Бам! Бам! Бам!
Обертання Адмона було на зовсім іншому рівні. Швидкість і міць, що стояли за цим, були величезними. Це нагадувало йому вагон трамвая, що мчить прямо на нього.
Блокування атаки не було варіантом.
"Ухиляйтеся!" — крикнув Кан О.
"Та я вже зна-а-а-ю!"
Адмон покотився до найближчої цілі, тож Едер почав бігти як божевільний.
Сефіро випустив пробну стрілу. Однак Адмон був повністю вкритий міцним панциром, що робило стрілу майже безглуздою.
"Нам доведеться протриматися, поки він не закінчить котитися," — сказав Сефіро до Кан О.
Кан О, який вагався, чи варто спробувати Тигра Буревію, кивнув головою.
Адмон котився швидше, ніж Едер міг бігти, тож зрештою він наздогнав його.
"У-ха-а-ак!"
Якраз перед тим, як його мали розплющити, наче сушене філе риби... Він хотів вижити будь-якою ціною, тому кинувся в кратер, утворений ударом голови Адмона.
"Закликаю Едера!" — вигукнув Кан О.
Скрок-скрок.
Адмон пронісся по місцю, де щойно був Едер, залишаючи за собою сліди, схожі на відбитки шин, усюди, де прокотився. Звісно, його шипи також залишали круглі мітки.
"Дідько, це було на волосину," — сказав Едер, знову з'являючись прямо перед ним.
"Якщо доведеться, кидай тіло і повертайся до стану привида."
Кан О не міг постійно його виручати.
"Ти хоч уявляєш, через що я пройшов, щоб отримати це тіло?! Я не можу цього зробити."
Едер погладив себе по руках. Скільки часу він провів у безтілесному скелетному тілі?! Він буде плекати це функціональне тіло до того дня, коли зможе повернутися у свою справжню оболонку.
"Угх. Гаразд, роби що хочеш."
Кан О подивився на нього як на безнадійного.
"Нам варто припинити ці пусті теревені," — сказав Сефіро.
Скрок-скрок.
Атака Адмона обертанням ще не закінчилася.
"Розбігайтеся!"
Кан О, Едер і Сефіро побігли в різних напрямках.
Адмон погнався за Кан О.
"Чому я?!"
Кан О насупився і з силою відштовхнувся від підлоги. Він біг набагато швидше за Едера. Ба більше, його швидкість була порівнянна зі швидкістю кочення Адмона. Таким чином, йому вдавалося зберігати дистанцію між ними.
Сефіро та Едер зупинилися і просто розгублено спостерігали за цим видовищем.
"Ого, а ти справді вмієш бігати!" — сказав Сефіро.
"Біжи, біжи!" — крикнув Едер, склавши долоні рупором біля рота.
Їхні голоси були сповнені радості та глузування.
- Ці ідіоти!
Кан О біг на повній швидкості після ухилення від чергової атаки Адмона. Раптом він підняв брови. Йому спала на думку чудова ідея.
Кан О швидко розвернувся і побіг до Сефіро. Сефіро був ошелешений.
"Що ти, в біса, робиш?!"
"З дороги!" — грубо крикнув Кан О, біжучи щосили.
За ним, звісно, котився Адмон.
"Угх!"
Сефіро ухилився і від Кан О, і від Адмона, і щодуху побіг убік. Кан О проскочив початкову позицію Сефіро, а Адмон незабаром пройшов слідом.
Однак Кан О більше не міг бігти вперед; на шляху була стіна. Він повернувся спиною до стіни і зупинився.
Скрок-скрок.
Адмон кинувся на нього.
- Зараз!
Кан О кинувся вбік, використовуючи свій демонічний меч, щоб максимально захиститися.
Бум!
Адмон врізався в стіну і Кан О одночасно. Оскільки він відскочив убік, він не прийняв на себе основний удар атаки Адмона. До того ж він прикрився мечем. Саме тому він був у безпеці. Навіть якби він прийняв удар на себе, "Вітряний щит" з його набору Барамута захистив би його, запобігши смерті.
Адмон не міг вирватися зі стіни, оскільки його шипи, яких були десятки, глибоко в неї встрягли.
- Це мій шанс!
Кан О саме це і планував.
"Зараз наш шанс; атакуйте!"
"О-о!"
"Зрозумів!"
Загін Кан О почав односторонньо засипати Адмона атаками.
Потужний удар, Удар щитом!
Обертова стріла, Самонавідна стріла, Потрійний постріл!
Розсікання, розріз, Удар Темряви!
Потім...
"Ху-ап!"
Кан О завдав свого фінального удару.
Тигр Буревію середнього рангу!
Покращений Тигр Буревію накинувся на Адмона, який на цей момент став не більше ніж гігантською боксерською грушею.
Бум!
Вжух.
Вихор піднявся в повітря, повністю поглинувши Адмона. Потім він розсіявся, залишивши після себе дуже мертвого Адмона.
[Ви перемогли Великого Короля Губар, Адмона.]
"З нього випало спорядження."
З Адмона випали шиповані чорні металеві рукавиці. Кан О негайно оцінив предмет.
[Чорні шиповані рукавиці Адмона]
[Металеві рукавиці, виготовлені з міцного панцира Великого Короля Губар. На поверхні рукавиць є шипи, що здається ефективним для атаки.]
● Залізний кулак: Якщо екіпіровано, ви завдаватимете додаткової шкоди при ударах кулаком. Також є фіксований шанс, що ваша атака знизить захист ворога на 5%.
[Ранг: BB]
[Характеристики:
Захист +180
Фізична сила +30
Відчуття +32]
[Мінімальні вимоги:
Рівень 180,
Фізична сила 200]
- О, це предмет BB-рангу.
З іменованих монстрів важко отримати предмети BB-рангу або вище, оскільки шанс випадіння дуже низький. Але йому пощастило знайти один тут.
- Гарна знахідка. У мене якраз не було предметів, які я міг би використати для "Обжерливості".
Кан О зрадів, що йому не доведеться купувати "корм" для "Обжерливості" на аукціоні, і поклав рукавиці до інвентарю.
Тоді до нього підійшов Сефіро.
"Пане Кан О."
"Так?"
"Будь ласка, давайте зробимо перерву," — сказав Сефіро, виглядаючи вкрай виснаженим.
Вони не відпочивали відтоді, як увійшли до покинутої шахти, а також щойно здолали іменованого монстра. Настав час для перерви. Проблема була в тому... що людина, яку він просив, була жорстоким роботодавцем... Ось чому він продовжував просити про відпочинок знову і знову.
"Кажуть, що навіть машинам час від часу треба відпочивати... То що вже казати про людей..."
Однак...!
"Гаразд," — охоче погодився Кан О.
Він був у гарному настрої, оскільки знайшов предмет BB-рангу.
"Га?"
На обличчі Сефіро на мить з'явився розгублений вираз. - Що відбувається?
"Я сказав — відпочиваємо."
"Справді?"
"Можеш не відпочивати, якщо не хочеш."
"Я хочу відпочити. Я точно хочу відпочити!" — Едер, який слухав поруч, підняв руку і вигукнув.
"Добре, робимо 10-хвилинну перерву і вирушаємо."
"О-о!"
***
Через два дні...
Загін Кан О переміг 200 Сталевих Губар і повернувся до заїжджого двору Балтурон.
"Я залишуся надворі. Нам же не обов'язково заходити всім разом? Минулого разу там страшенно тхнуло," — сказав Сефіро.
"Тоді я теж зачекаю тут," — додав Едер.
Він не хотів заходити в бар, повний чоловіків.
"Робіть як знаєте."
Кан О відчинив двері і зайшов у бар. Як і завжди, там тхнуло потом та алкоголем.
- Він он там.
Майстер-шахтар Бауер пив на тому ж місці, що й минулого разу. Кан О підійшов до нього.
"Пане Бауер."
"Га?"
"Ми перемогли 200 Сталевих Губар."
"Вже?"
Бауер виглядав трохи здивованим.
"Я досить швидкий."
Кан О розплився в посмішці.
"Тц. Якби я знав, що ти впораєшся так швидко, я б сказав тобі вбити 300 або 400."
"Тепер настав час для вас виконати свою частину угоди."
"Я зрозумів."
[Ви виконали квест — Убити Сталевих Губар.]
Бауер встав, закинувши на плече кайло, яке лежало поруч.
"Де руда?"
"В Алтейні."
Кан О відповів одразу, як тільки Бауер запитав.
"В Алтейні? Руда, така ж цінна як адамантій, знаходиться в такому великому місті?"
"Так. Під Холізеєм є печера. Саме там зберігається адамантій."
"Під Холізеєм, кажеш... Якраз вчасно. Я якраз думав завітати до Буркана."
"Тоді, ходімо?"
Кан О хотів, щоб Бауер видобув адамантій якомога швидше.
"Якщо ми прямуємо до Алтейна, нам доведеться скористатися брамою."
"Так, вірно," — люб'язно сказав Кан О, адже Бауер мав те, що йому було потрібно.
- Він — Майстер-шахтар! Не завадить зблизитися з ним.
Він планував добряче йому полестити по дорозі до Алтейна.
"Ходімо."
Бауер рушив уперед. Кан О ввічливо посміхнувся і пішов за ним.
***
По дорозі до Алтейна Кан О приклеївся до Бауера як банний лист, балакаючи на різні теми. Коли настав відповідний момент, Кан О почав лестити йому.
"Пане Бауер, у вас такі густі брови."
Він почав здалеку.
"Мабуть, саме тому ви виглядаєте так мужньо."
"Я і справді непогано виглядаю."
Бауер щасливо посміхнувся і кивнув головою.
"З таким обличчям і тілом ви, мабуть, маєте неабиякий успіх у дам."
Кан О оглянув його, а потім показав два великі пальці вгору.
"Мав, і то такий, що це навіть завдавало клопоту."
"Ви вже одружилися? Ні, не так; ви, мабуть, вже одружені на прекрасній жінці," — запитав Кан О з іскорками в очах.
"Ще ні."
"Це ж чудово! Я знаю одну багату, вродливу та добру жінку..."
"Справді?"
"Я спробую замовити за вас слівце."
"Хе-хе-хе," — засміявся Бауер.
[Близькість із Майстром-шахтарем Бауером значно зросла.]
[Близькість із Майстром-шахтарем Бауером значно зросла.]
Переглянувши системні повідомлення, Кан О посміхнувся про себе.
- Я все ще на висоті!
Після цього... Кан О розійшовся не на жарт.
Він розмовляв про щось звичайне, але потім "ненавмисно" вставляв фрази, які змушували Бауера пишатися собою.
"Ха-ха-ха-ха!"
До того часу, як вони дісталися міжміської брами переміщення, Бауер був повністю обдурений схемою Кан О; посмішка не сходила з його обличчя.
"Ти мені подобаєшся. Давай наступного разу вип'ємо разом."
Бауер поплескав його по плечу.
"Це велика честь."
"Звертайся до мене, якщо тобі знадобиться допомога або будуть важкі часи."
"Обов'язково!"
Очі Кан О заблищали.
- Чудово!
Завдяки цьому він сформував ще один корисний особистий зв'язок!
Сефіро та Едер, які були свідками всього цього, сказали...
"Якщо хочете комусь полестити, робіть це як пан Кан О!"
"Людина, яка скаже будь-що, аби вижити!"
У будь-якому разі, загін Кан О благополучно дістався Алтейна разом із Бауером.
"Ви, хлопці, вільні," — сказав Кан О Едеру та Сефіро.
"Тоді я піду."
Щойно Кан О закінчив говорити, Сефіро пішов.
"Побачимося пізніше."
Едер поклав свою платню до кишені і зник у натовпі.
"Ходімо."
"Звісно."
Кан О повів Бауера до Холізея.
***
Кан О спустився сходами, що вели до підземної арени Холізея. Однак назустріч йому піднімався хтось інший. Щойно чоловік побачив обличчя Кан О, він швидко розвернувся, намагаючись піти назад тим самим шляхом.
Кан О гукнув його, змусивши зупинитися.
"Гей, Даріоне!"
Туп-туп-туп-туп.
Чоловік прискорився.
"Якщо ти зараз же не зупинишся, я зроблю так, що ти про це пошкодуєш."
Пауза.
Даріон розвернувся, змусивши себе посміхнутися.
"Давно не бачилися, пане Кан О."
"Так, давно. Ти як, у порядку? Ні, ти точно в порядку. Враховуючи те, як ти кинувся навтьоки, щойно побачив мене."
"Я не тікав від вас; я повертався, щоб забрати дещо, що забув."
Даріон довго базікав, намагаючись виправдатися.
"Що ж ти там залишив?" — запитав Кан О.
"Ц-це..."
Даріон не знав, що відповісти. Зрештою, він насправді нічого не забував.
"Байдуже."
Кан О не став більше його розпитувати, оскільки з ним був Бауер.
"Відведи мене до Буркана."
Це був чіткий наказ.
"Кхм. Будь ласка, йдіть за мною."
Як і завжди, Даріон був "молодшим" із цих двох.