Кан О вказав на мармурову плитку на землі.
"Ваша Гіперінтуїція спрацювала, коли ви побачили це?"
"Так."
Едер оглянув мармур.
"Це просто звичайна плитка..."
"Це точно вона. Моя Гіперінтуїція активувалася, і це єдина така плитка тут! Крім того, вона виглядає так, ніби її зробила людина" — сказав Кан О.
Мармур мав форму квадрата; такий ідеальний квадрат навряд чи міг утворитися природним шляхом.
Це означало, що хтось навмисно поклав його сюди!
Але квадратна плитка не виділялася серед численних каменів і валунів.
Це було як у приказці: "Хочеш сховати дерево — сховай його в лісі".
"О, ваша правда. Нам треба покласти щось зверху, як ми робили в лабораторії Кудала?"
"Під нею теж може бути щось закопано."
Кан О підняв плитку. Вона була досить важкою, але не настільки, щоб він не міг її зрушити.
Гуп.
Він відклав її вбік і почав розкопувати землю там, де вона лежала.
Кінчики пальців Кан О відчули щось тверде.
"Як я і думав!"
Кан О вишкірився.
- Є! — подумав він.
Трохи згодом...
Кан О викопав мармурову скриньку.
"О, на ній щось викарбувано."
Напис на товстій кришці говорив...
⟬Дурні женуться за фантазіями, тоді як мудреці керуються логікою...⟭
Досить глибокі слова.
"Чому вони закопали це тут?"
Це питання щойно спало йому на думку.
Але раптом...
Уккіккі!
Перед ними з'явилася біла мавпа — саме та, яку шукав Кан О.
[Ви знайшли Загадкову мавпу Монті.]
"Га?"
Едер витріщив очі від раптової появи мавпи.
Біла мавпа Монті вигукувала та пританцьовувала, виглядаючи надзвичайно збудженою.
Кан О спокійно оцінив ситуацію.
"Загадкова мавпа Монті... Вона не схожа на бос-монстра."
Монті не була босом. У неї також не було скарбів.
Щобільше...
"Причина, чому вона з'явилася з нізвідки, має бути пов'язана з цією скринькою."
Кан О простягнув руки і вхопився за кришку.
Ккіккі!
Як і очікувалося, Монті відреагувала. Вона підняла руки і вишкірила зуби.
Вона виглядала одночасно і щасливою, і лютою. Могло бути і так, і так.
- Вона казала йому відпустити? Чи казала відкрити?
"Я маю прийняти рішення. Якщо я буду баритися, сюди набіжить натовп із гільдії Аста."
Гільдія Аста шукала Монті як навіжена, тож час був не на боці Кан О.
Зрештою Кан О вирішив.
Відкривати!
"Хуап."
Кан О з силою відчинив кришку.
Ккіккіккіккі!
Тим часом Монті стрибала навколо і верещала, але не нападала, принаймні поки що.
Клац!
Він відкрив кришку скриньки.
[Ви відкрили скриню, що містить «Гримуар ілюзії, реальнішої за саму реальність».]
[Охоронець скрині використовує свою силу.]
[На вас чекає випробування.]
"«Гримуар ілюзії, реальнішої за саму реальність»?"
Кан О прочитав системне повідомлення.
І тут...!
Ккіііі!
Тіло Монті почало роздуватися.
"П-пане Кан О?" — тривожно покликав Едер.
Що за бісівщина відбувається!?
"Ця мавпа, очевидно, охоронець скрині. Якщо я хочу отримати те, що всередині, я маю пройти випробування."
Кан О схопився за свій демонічний меч.
Едер наслідував його приклад, тримаючи булаву в одній руці, а щит — у другій.
"Якою великою вона стане?"
Монті вже була понад два метри заввишки. Незважаючи на це, вона продовжувала рости.
"Не знаю."
"Але хіба цей галас не приверне гільдію Аста?"
"Приверне, на всі сто."
"Тоді нам доведеться битися з цією мавпою, а потім ще й з гільдією Аста? Це..."
"Неможливо."
Кан О договорив за нього.
"Правда ж?"
"Так. Тому ми маємо звалити це на них."
Кан О планував змусити гільдію Аста і Монті битися між собою, а самому скористатися цією можливістю, забрати скриньку і втекти.
Кууу.
Тільки коли вона досягла п'яти метрів, ріст припинився.
Вона виглядала точнісінько як...!
"Кінг-Конг" — пробурмотів Кан О.
Монті перетворилася на білого Кінг-Конга. Звісно, якщо придивитися ближче, були певні відмінності.
"Хто такий Кінг-Конг?"
"Неважливо."
"Вона не занадто велика?"
"Так. Справді велетенська."
У цей момент...
Кувааах!
Мавпа-монстр заревла і вдарила кулаками зверху вниз, її швидкість була порівнянна з польотом величезного валуна з катапульти.
Щоб уникнути атаки, Едер відскочив убік. Очевидно, Кан О мав зробити те саме.
Проте...!
- Що відбувається?
Ситуація була однозначно небезпечною. Якщо вони просто стоятимуть, Монті розчавить їх своїми кулаками.
- Чому я нічого не відчуваю?
Він не відчував холоду, а це означало, що Гіперінтуїція не сприймала це як загрозу.
- Чому?
Мозок Кан О почав працювати на шаленій швидкості, тоді як світ навколо ніби сповільнився.
"Гіперінтуїція не спрацювала, слова «Дурні женуться за фантазіями, тоді як мудреці керуються логікою...», і це випробування... Це означає!"
Кан О не ворухнувся ні на міліметр.
У нього вже не було часу, щоб ухилитися від атаки Монті.
"Тікайте з дороги!" — відчайдушно крикнув Едер після стрибка.
Гуп!
Кулак Монті врізався в Кан О.
Вжух!
Хмара пилу піднялася з місця удару.
"П-пане Кан О!" — крикнув Едер, його голос зривався на крик.
"Що не так?"
Кан О вийшов із хмари пилу цілим і неушкодженим.
Чомусь мавпа більше не нападала, а просто сиділа на місці.
"Га?"
На мить Едер просто оніміло витріщився на нього. - Що взагалі сталося?
"Ху-ху-ху" — засміявся Кан О, читаючи системне повідомлення.
[Ви прозріли крізь «Ілюзію, реальнішу за саму реальність».]
[Ви пройшли випробування.]
[Ви отримали право власності на «Гримуар ілюзії, реальнішої за саму реальність».]
"Як я і думав, це була ілюзія."
Використовуючи всі підказки, Кан О зрозумів, що мавпа-монстр була лише ілюзією.
Тому він дозволив мавпі атакувати себе, не рухаючись.
У результаті він залишився неушкодженим і довів, що монстр був лише маренням.
"Що саме сталося?" — запитав Едер, ледь прийшовши до тями.
"Що ти маєш на увазі? Це просто ілюзія."
Кан О вказав на велетенську мавпу, що нерухомо стояла поруч.
"Ц-це ілюзія?"
Едер витріщив очі, не в змозі повірити, що це насправді мана.
"Якби це було не так, я б не вийшов звідти живим."
Кан О знизав плечима.
"Ц-це правда. То це справді ілюзія? Вау, подумати тільки, що існують такі реалістичні ілюзії..."
Едер почав розглядати мавпу-монстра.
Від текстури хутра до живого виразу на обличчі, відчуття інтенсивного тиску та сили удару, від якого здригалася земля...
Хто б побачив таке і сказав, що це ілюзія?
Кан О залишив Едера наодинці з його думками і взяв книгу, що лежала в скриньці.
Книга мала назву: «Гримуар ілюзії, реальнішої за саму реальність. Том 1».
"Це лише перший том? Значить, десь є і другий..."
Кан О спробував переглянути інформацію про предмет.
Проте він відчув наближення кількох людей та почув звуки кроків.
"Гігантська мавпа он там!"
"Голово гільдії!"
Наближалася гільдія Аста.
"Зміна планів. Тікаємо."
Кан О дістав з інвентарю сувій повернення.
Він відмовився від свого початкового плану зіштовхнути Монті з гільдією Аста.
Він не знав, коли магія ілюзії розвіється, тому не міг змусити їх битися.
Шарх.
Як тільки він розірвав сувій повернення, замиготів сріблястий пил. Незабаром він повністю зникнув.
Постать Едера теж почала танути внаслідок відклику Кан О.
Трохи згодом...
Гільдія Аста оточила мавпу-монстра.
"Що відбувається?"
Аркол подивився на велетенську мавпу і насупився.
Він відправив Весту збирати інформацію, тож тут не було нікого, хто міг би відповісти на його запитання.
У цей момент мавпа-монстр почала ставати невидимою.
"А, вона стає невидимою!" — вигукнув один із членів гільдії Аста.
"Атакуйте!" — закричав Аркол.
Це був його єдиний вибір, оскільки він мав щось робити.
Члени гільдії Аста засипали її заклинаннями та навичками.
Проте вони не змогли завадити їй зникнути.
Оскільки Кан О викрав гримуар, який був джерелом її сили, ілюзія розвіялася.
Зрештою мавпа-монстр повністю зникла, ніби її ніколи й не було...
Гільдії Аста, що втратила свою ціль, не залишалося нічого іншого, окрім як витріщатися на порожнє місце, де щойно була мавпа — справді марна праця.
***
"Були б неприємності, якби я забарився хоч на мить."
Якби він зіткнувся з гільдією Аста, усе б ускладнилося.
Але йому ледь вдалося встигнути!
Кан О благополучно повернувся до Алтейна з гримуаром.
"Дійсно."
Звісно, Едер повернувся разом із ним.
"Але, пане Кан О" — покликав Едер.
"Що?"
"Як ви дізналися, що та мавпа — ілюзія? Це завдяки вашій Гіперінтуїції?" — запитав Едер.
Він досі не міг повірити, що та мавпа-монстр була лише маною.
"Гіперінтуїція відіграла свою роль, але я також прочитав назву книги."
Кан О потрусив гримуаром у руці.
"«Гримуар ілюзії, реальнішої за саму реальність. Том 1», значить..."
Очі Едера були сповнені жадібності. Він хотів це прочитати! Дуже хотів!
"Будь ласка, дайте мені це прочитати!"
"Ого, нізащо. Я прочитаю це першим."
Кан О зайшов у покинутий провулок і оцінив гримуар.
[Гримуар ілюзії, реальнішої за саму реальність. Том 1]
[Аерд, якого колись висміювали як мага-клоуна, був великим магом, що опанував магію ілюзій і написав цей гримуар. Він єдиний в історії Майстер Ілюзій. Цей гримуар містить частину «Уявної проекції» Аерда, грані його таємної магії.]
[Якщо вам вдасться зібрати всі три томи «Ілюзії, реальнішої за саму реальність», ви зможете вивчити «Уявну проекцію».]
[Однак, щоб вивчити «Уявну проекцію», ви повинні спочатку володіти магією на рівні «Чарівник-початківець» та високиq ранг магії ілюзій.]
"Таємна магія!"
Очі Кан О розширилися.
Казали, що таємна магія доступна лише майстрам!
Частина цієї магії була закарбована в цьому гримуарі.
"Я зірвав джекпот!"
Кан О стиснув кулаки. Він однозначно знайшов золото!
У цей момент він побачив системне повідомлення.
[Спогади Аерда містяться в гримуарі.]
[Бажаєте переглянути спогади?]
"Едере, поклади руку на книгу."
"Ви збираєтеся переглянути запечатані спогади?"
Кан О кивнув головою.
Як тільки Едер поклав руку зверху, Кан О сказав: "Так."
У цей момент прямо перед його очима почав програватися запис.
Аерд був яскравим хлопчиком, який обожнював робити людей щасливими, тому він працював клоуном у цирку.
Одного разу Аерд, який мандрував континентом зі своїм цирком, відвідав Алтейн, столицю Імперії Алтейн. Там він випадково побачив магічне шоу феєрверків.
Аерд був настільки вражений цим шоу, що подумав: "Якщо я буду використовувати магію, я зможу зробити людей ще щасливішими, чи не так?".
Зрештою Аерд покинув цирк і попрямував прямо до Вежі Магів Алтейна, щоб вивчати магію...