"Слухай, давай просто розберемося з ним."
Спочатку Кан О роздумував, чи зможе він якось використати шпигуна, чи ні; але тепер усе, чого він хотів — це позбутися його, хоча б для того, щоб вгамувати це нестерпне свербіння, яке він відчував на спині від чужого погляду.
"Як?" — запитав Едер.
"Що значить «як?». Ми з ним поговоримо!"
Кан О раптово розвернувся і попрямував навпростець до шпигуна. Він розсунув чагарник і став перед чоловіком у бандані.
"О-ох..."
Чоловік у бандані був явно застигнутий зненацька.
"Ей."
Кан О схопив гравця за горло.
[Ви вчиняєте ворожу дію.]
[Якщо конфлікт загостриться, на вас можуть накласти статус злочинця. Будь ласка, будьте обережні.]
[Протилежна сторона може атакувати вас.]
[Атака протилежної сторони вважатиметься самообороною.]
Кан О не переймався через системні повідомлення.
Він не збирався заходити надто далеко, до того ж він уже перехопив ініціативу!
"Ей!" — крикнув Кан О.
"Т-так!?"
Чоловік був шокований.
"Чому ти продовжуєш стежити за нами? Намагаєшся влаштувати засідку чи щось таке?"
"Н-ні."
"Що значить «ні»?"
"Я не намагаюся... влаштувати засідку."
"Тоді чому ти йдеш за нами?"
"Я не йду за вами... теж."
"Здається, я бачив тебе біля входу. Тож ти хочеш сказати, що ми просто випадково йдемо одним шляхом?" — сказав Кан О з гострим поглядом.
"Так! Ц-це збіг!" — відчаїно відповів чоловік.
"А, то це був збіг, значить? Вибач. Мабуть, я неправильно зрозумів" — Кан О посміхнувся і відпустив його горло.
"В-все гаразд."
"Але якщо я побачу тебе знову... я вб'ю тебе."
Кан О крижаним подихом прошепотів "Я вб'ю тебе" прямо в вухо чоловікові.
"!!!"
"Я не настільки дурний, щоб дозволити тобі гуляти на волі, коли ти можеш напасти на мене в будь-який момент. Якщо ти так впевнений, що тебе не викриють — що ж, продовжуй стежити за мною."
Кан О холодно подивився на нього.
Чоловік уникав погляду Кан О.
"Давай більше не бачитися, добре?"
Кан О поплескав його по плечу і повернувся до Едера.
"Ходімо."
Кан О пішов першим.
Едер озирнувся назад. Чоловік у бандані більше не мав жодного наміру йти за ними.
Він прилаштувався впритул до Кан О.
"Ого! Як я і думав, у вас справді талант бути лиходієм!"
Кан О майстерно залякав чоловіка в бандані.
"Я просто сказав йому припинити стежити за нами. Що в цьому поганого?" — запитав Кан О.
"Ви не сказали йому. Ви йому погрожували."
"Я не погрожував. Я просто його переконав."
"А, значить «я вб'ю тебе» — це такий спосіб переконання. Що ж, сьогодні я дізнався дещо нове."
Едер перебільшено кивнув головою.
"О, ти це почув?"
Він же точно це прошепотів.
"Я прочитав це по ваших губах."
"Кхм. Ми позбулися хвоста, тож почнемо збирати інформацію по-справжньому."
Метою Кан О була біла мавпа.
Однак у нього було недостатньо інформації про свою ціль. Крім того, гільдія Аста постійно йому заважала.
Саме в такі моменти потрібно збирати ще більше відомостей!
***
Кан О та Едер, позбувшись переслідувача, досліджували ліс, паралельно відбиваючись від Грансій.
На жаль, знайти білу мавпу їм не вдавалося.
Натомість вони час від часу натикалися на членів гільдії Аста.
"Ці хлопці теж мають бути з гільдії Аста."
"Ймовірно."
"Пхух. Якщо все так і було задумано, то навіщо вони взагалі намагалися стежити за нами?"
Едер зітхнув.
"Вони, мабуть, не хочуть, щоб інші бачили їх, коли вони щось знайдуть."
Члени Асти крадькома позирали на Кан О та Едера, відстежуючи їхні дії.
Але вони лише спостерігали; вони не робили жодних ворожих кроків проти них.
До цього самого моменту!
Коли Кан О та Едер збиралися попрямувати на схід, троє членів гільдії Аста зупинили їх.
"Далі йти не можна" — сказав найбільший із трійці.
Очі Кан О заблищали.
- Схоже, мавпа десь за цим рубежем.
Це було очевидно.
"Чому ні?" — запитав Кан О, прийнявши розслаблену позу.
"Наші сили зараз полюють. Глядачі не допускаються, тому, будь ласка, йдіть геть" — твердо сказав чоловік.
"А якщо я не піду?"
"Тоді... нам доведеться застосувати силу."
Чоловік оголив зброю, і двоє інших поруч із ним зробили те саме.
- Серйозно, ці хлопці вважають себе бозна-ким лише тому, що вони в гільдії.
Кан О насупився.
Тоді Едер штовхнув Кан О в бік, ніби питаючи: - Ми будемо битися?.
- Ні.
Кан О злегка похитав головою.
Відлупцювати цих хлопців було великою спокусою, але час ще не настав.
Якщо вони почнуть битися з гільдією Аста зараз, то їх зацькують ще до того, як вони спіймають мавпу.
"Пхух. Лячно. Піду іншим шляхом."
Кан О знизав плечима і попрямував на захід разом з Едером.
"Мавпа має бути на сході" — сказав Кан О.
Ліс Грансія був поділений на п'ять різних регіонів: північний, південний, східний, західний та центральний.
"Дійсно. Але якщо вони продовжуватимуть блокувати нас, ми нізащо не дістанемося до мавпи."
"Це не обов'язково так."
Кан О вишкірився.
Він отримав багато непрямої інформації про ситуацію.
По-перше, членів гільдії Аста було дуже багато. По-друге, вони не могли спіймати мавпу, незважаючи на свою чисельність.
"Я не думаю, що це тому, що монстр неймовірно сильний..."
Якби це було так, у них би не залишалося зайвих людей. Вони б відкликали свого шпигуна і тих, хто блокує вхід, оскільки їм потрібен був би кожен боєць.
Але судячи з того, як йшли справи, вони просто не могли її впіймати.
А це означало...!
"Цю штуку не впіймати, просто переслідуючи її."
Вони привели стільки людей, але досі не було жодних ознак битви; це означало, що звичайний спосіб бою з монстром тут не працював.
Якщо так, то...
"Має бути якийсь особливий метод, щоб її впіймати (наприклад, спеціальний предмет, приманка або напад на її лігво)."
"У вас є якісь ідеї?" — запитав Едер.
"Я не думаю, що на цю мавпу можна полювати звичайним способом" — сказав Кан О.
"Її нелегко впіймати!"
Едер кивнув головою.
"Тому нам варто спершу спробувати знайти її лігво."
"Її лігво?"
"Так. Гільдія Аста несамовито ганяється за нею, тож у неї не залишиться іншого вибору, окрім як повернутися до свого сховища. Тоді ми її і підстережемо."
"І як ви пропонуєте знайти це лігво? Хіба ваша навичка Гіперінтуїції може працювати і таким чином?"
Едер схилив голову набік.
"Не знаю. Але якщо моя Гіперінтуїція спрацює, то це, ймовірно, буде якось пов'язано з мавпою."
"Тобто ви кажете, що навіть вам доведеться обшукати тут кожен закуток."
"Ми шукаємо різні речі. Ті хлопці шукають мавпу, а я шукаю лігво. Це величезна різниця."
"Як скажете."
Едер хмикнув.
"Це справді різні речі. Знаєш, ти став досить зухвалим останнім часом."
Кан О подивився на нього так, ніби пускав лазери з очей. - Ну я тобі зараз...!.
Вираз обличчя Едера ніби казав: - Ой, точно.
"Кхм!"
Він уникав колючого погляду Кан О і схилив голову.
"Давай постараємося."
Кан О поплескав Едера по плечу.
"Так!" — негайно відповів Едер.
***
Гуп!
Голова гільдії Аста, Аркол, ударив ногою найближче дерево.
"Лайно. Ми знову її впустили."
"Тц. Так."
Веста клацнув язиком.
Коли вони виявили, що невидима мавпа знаходиться на сході, вони сформували навколо неї непроникне кільце.
Незважаючи на це, мавпа використала свою здатність і просто спокійно вийшла з їхнього оточення.
Її невидимість була справді унікальною.
Фарба на неї не діяла, як і магія виявлення чи навички відстеження.
Це була ідеальна невидимість, яка стирала навіть саму присутність істоти!
"Якщо ми зможемо отримати цю невидимість...!"
Веста спрагло облизав губи язиком.
"Це точно невидимість?" — запитав Аркол, дивлячись із підозрою.
"Ти сам це бачив. Вона стала прозорою, як скло, і зникла. І в щоденнику пригод її називали невидимою мавпою" — сказав Веста.
"Я бачив це, так, але не можна з абсолютною впевненістю сказати, що це була саме невидимість."
"А що це ще могло бути?"
"Це могла бути телепортація або щось подібне."
"Ефект телепортації виглядає інак..."
"Як би там не було, ми не можемо так продовжувати" — перебив його Аркол.
Веста насупився від слів «ми не можемо».
"Ти хочеш сказати, що... ми маємо здатися?"
"Ні. Ми повинні досягти успіху, оскільки витратили так багато часу та зусиль членів нашої гільдії."
"Тоді що?"
"Візьми десь десятьох гільдійців і збери ще трохи інформації про цю мавпу. Це просто передчуття, але... мені здається, що ми зробили неправильний хід" — сказав Аркол.
"Зрозумів."
Веста теж відчував, що їм потрібно щось інше, щоб вийти з цієї ситуації.
"І відтепер ми не будемо її ловити. Ми її вб'ємо."
Очі Аркола були сповнені жаги вбивства.
Досі вони намагалися спіймати мавпу різними методами. Проте жоден із них не спрацював.
Тож у них залишився лише один вибір.
"Це трохи... Є шанс, що я не зможу отримати те, що мені потрібно, з трупа монстра."
Дослідник монстрів, такий як Веста, міг витягнути особливу здатність, навичку або магію монстра з його тіла.
Звісно, існував шанс, що він зазнає невдачі.
"Нічого не вдієш. У такому темпі деякі з наших гільдійців підуть або збунтуються. Ми також не можемо залишатися тут вічно. Інші гільдії відчують запах і примчать сюди. А що, якщо однією з них буде одна з п'яти великих гільдій?" — твердо сказав Аркол.
"Хух, я зрозумів."
Весті не хотілося цього визнавати, але Аркол мав рацію.
"Ми ще спробуємо спіймати її живою, тож постарайся знайти якусь інформацію."
Веста кивнув головою.
З цього моменту місія гільдії Аста по захвату перетворилася на місію «вбити при зустрічі».
Проте...!
Чи отримають вони насправді такий шанс?
***
Кан О та Едер почали шукати лігво мавпи.
Щоразу, коли вони бачили членів гільдії Аста, вони припиняли пошуки і вдавали, що полюють.
Зрештою, вони не могли показувати жодних ознак того, що щось шукають.
"Пхух. Он там ще більше."
Едер кивнув підборіддям у бік члена гільдії Аста.
"Сподіваюся, мавпа знову з'явиться і приверне їхню увагу" — сказав Кан О.
"А що, якщо їм вдасться її спіймати?"
"Скоріш за все, ні. Якби вони могли її спіймати, то зробили б це набагато раніше."
"Логічно."
Як тільки вони зникали з поля зору гільдії Аста, вони поверталися до пошуків лігва мавпи.
Вони заглядали між скель, у підземні тунелі, і навіть під дерева та на їхні верхівки.
Трохи згодом...
Кан О та Едер почали обшукувати центральний регіон лісу Грансія.
Тут було повно різноманітних каменів, валунів та гальки, але жодного дерева в полі зору. Оскільки дерев тут не було, то й Грансій тут теж не було.
Крім того, вони не бачили тут і членів гільдії Аста, тож Кан О та Едер могли повністю зосередитися на пошуках.
"Твоя Гіперінтуїція щось помітила?" — запитав Едер.
"Поки ні. Є шанс, що вона взагалі не спрацює."
Гіперінтуїція вказувала на предмети, що містили якусь таємницю, або на приховані зони.
Однак він не був впевнений, чи спрацює вона, коли він знайде саме лігво мавпи.
"Прошу? Тоді як ми його знайдемо, якщо ваша Гіперінтуїція не спрацює?"
"Давай потурбуємося про це після того, як обшукаємо весь ліс."
Кан О знизав плечима.
"О боже. Сподіваюся, ваша Гіперінтуїція щось знайде."
Едер склав руки і почав молитися.
Трохи згодом...
Кан О, який обшукував проміжки між усіма можливими каменями, раптово зупинився.
"Хм?"
Це відчуття... відчуття, що щось тут підозріле і щось тут є!
Як тільки він побачив квадратну пласку мармурову плитку між камінням, його Гіперінтуїція спалахнула.
"Що не так?"
Едер підійшов до нього.
"Це воно!"
"Що?"
"Я сказав, це воно!"