Хрусь, хрусь.
Гігантський скорпіон, Мекалпіон, зацокав клешнями.
Це було явне попередження, що він схопить будь-кого, хто наважиться наблизитися! Звісно, його хвіст, а отже і отруйне жало, також були націлені на них.
"Едере", — покликав Кан О.
"Так?"
"Він вразливий до вогню."
Зрештою, він був настільки шокований вогнем, що навіть скинув свій камуфляж.
"Прошу?"
"Тож цього разу ти будеш основним завдавачем шкоди."
"Ви хочете сказати..."
"Я буду попереду танкуючим."
"Зрозумів."
"Пане Сефіро, ви знаєте, що робити, чи не так?"
"Я буду використовувати вогняні стріли."
"Вперед."
Тіло Мекалпіона було захищене товстим екзоскелетом, що діяв подібно до шару сталевої броні. Це був явно монстр з високим показником захисту.
Якщо так, то Убіст був кращим за Блад, оскільки існував фіксований шанс, що він проігнорує захист.
Кан О кинувся на нього з Убістом у руці.
Права клешня Мекалпіона полетіла в нього.
- Його швидкість нормальна. Щодо сили... — Кан О заблокував клешню своїм вугільно-чорним мечем. — Він не слабкий.
Звичайно, це не означало, що він був надто сильним. Тож Кан О з легкістю відштовхнув клешню.
"Хуап!", — Кан О змахнув мечем у ділянці, що з'єднувала клешню з тілом.
Дзинь!
Як я і думав.
Від удару і меч, і тіло завібрували. Як він і очікував, його екзоскелет був самим визначенням слова "міцний".
Вжух!
Мекалпіон змахнув лівою клешнею. Кан О відскочив назад, уникаючи її.
Тріск!
Сефіро швидко наклав на тятиву па палаючу стрілу. Приціл, постріл! Палаюча стріла вилетіла з його рук і влучила Мекалпіону в голову. Хоча стріла відскочила, його екзоскелет почорнів від удару.
- Він справді вразливий до вогню.
Це також було очікувано.
Хрусь, хрусь, хрусь!
Мекалпіон зацокав клешнями і змахнув хвостом. Кан О знав, що Едер тихо пробирається до його боку, тому прийняв атаку на себе.
Дзинь, дзинь, дзинь!
Демонічний меч Убіст кілька разів зіткнувся з хвостом, який був міцним, як сталь.
"Ку-ку!"
Едер скористався цією можливістю, щоб опинитися прямо поруч з ним.
Важкий удар!
Едер щосили гахнув по одній з його ніг своєю оповитою полум'ям булавою.
Бам!
Важкий удар викликав невеликий вибух, і полум'я Булави Пекельного Вогню люто спалахнуло.
Рев!
З полум'я вирвалися червоні осколки світла.
"Червоні осколки! Ти справді вразливий до вогню, чи не так?", — очі Едера заблищали.
Він тримав Булаву Пекельного Вогню — саме ту зброю, проти якої скорпіон був безсилий! Було зрозуміло, що він його природний ворог.
Кья!
Мекалпіон закричав уперше. Потім він закрутив тілом, як дзиґа.
Обертовий розріз!
Звичайно, це не був звичайний обертовий розріз. Обертання значно збільшило силу його хвоста!
"Бережіться його хвоста!", — крикнув Кан О.
Едер підняв свій квадратний щит.
Бам!
Важка сила врізалася в щит Едера, змусивши його похитнутися. Проте він швидко повернувся в позицію.
- Це дрібниці!
Едер знову замахнувся булавою.
Однак Мекалпіон швидко пересунув ноги і повністю вийшов із зони досяжності!
Хляп!
Його булава вдарила лише в землю.
Але він не очікував, що Кан О чекатиме на нього там.
Мекалпіон замахнувся і обома клешнями, і хвостом.
Кан О уникнув хвоста і двічі змахнув мечем, відбиваючи клешні.
Тоді Сефіро випустив три вогняні стріли одночасно.
Потрійний постріл (версія вогняної стріли)!
Тук! Тук! Тук!
Вогняні стріли пронизали спину Мекалпіона.
Кья!
- Як і очікувалося.
Мекалпіон бурхливо реагував щоразу, коли його вражало полум'я.
Шурх, шурх!
Здавалося, ніби підлогу підмітають! Мекалпіон кинувся на нього. Чи це відчуття, коли на тебе раптово хтось/щось мчить?
- Я мушу ухилитися. — Кан О кинувся вбік.
Мекалпіон промчав там, де щойно був Кан О, залишивши довгий слід на землі під собою.
"Куди це ти зібрався?!", — Едер, який підбіг так швидко, як тільки міг, відштовхнувся від підлоги і стрибнув у повітря.
Вжух!
Бам!
Едер завдав важкого удару по спині Мекалпіона.
У цей момент Мекалпіон знову використав обертовий розріз. Він не дав Едеру шансу ні ухилитися, ні заблокувати атаку.
Однак...!
Гігантська клешня Мекалпіона пройшла прямо крізь нього.
"Хе, я вже не той, що був раніше."
В одну мить тіло Едера перетворилося на прозоре сіре світло. Ефектом набору кілець і намиста, які він отримав від Шляхетних Духів Кайншелла, була Духовизація.
Духовизація перетворювала тіло на духа на 10 секунд! Звісно, він також отримав їхню невразливість до фізичних атак! Натомість його власні атаки не мали сили протягом цих 10 секунд, але це було чудово використовувати в критичний момент.
"Не втрачай пильності. Тисни його назад", — крикнув Кан О.
"Добре. Я нападу відразу після того, як Духовизація закінчиться."
Свист, свист.
Тим часом Сефіро продовжував випускати вогняні стріли. Кан О кидався на нього в лоб і тримав його увагу повністю на собі.
Щойно Духовизація закінчилася, Едер теж приєднався.
У якийсь момент загін Кан О почав в одні ворота бити Мекалпіона. За такого темпу він скоро був би мертвий.
Однак у нього все ще був козир у рукаві.
Він використав обертовий розріз, щоб відштовхнути Кан О та Едера від себе, а потім миттєво закопався в землю.
"Розійдіться! Ми не знаємо, звідки він вискочить або які навички використає, тож дивіться в обидва!"
Кан О, Едер і Сефіро розійшлися. Потім вони тривожно вставилися в підлогу.
Через короткий час...
Хрусь!
Земля розірвалася, і виліз Мекалпіон.
Абсолютне ухилення!
Сефіро уникнув удару за допомогою Абсолютного ухилення, яке дозволяло йому уникнути будь-якої атаки лише один раз.
Мекалпіон ненадовго вискочив, а потім так само швидко закопався в землю.
Після цього та сама послідовність повторювалася знову і знову!
Кан О, Едер і Сефіро били щоразу, коли він вискакував, але це було не дуже ефективно. Зрештою, він вискакував дуже ненадовго і знову закопувався в землю.
- Нам треба виманити його.
Кан О кинувся до проходу. Він охороняв прохід, тож всередині мало бути щось важливе.
Місія Мекалпіона не змінилася.
Хрусь!
Як і очікувалося, Мекалпіон з'явився прямо за ним. Він намагався не дати йому пройти крізь прохід!
"Ти попався!", — Кан О розвернувся і плавно змахнув мечем.
Тигр Буревію!
Бум!
Золота аура вдарила його прямо в живіт. Він покотився назад, отримавши величезну шкоду.
Вжух.
Коли лютий вихор вщух, він насилу намагався перевернутися за допомогою хвоста.
"Це наш шанс прикінчити його!"
"Ооо!"
Кан О та Едер кинулися до Мекалпіона.
Сефіро вже натягнув тятиву приблизно наполовину.
Тоді...
"Стійте!", — пролунав міцний голос старого чоловіка.
Кан О, Едер і Сефіро припинили ворожнечу і повернули голови до джерела звуку. Старий чоловік у солом'яному капелюсі вийшов з проходу.
"Ви можете зупинитися зараз", — сказав старий.
"Хто ви такий? Чому ви виходите звідти?", — запитав Кан О.
"Хуу, дайте мені секунду. Я все поясню."
Старий пройшов повз Кан О, Едера та Сефіро і підійшов до Мекалпіона, який ледь вирівнявся за допомогою хвоста.
"Це небезпечно!", — крикнув Сефіро.
Але перед ним Мекалпіон стояв, як лагідна вівця.
"Щ-що відбувається?"
"Мм."
Едер і Сефіро не могли зрозуміти, що діється. Хто саме цей старий?
Кан О відчував те саме, що й двоє інших.
Старий витягнув із нагрудної кишені пляшечку з червоною рідиною і побризкав нею на Мекалпіона. Тоді рани Мекалпіона почали гоїтися.
"Ти добре впорався. Я подбаю про це, тож іди відпочивай під землю."
Пурр.
Він, здавалося, зрозумів його, оскільки закопався в землю.
"Хмм. У вас, мабуть, багато запитань до мене. Йдіть за мною. Я пригощу вас чаєм."
Старий почав швидко йти до проходу!
"Нам доведеться піти, чи не так?", — сказав Сефіро.
Здавалося, їм доведеться плисти за течією.
"Так."
Кан О, Едер і Сефіро пішли за старим.
***
За проходом була кімната, придатна для життя людини. У ній було ліжко, книжкова шафа, заповнена книгами, а також стіл і стілець; лабораторне обладнання було відкладено з одного боку кімнати.
"Я сам виростив це чайне листя. Спробуйте." — Старий подав їм чай.
Кан О відпив чаю і кивнув головою. — "Смачно."
"Справді?"
Старий звернув увагу на Едера та Сефіро, і вони теж сказали, що це смачно.
"Ну що ж, є щось, про що ви хотіли б мене запитати?", — запитав старий.
"Так, у мене дуже багато запитань", — сказав Кан О.
"Запитуйте. В обмін на те, що ви пощадили Мекалпіона, я відповім на все, що зможу."
"Давайте спочатку відрекомендуємося. Мене звати Кан О. Я Мисливець на підземелля, тому пройшов через кілька підземель."
"Я Едер."
"Мене звати Сефіро. Я Лучник."
"Мене звати Едмонд. Я Вчений-ентомолог."
"Едмонд... Ви той самий доктор Едмонд, який написав "Еволюцію комах"?" — Едер виглядав шокованим.
З незліченних книг, які він прочитав, була лише жменька тих, які він міг назвати шедеврами; однією з них була "Еволюція комах"!
"Ви чули про мене?"
"Звичайно. Це честь зустріти вас особисто." — Едер схопив Едмонда за руки і схилив голову.
"Він відомий?", — запитав Кан О.
"Так. Він один із десяти, кому було присвоєно титул Доктора."
"Це не така вже й велика подія", — безтурботно сказав Едмонд.
"Якщо ви відомий вчений-ентомолог, то... Це ви тренували Мекалпіона?", — запитав Кан О.
"Я не тренував його. Ця дитина — охоронець, який захищає мене і це підземелля."
"Він захищає вас і це підземелля?" — Кан О нахилив голову. — 'Чому?'
"Ви знаєте, що таке камінь душі?"
Кан О поглянув на Сефіро. — Ти знаєш? — здавалося, запитав він.
Сефіро похитав головою.
"Дозвольте мені пояснити спочатку. Підземелля, що містять камені душі, почали з'являтися близько 10 років тому."
Кан О, Едер і Сефіро слухали уважно, ніби вони були студентами, що слухають свого професора.
"Дивно, але ви можете володіти підземеллями, які мають камінь душі."
"Можна володіти підземеллям?"
"Якщо ви володієте підземеллям, то його географічні особливості, монстри, що в ньому з'являються, екологія тощо можуть бути змінені. Звичайно, це не безкоштовно. Зі змінами пов'язані певні витрати."
Кан О обміркував це питання. — Невже Dreamgate зробили це для гравців?
Цей світ, безсумнівно, був світом всередині гри. Якщо це так, то ці підземелля з каменями душі могли бути впроваджені для розваги гравців.
"Спочатку Таємничий Гай кишів набагато могутнішими монстрами. Однак я змінив його на свій смак."
- Ага. Ось чому він наповнений лише слабкими комахами. І ось чому він здавався таким штучним.
"Якщо камінь душі розбивається, то підземелля зникає", — сказав Едмонд.
"Камінь душі — це, по суті, саме підземелля."
"Саме так."
"Які переваги володіння підземеллям?", — запитав Кан О.
"Ви можете змінювати підземелля як забажаєте."
"Це все?"
"Щомісяця ви отримуєте велику кількість золота, матеріалів і дорогоцінних предметів, які можна отримати тільки в цьому конкретному підземеллі."
Очі Кан О заблищали.
- Чудово! Підземелля з каменем душі — це як будівля, що виплачує мені щомісячну оренду!
Навіть якщо він нічого не робитиме, він щомісяця отримуватиме прибуток! Іншими словами, це була золота жила!
"Т-тоді... Що потрібно зробити, щоб стати господарем підземелля?", — жадібно запитав Кан О.
- Я б дуже хотів стати господарем підземелля!
Едмонд відповів: "Це просто. Ви стаєте господарем підземелля, якщо..."