Деякі люди могли стати зірками в одну мить.
Кан О був саме такою людиною.
Хоча гравці не могли бачити його обличчя, вони ідентифікували його за зброєю чи спорядженням і намагалися заговорити з ним.
Один хлопець попросив автограф, інший запропонував вступити до гільдії.
Була навіть дівчина, яка викликала його на дуель.
Що гірше, до нього підійшла дитина, благаючи грошей.
"Боже, ну й божевільні виродки.", — Кан О забіг у порожній провулок і сховав свої обладунки та демонічний меч до інвентарю.
Він одягнув одяг для новачків і вийшов із провулка. На щастя, ніхто його не впізнав, оскільки він ніколи не розкривав своєї особистості.
- Мені варто побути в тіні деякий час.
Суспільний інтерес до нього охолоне досить швидко. Якщо, звісно, він не підливатиме масла у вогонь.
Його не цікавила слава. У популярності були певні переваги, але й недоліки також. З іншого боку, у тому, щоб бути маловідомим, мінусів не було; принаймні Кан О так вважав.
- Хай там як, ходімо заробляти гроші. — Кан О торкнувся своєї сережки для зв'язку.
Біп. Біп.
Сережка задзвонила, і невдовзі він почув знайомий голос з іншого боку.
"Пане Кан О!", — голос Едера звучав надзвичайно бадьоро.
"Ти добре відпочив?"
"Так, я чудово перепочив."
Щоб розправитися з фанатиками Злого Бога, Кан О витратив купу грошей. Йому ставало зле від думки, що поки він через усе це проходив, Едер відпочивав!
- Я змушу тебе працювати як проклятого! — заприсягнувся Кан О. Проте він не виказав своїх намірів.
"Ми повертаємося до Великого Лісу."
"Ви вбили учня Злого Бога?"
"Так. Усе вирішено."
"Хороша робота."
"Так. Я закличу тебе, як тільки дістануся Великого Лісу, тож готуйся."
"Добре."
Потім Кан О відправив Сефіро повідомлення.
⟨Будь ласка, приходь до Великого Лісу.⟩
Зайві розмови були ні до чого.
⟨Зрозумів.⟩
***
Як уже було сказано, ставати знаменитим не обов'язково було добре.
Скажений Пес, Краал.
Він був частиною "Чистильників" гільдії Імперія, які ліквідовували кожного, хто ставав перешкодою на шляху до цілей гільдії.
Краал також чув чутки про Огу.
- Він вміє літати?
Він шукав людей, які вбили Кловіса, а потім зникли.
Краал вірив, що ця група уникла уваги гільдії Імперія, залетівши до вежі, і проводив розслідування, виходячи з цього припущення. Але перевірка гравців, які отримали сувій магії польоту у Вежі, виявилася марною справою; усі вони були поза підозрою.
Тому він припустив, що це справа рук Дресирувальника Монстрів, який використав літаючого монстра. Але потім він дізнався про Огу.
Для початку Краал переглянув "Воїнів Великого Лісу" від початку до кінця.
- Здатність Оги до польоту досить вражаюча.
Судячи з побаченого, Ога був достатньо вправним, щоб залетіти у вежу Кайншелла. Однак він ще не міг точно сказати, чи був той злочинцем. Краал також заглянув у минуле Оги. Він переглянув "The Named: Oga", де Ога та двоє інших разом перемогли Безсмертного Короля Арумода та Мисливця Блискавок Карако.
- Це вони! — прокричала йому інтуїція.
Ога, Вітряний Лучник Сефіро та якийсь невідомий скелет були тими самими винуватцями!
"Нарешті я впіймав вас, щури!", — Краал стиснув кулак.
Його називали Скаженим Псом, бо якщо він відчував слід, то вже не відпускав. Його ікла тепер були націлені на Кан О та його команду.
- Спершу мені треба з'ясувати, де вони.
Краал залишив допис із червоним заголовком на дошці оголошень гільдії Імперія. Тільки "Чистильникам" дозволялося використовувати червоний колір.
⟦Чорний список: Ога, Сефіро та 1 невідомий.⟧
⟦Я шукаю Огу та Вітряного Лучника Сефіро. Один із них не ідентифікований, тому якщо з'ясуєте, хто він, будь ласка, надішліть деталі. У будь-якому разі, хто б не побачив Огу та Сефіро, а також невідомого, який подорожує з ними, будь ласка, напишіть їхнє останнє місцеперебування та час, коли їх бачили, у цьому дописі.⟧
Далі Краал відкрив вікно повідомлень і написав своєму безпосередньому підлеглому.
⟨Мені потрібно, щоб ти дещо зробив. ⟩
⟨Що саме? ⟩
⟨Вирушай до Великого Лісу і знайди Огу та Сефіро.⟩
Оскільки він брав участь в експедиції з племенами Великого Лісу, Ога точно був там.
⟨Мені брати всіх?⟩
У підпорядкуванні Краала було 100 людей.
⟨Так, усіх. ⟩
⟨Зрозумів. Якщо я знайду їх, мені їх захопити?⟩
⟨Ні. Вони надзвичайно сильні. Просто з'ясуй, де вони. Ми влаштуємо пастку і заманимо їх туди. ⟩
⟨Зрозумів.⟩
***
Кан О, Сефіро та Едер, абсолютно не підозрюючи, що "Чистильники" гільдії Імперія полюють на них, зібралися в єдиному заїжджому дворі селища Нувак. Вони сіли за стіл і розклали карту, на якій було позначено всі підземелля Великого Лісу.
"Здається, ми дослідили всі підземелля навколо селища Нувак.", — Сефіро вивчив карту і промовив.
"Так. Тож почнемо проходити інші.", — сказав Кан О.
"Звучить добре.", — енергійно підтримав Едер. Можливо, тому, що він як слід відпочив.
Тоді густобородий корчмар приніс їм просту їжу. Як то кажуть, на ситий шлунок і робота краще йде.
"Давно я вас не бачив.", — сказав корчмар, поводячись так, ніби давно їх знав.
"Так. У мене були термінові справи в іншому місці, тому довелося на деякий час поїхати.", — відповів Кан О.
"Збираєтеся тепер досліджувати інші підземелля?"
"Ми закінчили з усіма поблизу, тому плануємо вирушити до тих, що трохи далі."
"Оо, ви вже були в Таємничому Гаю? Це місце досить важко знайти.", — зауважив корчмар.
"Таємничий Гай?", — Кан О схилив голову набік.
Шила не позначив це місце на карті.
"Ви не чули про нього? Підземелля ось тут.", — корчмар вказав на ділянку карти. Коли він прибрав палець, на карті з'явилася долина Ревлін.
"Де саме розташоване підземелля?"
"У долині є невеликий водоспад; прохід за ним веде до Таємничого Гаю.", — пояснив корчмар.
"Хм, схоже, вождь Шила про нього не знав.", — сказав Едер.
"А звідки ви про нього знаєте?", — запитав Кан О.
"Колись давно натрапив на нього під час полювання."
"Долина Ревлін досить близько, тож чому б нам не піти туди сьогодні?", — запропонував Сефіро.
"Гаразд, так і зробимо."
"Йдіть, як доїсте. Потрібно підкріпитися, щоб показати все, на що здатні."
"Дякуємо за їжу."
***
[Ви увійшли до підземелля "Таємничий Гай долини Ревлін".]
Корчмар стверджував, що Таємничий Гай розташований за водоспадами долини Ревлін; у його словах не було ні краплі неправди.
- Але... щось тут дивне. — Кан О примружився і уважно озирнувся навколо.
Зі стелі звисали кристали, що випромінювали яскраве світло. Гладка підлога тяглася далеко вперед, а навколо були стіни зі скелі. Назва "гай" була цілком доречною, оскільки тут стояли ряди яблунь, груш, хурми та мандаринів, а також фруктових дерев, що існували лише в Арті. Здавалося, ніби хтось навмисно посадив їх тут!
- Схоже, хтось за ними доглядає.
Саме таке відчуття у нього виникло.
- Ну, коли ми розберемося, то зрештою щось знайдемо. — Кан О очолив групу і пішов уперед.
"Можна мені зірвати трохи фруктів і з'їсти?", — побачивши стільки стиглих плодів, Едер облизнувся.
"Роби що хочеш."
"Хе-хе.", — Едер зірвав стигле яблуко і відкусив величезний шматок; сік так і бризнув із плоду.
"Вау, яке солодке!", — вигукнув Едер.
"Хм. З того, що я бачу, ми під землею. Але як хтось міг виростити тут гай?", — запитав Сефіро.
"Думаю, кристали забезпечують рослини сонячним світлом.", — Кан О вказав на гігантські кристали на стелі.
Якщо він помилявся, це означало б, що хтось виростив ці дерева взагалі без сонця. Це не мало б ніякого сенсу.
"Це справді "Таємничий" Гай.", — сказав Сефіро.
Кан О з ним погодився.
А тоді...
"Земля!", — закричав Едер.
Кан О та Сефіро зреагували миттєво.
Хрусь!
Підлога тріснула, і звідти висипало кілька гігантських комах. Це були мурахи.
Звісно, це не були ті мурахи, до яких він звик; їх не можна було просто розчавити пальцем. Кожна мураха була близько 50 сантиметрів завдовжки.
У будь-якому разі, вусики передньої мурахи затремтіли. Потім мурахи розправили свої прозорі крила і злетіли в повітря!
Бзззз!
Вони затято махали крилами, звук від яких відлунював у всьому гаю. Армія чорних мурах полетіла прямо на Кан О.
Миттєво люди та мурахи зійшлися в битві.
Кан О підняв демонічний меч Блад і розсікав кожну мураху, що наближалася.
Сефіро випускав стріли, відбігаючи назад.
Вжух!
Полум'я Булави Пекельного Вогню пронеслося повітрям. Мурахи уникали вогню і рухалися як єдине ціле.
- Вони не нападають на нас хаотично!
Деякі з них ворушили вусиками, тож вони, мабуть, були тими, хто командував рештою.
"Зосередьтеся на мурахах, що ворушать вусиками!"
"Слухаюсь.", — відповів Едер.
"А я буду займатися своєю справою!", — Сефіро випускав стріли в найближчих мурах.
Через деякий час...
- Вони навіть не 200-го рівня.
Їхня командна робота була вражаючою, але самі вони не були дуже сильними.
Кан О, який легко вбив останню мураху, ще раз озирнувся. Навколо все було всіяне трупами мурах.
"Зберіть непотріб."
"Добре.", — Едер зібрав усі трофеї і віддав їх Кан О.
"Ходімо.", — сказав Кан О.
Його загін знову почав досліджувати Таємничий Гай.
Після цього команда Кан О зустрічала різних гігантських комах. Гігантських ос, гусениць, молей, богомолів, жуків тощо.
"Це рай для гігантських комах."
Усі вороги, яких вони зустрічали, були комахами! Проте ніхто з них не був особливо сильним.
"Це не найкраще місце для полювання.", — зауважив Сефіро.
Вони вже вбили чимало монстрів, але отримали небагато досвіду. Жодних хороших матеріалів чи спорядження також не випадало.
"Здається, це підземелля найнижчого рівня з усіх, що ми зустрічали досі.", — сказав Кан О.
"Думаєте, тут є бос?", — запитав Едер.
"Було б добре, якби був."
Його останньою надією був монстр-бос! Або ж...
"Або приховане підземелля!"
***
Кажуть, що якщо чогось дуже сильно хотіти, то воно може здійснитися!
"Стійте!", — Кан О раптово зупинився і підняв руку.
"У чому справа?"
"Моя Гіперінтуїція щось засікла.", — Кан О пильно дивився на стіну.
- Тут щось є! — здавалося, шепотіла його інтуїція.
Він обмацав стіну долонею.
- Я так і знав!
Зовні здавалося, що кожна частина стіни однакова. Проте він міг відчути різницю, коли приклав руку. Починаючи з однієї точки, стіна на дотик була зовсім іншою.
- Це...?
Кан О раптом щось згадав. Коли він уперше знайшов приховане підземелля, місце, що здавалося частиною стіни, насправді було замаскованим павуком, який закривав прохід.
Чи буде ця "стіна" такою ж?
"Хуап!", — Кан О змахнув Блад на стіну.
Бам!
Здавалося, він ударив по чомусь неймовірно твердому! Проте нічого не змінилося.
- Хм. Невже я помилився?
Він ударив ще кілька разів. Проте жодної реакції від стіни не було.
- Ні? — Кан О схилив голову.
"Чому ви продовжуєте бити стіну?", — запитав Едер.
"Колись я зустрів щось схоже. Я думав, що це частина стіни, але насправді це був замаскований павук, що перекривав прохід. Я вдарив кілька разів, думаючи, що це те саме."
"О, он як?"
- Тоді дозвольте і мені спробувати! — Едер гахнув по стіні своєю Булавою Пекельного Вогню.
Рев! Голова його булави спалахнула вогнем.
Саме тоді...!
Хрусь, хрусь!
Коли полум'я торкнулося поверхні, стіна на мить хитнулася вгору-вниз і видала дивний звук.
"Щ-що це було?", — Едер виглядав шокованим.
Тоді як Кан О відчув, що знайшов відповідь.
- Це вогонь!
Фізичні атаки не розбудили б його, а вогонь — так!
"Готуйтеся до бою!", — закричав Кан О. Невдовзі зі стіни зістрибнуло щось велике.
Це був... Гігантський чорний скорпіон.
[Ви виявили Твердого як Скеля Королівського Скорпіона, Мекалпіона.]
[Це іменований монстр.]