інші Кальма кинулися на Кан О.
- Вони як метелики на вогонь. — Кан О усміхнувся.
Кривава Бомба!
Бух!
Криваво-червоний вибух розійшовся назовні, і Кальма впали на підлогу!
Кан О негайно змахнув лезом.
Подих Блискавки!
Електричний розряд поглинув Кальма, який уже був пошкоджений Тигром Буревію.
[Ви перемогли Кальма Рангбо.]
"Так не піде. Всі в атаку!" — швидко закричав Агута.
Усі Кальма кинулися в бій.
"Ти виродку!" — Агута кинувся прямо на Кан О. Він тримав сталеву палицю, яка нагадувала магічну палицю Токкебі*.
Вуш.
Його булава видала нищівний, важкий свист. Якби він отримав такий удар, його кістки зламалися б прямо на місці.
Кан О ухилився від палиці та відступив.
"Ташо!" — покликав Кан О. Його кажанячі крила з силою заплескали, і він піднявся в повітря.
Зліт!
Кан О пролетів дугою, наче веселка, і знову приземлився на підлогу. Саме там, де перебували п'ятеро полонених! Він чекав на можливість звільнити їх.
"Якщо я звільню вас, ви зможете битися?" — запитав Кан О.
"Уеуп!"
"Еуп!"
Чоловіки люто закивали головами.
"Ні!" — сердито сказав Агута, але Кан О не мав причин зупинятися.
Кан О негайно змахнув Блад і розрізав мотузку, що їх зв'язувала. Потім він дістав зі свого інвентарю п'ять масових мечів.
"Будь ласка, бийтеся цим."
"Дякуємо."
Щойно їхні руки звільнилися, вони витягли кляпи та підняли мечі. Кан О розвернувся і вказав вказівним пальцем на Агуту.
Сіп, сіп.
Він явно кликав його атакувати!
Очі Агути були сповнені жаги до вбивства.
"Більше не намагайтеся їх схопити. Убийте їх усіх!" — заревів Агута.
Тоді атмосфера навколо Кальма змінилася. Вони почали випромінювати намір убити, відкинули свої сітки та ланцюги. Потім вони дістали серпи, мечі, сокири та палиці.
"Кухахк!" — Агута закричав, як звір, і кинувся на Кан О.
* * *
Його білосніжне лезо, що випромінювало дивне червоне світло, пройшло крізь шию Агути.
Шух!
Червоні осколки світла полетіли в повітрі та поглинулися його лезом.
"Прокляття... на все це," — важко промовив Агута, а потім... Гуп. Він упустив свою булаву.
Кан О злегка штовхнув тіло Агути. Його тіло впало назад без будь-якого опору.
[Ви перемогли Червоного Диявола, Агуту.]
"Агута мертвий!" — закричав Кан О.
"Ооо!" — закричали п'ятеро чоловіків.
"Я скоро закінчу!" — крикнув Сефіро.
Битва ще не закінчилася. Адже залишилося ще кілька Кальма, які вперто трималися. Проте результат бою вже був вирішений.
Трохи згодом...
Останній Кальма був убитий.
"Ще раз дякую вам," — сказав найстарший із п'яти чоловіків, виступаючи їхнім представником.
"Це дрібниці." — Кан О посміхнувся.
"Я воїн із села Морона. Мене звати Дель. Не могли б ви назвати свої імена?"
"Мене звати Кан О. Це Сефіро, а он той — Едер."
"Кан О, Сефіро та Едер, значить... Я вас не забуду."
"Що ви збираєтеся робити тепер?" — запитав Кан О.
"Ми повернемося до нашого села."
Очі Кан О зблиснули.
"Ви не проти, якщо ми підемо з вами?"
"Звичайно." — Дель погодився без вагань. Це було цілком природно. Зрештою, група Кан О врятувала їх.
Таким чином, група Кан О пішла за Делем і попрямувала до села Морона.
Трохи згодом...
"Це і є село Морона?" — запитав Кан О.
"Саме так." — Дель кивнув головою.
"Воно досить..." — Кан О почухав щоку.
Село було оточене дерев'яним парканом. Це було те саме село, яке зовсім недавно відмовило їм у вході.
"Щось не так?"
"Хаа, нічого." — Кан О знизав плечима.
- Цього разу з нами Дель, тож вони не будуть у нас стріляти, чи не так?
Кажуть, що не варто робити припущень; на щастя, цього разу все обійшлося.
"Арфан, це Дель. Я повернувся." — Дель підвищив голос.
"Ооо, Дель!"
Жінка середнього віку, яка наказала їм забиратися геть, була в нестямі від радості через благополучне повернення Деля додому. Вона негайно відчинила для нього щільно зачинені двері.
"Я така рада, що ти в безпеці." — Жінка середнього віку, Арфан, обійняла його. Ці двоє виглядали дуже близькими.
"Саме завдяки їм я зміг вирватися від Кальма." — Дель вказав на групу Кан О.
"Ооо, щиро дякую вам!" — Арфан схопила Кан О за руки і потиснула їх. — "Га? Але чи не ви, випадково..."
"Так. Ми приходили сюди раніше, і нас зустріли стрілами." — Кан О ніяково посміхнувся.
- Ніколи не знаєш, що станеться, правда?
"Мм, вибачте за це. Село не приймає чужинців, і я чула, що Дель потрапив у полон до Кальма, тому була на нервах."
"Я розумію."
"У будь-якому разі, ви врятували Деля та наших воїнів, тож ви для нас більше не чужинці. Ласкаво просимо до села Морона."
"Дякуємо."
Село, з якого їх колись вигнали, зустріло їх з розкритими обіймами.
__________
Магічна палиця Токкебі.
