Окремий магічний батальйон нарешті взяв під приціл ворожу штаб‑квартиру, замаскований десантний корабель.
Ворожі сили складалися з двадцяти великих колісних транспортних засобів, шістдесяти вертикальних танків і восьмисот бійців. В тому числі багато магів.
Цього було недостатньо, щоб утримати окупацію, але для окремої ситуації було достатньо ударної сили. Тепер їхні бронемашини та вертикальні танки дорівнювали нулю, а їхні війська були знищені, зазнавши 70‑відсоткових втрат.
В авангарді тих, хто примусив їх до безладної втечі, стояв льотний підрозділ, що складався лише з сорока осіб.
Інцидент в Йокогамі увійшов у свою завершальну стадію.
***
Кацуто, який повністю перебрав на себе обов'язки командира добровольчої армії, отримав повідомлення з філіалу Магічної асоціації.
— Сер, ворожий військовий корабель, схоже, покинув узбережжя!
Кацуто здивовано підняв брови.
— Я і не думав, що ворожі війська вже закінчили відступати.
У полі зору більше не було жодного ворога, який би вів бій. З тих, з ким вони схрещували клинки кілька хвилин тому, дехто залишився, щоб виграти час, а потім втік. Але всі вцілілі з тієї групи, що залишилася, теж здалися.
Однак було ще занадто рано, щоб вони могли забрати на корабель усіх своїх солдатів, що залишилися. Їх мало бути більше в прибережних районах.
— Здається, ворог махнув рукою на рештки своїх сил. Починаємо зачистку, сер? — запитав посланець з блискучими очима. Він був ще молодий, мабуть, приблизно ровесник Кацуто. Вони щойно вийшли з важкої битви, в якій загинуло багато його союзників. Цілком природно, що в його серці палала жага помсти.
Але саме тому Кацуто похитав головою.
— Це не наша робота. Це непотрібний ризик. Ми маємо залишити решту на розсуд СОЯ.
— …Зрозуміло, сер!
Можливо, він не був до кінця переконаний, але він також не виглядав готовим піти проти мага з Десяти головних кланів, який приніс їм перемогу.
Юнак оголосив усій добровольчій армії про припинення бойових дій.
***
З півночі – батальйон Цурумі, з півдня – війська Фуджісави, що нарешті прибули, а із заходу – гарнізон Ходоґая і загін Фуджісави, що приєднався до них. Не витримавши тристороннього тиску, ворог припинив збирати свої наземні сили на півдорозі і почав відступати.
Янаґі не збирався випускати з поля зору ворожий корабель, що поспіхом покидав порт.
— Ми залишимо війська, що застрягли на березі, для наступних підрозділів, а самі атакуємо ворожий корабель. Ліквідуємо його навігацію!
Якби вони використали повітряну мобільність костюмів MOVAL, то могли б злетіти над головами решти солдатів, висадитися на корабель і захопити його зсередини, але Янагі не планував ризикувати і обтяжувати себе такою роботою.
Вони вишикувалися в шеренги, розмістивши в центрі солдатів з реактивними бомбами спрямованого ураження, а в ескорті – солдатів з надпроникними гвинтівками.
Але за мить до того, як вони злетіли, голос наказав їм зупинитися.
— Капітане, будь ласка, утримуйтесь від будь‑яких прямих атак на ворожий корабель.
— Фуджібаяші? У чому проблема?
Та людина, яка втрутилася в їхню розмову, була Фуджібаяші.
— Корабель використовує гідразинові паливні елементи. Вплив на воду в Токійській затоці буде надто великим, якщо ви знищите його там.
Янаґі тихо клацнув язиком від розчарування.
Він не запитав її, звідки вона це знає.
Одне з заклинань у арсеналі Фуджібаяші могло сканувати ціль, виявляючи випромінювання та відбиття електронних променів. Для неї, яка могла відрізнити звичайного мага від Генератора за ледь помітною різницею в характері мозкових хвиль на відстані понад кілометр, було неважко визначити молекулярний склад великої кількості палива, що зберігалося в контейнері навіть попри будь‑які радіаційні бар'єри.
— І що нам тоді робити? — запитав він.
— Від'їжджай, Янаґі.
— Майоре? — з сумнівом перепитав Янаґі, коли співрозмовник на іншому кінці зв'язку раптово змінився. Не просто змінився, а віддав наказ.
— Зрозумій мене правильно – це не означає, що операція закінчена. Поки що нехай підрозділи з Цурумі та Фужзісави зачищають залишки, а ви поки що повертайтеся на базу.
— Так точно, сер.
Цього разу його відповідь була швидкою і без вагань, наче він зібрався з думками, поки слухав.
Солдати в костюмах MOVAL чудово підходили для штурму ворожих штабів або несподіваних атак з флангу, але вони не підходили для таких операцій, як зачистки, які вимагають великої кількості людей і часу.
До того ж, якими б елітними не були їхні війська та оптимізованими не були їхні системи, вони завжди накопичували виснаження при тривалому застосуванні магії.
Янаґі віддав наказ своїм підлеглим повертатися на мобільну базу.
***
Залишивши Янаґі, який повернувся, командувати, майор Кадзама взяв капітана Санаду, другого лейтенанта Фуджібаяші і Тацую на дах вежі Бей‑Хіллз.
Операція по зачистці (битва з метою знищення решток ворожих військ і повернення регіону до мирного стану) була майже завершена. Подекуди були поодинокі спалахи світла та звуки пострілів, але вони також мали затихнути протягом цього вечора. Також планувалося, що завтра відкриють тимчасовий тунель до укриття, який був похований під землею, коли обвалився прохід. Люди, які були евакуйовані туди, насправді перебували в більш приємних умовах, ніж у тимчасових укриттях, побудованих над землею.
На годиннику було 18:00.
Сутінки – пора чудовиськ.
— Ворожий корабель рухається на південь через море Саґамі зі швидкістю тридцять вузлів, — доповіла лейтенант Фуджібаяші Кадзамі, дивлячись на маленький портативний монітор. — Це приблизно на півдорозі між півостровом Босо і Оошімою. Я не думаю, що його потоплення зараз спричинить проблеми.
Кадзама кивнув і повернувся до Санади.
— Розпечатати «Третє око».
— Слухаюсь.
Отримавши від Кадзами ключ‑карту, Санада з майже нерозважливо щасливим обличчям відчинив велику валізу, що стояла поруч з ним. Цю валізу поспіхом доставили зі штаб‑квартири в Касуміґаурі. Вона була замкнена складним ключем, який потребував ключ‑карти, ідентифікаційного венозного ключа, пароля та розпізнавання голосу.
— Форма – це порожнеча, а порожнеча – це форма.
— Пароль прийнято.
Голосова відповідь була непотрібною річчю, хобі Санади, але ця строга печатка не була грою.
Всередині був великий ПАВ у формі гвинтівки.
Санада взяв ПАВ – «Третє око» – і передав його Тацуї, який все ще був у своєму костюмі та шоломі MOVAL.
Тацуя витягнув шнур з приклада і під'єднав його до правого зап'ястного суглоба костюма. Кабель, що виходив із суглоба, пройшов крізь костюм і з'єднався з шоломом.
— Спеціалісте Оґуро, — сказав Кадзама, називаючи Тацую його кодовим ім'ям. — Використайте «Вибух матерії» і потопіть ворожий корабель.
— Так, сер.
Голос Тацуї був напружений.
Він не використовував заклинання в реальному бою вже три роки, але він не боявся, що у нього не вийде застосувати «Вибух матерії». Через напругу він був схвильований, і його тіло тремтіло, як у воїна.
Тацуя повернувся обличчям на південь і поклав рушницю на плече.
— Встановлено зв'язок зі стратосферною камерою спостереження, — доповіла Кадзамі Фуджібаяші, дивлячись на монітор ноутбука, що стояв поруч з ними.
Тацуї не треба було цього казати. Інфрачервоне зображення ворожого корабля, що з'явилося на екрані, відображалося в його козирку.
Камери прикордонного спостереження, встановлені на стратосферних платформах, що ширяли в небі по колу навколо японського острова, надсилали свої зображення до «Третього ока» через антену.
Тацуя, ідентифікувавши ціль і дані з того ж екрану, за яким спостерігала Фуджібаяші, проаналізував поточний стан бічного виду корабля.
Незліченні краплинки води прилипли до корпусу корабля. З них він вибрав краплі, що прилипли до палуби точно над паливним баком з гідразином.
Потім, на одній краплині морської води, яку аналітичні функції камер спостереження ніколи не змогли б розгледіти, за допомогою системи точного прицілювання «Третього ока», він використав свою здатність бачити ейдоси і прицілився.
— Активую «Вибух матерії», — сказав він і натиснув на спусковий гачок.
*
Почуття полегшення охопило замаскований десантний корабель Великого азійського альянсу, який рухався на південь через море Саґамі.
— Японія не напала на нас, все ж таки.
— Хм… якби у них вистачило духу.
— Вони просто бояться витоку гідразину, сер.
— Та все одно. Вони все ще одержимі своїми лицемірними екологічними турботами, через які ворог відступає на їхніх очах.
Душевний стан солдатів, незалежно від того, до якої нації вони належали, здавалося б, був однаковим, оскільки ніхто не використовував слово «втеча».
Вони усвідомлювали, що за ними якимось чином стежать, чи то з супутників, чи то зі стратостатів, але не думали, що буде наступна атака.
Це теж не можна назвати помилкою. Базова теорія стверджувала, що якби Японія хотіла, вона б давно напала. Як мінімум, вони б переслідували їх кораблем або літаком.
— …Запам'ятайте це. Ми відплатимо вам за це приниження подвійно.
Їхнє повернення додому було для них уже визначеним фактом, і не один офіцер уже присягнувся помститися.
А потім, коли вони вже мали перетнути східний кордон Оошіми…
Спрацював сигнал тривоги, що вказував на коливання псі‑хвиль. Це сповістило їх про те, що на них націлилася допоміжна система прицілювання ПАВу.
— Що за…?
Мабуть, капітан хотів сказати: «Чортівня».
І це було цілком природно, адже в радіусі щонайменше десяти кілометрів не було жодного сліду ворога.
Але капітан корабля не зміг закінчити свою коротку фразу.
На палубі виникла розпечена куля світла.
Вона нагріла повітря, аж поки не виникла ударна хвиля, розплавила палубу і викликала реактивний шквал випареного металу, повністю спопеливши всі легкозаймисті матеріали, включно з гідразином, а потім, перетворившись на гігантську кулю полум'я, вона поглинула корабель.
*
Палюче пекельне полум'я, створене «Вибухом матерії», було видно з веж Бей‑Хіллз, а також через камери спостереження в стратосфері.
«Вибух матерії» – це абсолютна руйнівна магія, заклинання, яке розщеплювало матерію на енергію.
Це не була реакція парної анігіляції. Тацуя розклав матерію безпосередньо на енергію, тому втрати енергії від випромінювання нейтрино, які відбуваються під час реакції матерії з антиматерією, не відбулися. Як і передбачала теорія Ейнштейна, речовина перетворилася на енергію зі швидкістю, кратною швидкості світла в квадраті.
Кількість тепла, що виділяється при розпаді однієї краплі води масою п'ятдесят міліграмів, була еквівалентна одній тонні тротилу.
Все це тепло було миттєво створено в просторі краплі води.
— …Вибух підтверджено за координатами ворожого корабля. Через водяну пару ми не можемо розгледіти ситуацію, але, за моїми оцінками, він мав потонути, — доповідала Фуджібаяші, дивлячись на монітор.
— Я потопив його, мем, — виправив Тацуя, а потім запитав: — Чи є небезпека цунамі?
— Все гаразд, нам не варто про це турбуватися.
— Точне визначення краплини води площею п'ятдесят міліметрів на відстані вісімдесяти кілометрів чи близько того… Ми продемонстрували всі можливості «Третього ока», сер, — радісно доповів Санада Кадзамі.
Кадзама мовчки кивнув йому, а потім сказав Тацуї:
— Чудова робота.
— Так, сер, — Тацуя віддав честь.
Кадзама кивнув, а потім оголосив, що операцію завершено.
***
Чжоу Ґун‑Дзінь дізнався про зникнення десантного корабля, перебуваючи на банкеті на самоті. Його господар, який мав владу знати всю інформацію, якою обмінюються у світі, повідомив його зашифрованим листом.
Чжоу Ґун‑Дзінь тонко посміхнувся. Жодна частинка його серця не оплакувала їхню смерть. Всі вони були просто людьми, які випадково жили в тій же країні, що і його предки. Чжоу ніколи не отримував ніякого захисту від їхньої країни, жодного разу. Попри все це, для них було цілком природно просити його про допомогу або вимагати від нього гроші. Він не мав жодних підстав відчувати до них симпатію. Так само він не мав жодних підстав для доброзичливого ставлення до уряду цієї країни.
Націям краще бути слабкими. Так думав Чжоу. Чим слабша нація, тим сильніші гроші. Якби кожна нація була слабшою, державний контроль також би послабився. Тоді вони зможуть вільно робити свою роботу.
Його поточна мета – захопити багато магів у бою і дозволити їм померти, тим самим послабивши національну військову силу магії – у випадку з цією країною зазнала невдачі. Хоча ця країна зазнала б більше, ніж кілька втрат. На додачу, ця країна, схоже, готувалася миттєво мобілізувати свого тактичного мага, свій козир, і це не могло не вплинути на її військо. Господар Чжоу подбав про це. Коли це станеться, тактичний маг цієї країни, швидше за все, вийде на поле бою.
Хто з них виживе? Або все закінчиться смертю обох?
Чжоу Ґун‑Дзінь підняв свій келих вина, і на його обличчі з'явилася зла посмішка.
***
Міюкі повернулася додому і провела ніч сама.
Самотність не була чимось незвичайним. Тацуя час від часу був відсутній через тренування та навчання Окремого магічного батальйону. Але він завжди намагався зв'язатися з нею, і сьогодні теж зателефонував.
Крім того, навіть якщо вони були далеко одне від одного, вони завжди були пов'язані. Не в абстрактному чи теоретичному сенсі – його сила завжди стежила за її оточенням, завжди захищала її від загроз.
Так було і зараз. Навіть якщо вона припинила свій вплив на брата, її брат майже ніколи не припиняв захищати її. Тацуя завжди несвідомо оберігав її.
Це змушувало її відчувати себе неймовірно винною, але вона все одно була щаслива за це.
Раптом почала грати мелодія вхідного дзвінка телефону.
Це була мелодія, яка майже ніколи не грала.
І ось, доля постукала у двері
Як випливає з цієї фрази, ця мелодія завжди була тією, що змінювала долю дівчини.
Вона швидко підвелася, причепурилася, потім стала перед камерою і відкрила канал зв'язку.
— Вітаю, тітко Має. Скільки часу минуло відколи ми востаннє бачилися.
— Пробач, що дзвоню так пізно, Міюкі.
— Будь ласка, не треба, — Міюкі піднялася з глибокого поклону і побачила на екрані елегантну жінку, яка усміхалася, одягнену в довгу сукню кольору, близького до чорного.
Її справжній вік був за сорок, але виглядала вона не старшою за тридцять – і це було видно не лише на екрані, а й у реальному житті.
На відміну від Міюкі, яка справляла враження неприступної через свою вроду, ця жінка мала зрілу красу, до якої протилежна стать не могла не відчувати потягу.
Вона була молодшою сестрою‑близнючкою матері Міюкі та Тацуї і нинішньою головою родини Йоцуба.
Найсильніша магічка у світі.
Це була Мая Йоцуба, власною персоною.
— Ну, добре… Все ж таки, ти, мабуть, багато пережила сьогодні.
— Вибачте, що змусила вас хвилюватися, — коротко відповіла Міюкі, граціозно сідаючи перед камерою.
Мая ніжно кивнула племінниці.
— Я рада бачити тебе цілою і неушкодженою. Що ж, з тобою Тацуя, тож я знала, що хвилюватися нема про що, але… До речі, де зараз може бути Тацуя? — запитала Мая, наче щойно згадала.
Але Міюкі не обдуриш. Це питання явно було причиною дзвінка її тітки.
— На жаль, у мого брата ще залишилася робота, і він ще не повернувся.
— О! Я певна, що Тацуя десь гуляє, залишивши свою милу маленьку сестричку вдома, чи не так? — Мая приклала руку до щоки, ніби кажучи: «Яка прикрість».
— Я щиро перепрошую, що спричинила вам стільки клопоту. Я й сама не знаю всіх подробиць того, чим займається мій брат… — на противагу цьому, Міюкі продовжувала бути ввічливою, ніколи не дозволяючи своєму шанобливому ставленню ослабнути. — Однак, тітко Має, це не причина для занепокоєння. Сила мого брата завжди захищає мене.
— О, так, це правда. Міюкі, навіть якщо ти можеш розірвати його кайдани, він не може скасувати власні обмеження, правда ж? — Мая мило посміхнулася. За її посмішкою було видно, що вона знала, що Міюкі без її дозволу звільнив з нього пута.
— Так, це правда, тітко Має. Де б не був мій брат, він нізащо в житті не відмовився б від свого обов'язку мого хранителя, — тим не менш, позиція Міюкі залишилася незмінною.
— Приємно це чути. О, так. Чому б вам обом не приїхати до маєтку, скажімо, цієї неділі? Мені б дуже хотілося побачити вас особисто. Минуло багато часу.
— Я дуже вдячна. Коли повернеться брат, я йому передам.
— Буду чекати з нетерпінням. Добраніч, Міюкі.
— Добраніч, тітко Має.
Екран згас, і, переконавшись, що розмова повністю завершилася, Міюкі важко зітхнула і впала на диван.
Розмови з тіткою завжди сильно тиснули на неї. І чомусь вона дзвонила тільки тоді, коли Тацуя був далеко – мабуть, знаючи про це.
Такою була її тітка. Вона, без сумніву, знала про нього більше, ніж навіть Міюкі.
І все ж, Міюкі нізащо не могла допустити, щоб перед Маєю прослизнуло щось необережне. Якби вона зробила якесь недоречне зауваження, це б тільки поставило брата в ще більш скрутне становище.
Вона розсунула штори і подивилася в західне небо, де був її брат.
Щоб довести інцидент до повного завершення, її брат супроводжував Кадзаму до Цушіми. Принаймні так він сказав Міюкі, коли зв'язався з нею, а він ніколи б не збрехав їй.
Вона знала, що це треба зробити.
Те, що Тацуя отримав належне ставлення, було для Міюкі ще більшою радістю, ніж для нього самого.
Проте, сьогодні.
Цієї ночі.
В глибині душі.
Вона хотіла, щоб Тацуя був поруч.
Зараз у домі була тільки вона.
Нести тягар обірваних життів на самоті було боляче і самотньо.
“Тацуя…” — подумала вона, ніжно обіймаючи себе руками.
Вона подумала про тепло рук брата, які ніжно пригортали її, і її обійми на собі посилилися.
***
31 жовтня 2095 року.
Сьогодні був Гелловін, але Тацуя, який не був християнином, не мав особливої прив'язаності до цього дня. Натомість він прийшов до фортеці Цушіма.
Тридцять п'ять років тому, наприкінці Третьої світової війни, або так званої Двадцятирічної глобальної війни, цей острів зазнав нападу армії Великого азійського альянсу з автономного округу Корьо, в результаті якого загинуло 70 відсотків мешканців острова. Атака стала результатом того, що Японія розмістила на острові поверхневі сили оборони, незважаючи на те, що він не знаходився в межах її кордонів, хоча справжньою причиною було непотрібне підбурення інших націй.
Армія Корьо мала своє власне виправдання. Такими були часи.
Але це не змінило того факту, що 70 відсотків жителів острова загинули, 20 відсотків тих, кому вдалося врятуватися, зазнали від незначних до серйозних поранень, решта 10 відсотків були викрадені, а острів окупований.
Після повернення Цушіми японський уряд перетворив острів на фортецю. Передову базу з гігантським військовим портом, непохитними мурами та найсучаснішим протиповітряним і протикорабельним озброєнням. Твердиня Цушіма.
— Спеціалісте, з'явитися в операційну, — пролунав наказ по рації в лівому вусі після шуму дзвінка.
Тацуя покинув дах і повернувся до фортеці.
Корейський півострів було видно як тінь через море, на яке він дивився.
*
— Добре, що ви тут, — недбало відповів Тацуя, який все ще був у костюмі, шоломі та масці MOVAL, увійшов до кімнати і віддав честь. Кадзама наказав йому сісти.
Його дивний вигляд, прихований за повністю чорним цільним костюмом і шоломом на все обличчя, привернув погляди співробітників фортеці, але Тацуя проігнорував їх і сів на стілець у кутку операційної кімнати.
За кілька хвилин з'явилися Янаґі та Яманака.
Побачивши, що всі зібралися, Кадзама одразу перейшов до справи.
— Як ми і очікували… — сказав він, — ворожий флот готується до вилазки. Погляньте на це зображення.
На великому екрані, що займав цілу стіну, була фотографія, зроблена, судячи з усього, зі супутника. На ній був зображений флот з майже десятьма великими кораблями і вдвічі більшою кількістю есмінців і торпедних катерів, які готувалися до виходу з порту.
— Це фото зроблено п'ять хвилин тому. Судячи з цього, ворог вийде з порту не менше, ніж за дві години. Враховуючи масштаби цієї мобілізації, це не попереджувальна атака – можна припустити, що вони хочуть окупувати або північний Кюшю, або Сан'ін, або Хокуріку.
— Вони збираються розпочати справжню війну, сер? — запитав молодий молодший лейтенант. Кадзама подивився на нього – судячи з його віку, його, мабуть, нещодавно призначили до фортеці.
— Певен, вони думають, що воюють вже три роки, — саркастично відповів Янаґі, а не Кадзама.
Лейтенант, який поставив запитання, почервонів від збентеження і відсторонився.
— Вибачте за це. Схоже, що наш підрозділ не знайомий з ввічливістю, — сказав Кадзама, спершу рятуючи лице, а потім знову повертаючись до суті справи. — Але, зрештою, капітан Янаґі не помиляється. Між Японією і Великим азійським альянсом немає мирного договору – навіть перемир'я. Якщо вже вони мобілізують свій флот без жодного попередження, то, мабуть, їм байдуже, якщо ми сприймемо це як підготовку до нападу.
Зазвичай, якщо військово‑морська мобілізація проводиться з небойовою метою, вона супроводжується повідомленнями сусіднім країнам або міжнародними оголошеннями, навіть якщо комунікація обмежується водами цієї країни.
Переміщення флоту без оприлюднення його мети під час перемир'я або припинення бойових дій, як правило, трактувалося як вираження наміру відновити війну проти іншої країни.
Настрій у конференц‑залі одразу напружився.
— У відповідь на ворожий флот, який вже закінчив мобілізацію, наші ВМС, на жаль, тільки вчора почали мобілізацію. Наразі ми можемо боротися з військово‑морськими силами противника лише за допомогою наземних або повітряних сил.
Атмосфера стала важчою.
— Важкої битви не уникнути.
Ніхто не питав дозволу на слово.
— Отже, щоб вирішити цю ситуацію, Окремий магічний батальйон розгорне свою стратегічну магічну зброю. Дозвіл на цю операцію вже отримано від об'єднаної ради штабу.
Співробітники фортеці подивилися на Кадзаму очима, в яких були суміш очікування і сумніву.
— Для цього ми хочемо скористатися першою спостережною кімнатою. Крім того, якщо ця атака буде успішною, то водночас…
Кадзама продовжив своє пояснення.
Однак Тацуя не відчував потреби слухати далі. Його завдання полягало лише в тому, щоб атакувати стратегічною магічною зброєю, і далі йому вже нічого було робити.
Дорогою до Цушіми він переглянув документи, пов'язані з фортецею.
Спостережна кімната номер один була одним з об'єктів, які вели спостереження за береговими лініями противника за допомогою низьковисотних супутників.
Це була єдина інформація, яку Тацуя мав знати: що вони там робитимуть і що вони змусять його робити.
*
Тацуя, все ще в костюмі MOVAL, з «Третім оком» у руках, стояв у центрі величезного монітора, на якому був зображений небокрай.
Цей екран був створений для обробки супутникових зображень у трьох вимірах і спостереження за ворожим розташуванням під потрібним кутом. Саме зараз, на прохання Тацуї, він показував зображення з висоти тридцять метрів над рівнем моря і на відстані сто метрів по горизонталі.
— Спеціалісте Оґуро, ви готові? — запитав Санада.
— Підготовку завершено, сер. Зв'язок із супутником стабільний, — відповів Тацуя, перебуваючи в режимі очікування, його голос був змінений шоломом.
— Приготуватися до активації «Вибуху матерії».
Почувши голос Кадзами, Тацуя підняв «Третє око».
Військово‑морський порт Чінхе.
Флот Великого азійського альянсу зібрався по інший бік фортеці Ґеоджедо.
Бойовий прапор центрального лінкора, ймовірно, флагмана.
Він націлився на його розмашисті барви.
Використовуючи тривимірне зображення як орієнтир, він отримав доступ до його ейдосу.
Бойовий прапор важив приблизно кілограм.
— Підготовку завершено, — прошепотів він.
Але шепоту було достатньо у смертельній тиші кімнати.
— Активувати «Вибух матерії».
— Активація «Вибуху матерії».
Тацуя повторив наказ Кадзами і натиснув на курок «Третього ока».
Зсередини Твердині Цушіма, через відкрите море, до військово‑морського порту Чінхе…
Заклинання Тацуї перетворило приблизно кілограм маси на енергію.
Виділене тепло, згідно з теорією Ейнштейна, було еквівалентне двадцяти двом мегатоннам тротилу.
Екран згас.
Величезна спека спричинила спрацювання захисних систем супутника.
Тож єдине, що вони могли б побачити від створеного там пекла – це шрам, який воно залишало після себе.
Раптом на флагманському кораблі, що стояв на причалі військово‑морського порту Чінхе, засяяло сонце.
Не було іншого способу описати спеку, але ніхто з присутніх не зможе розповісти про неї майбутнім поколінням.
Незмірне розжарення випаровувало метал на кораблі, розсіюючи важкий металевий пар навколо.
Повітря стрімко розширювалося, перевищуючи швидкість звуку.
У цьому реактивному потоці теплових променів, ударних хвиль і металевої пари флот і військово‑морський порт Чінхе були знищені.
Все, що було поруч, як люди, так і предмети, випарувалося.
Люди і предмети трохи далі вибухнули і перетворилися на попіл.
Пекельне полум'я випалило поверхню моря, спричинивши вибух водяної пари.
Здійнялися вихори і цунамі, які поглинули фортецю Ґеоджедо на протилежному березі. Якби острів Ґеоджедо не слугував захисною дамбою, то Цушіма і північне узбережжя Кюшю також не уникли б руйнувань.
Руйнування не зупинилися на військово‑морському порту Чінхе.
Ударна хвиля перекинулася на прилеглі військові об'єкти. Єдине добре, що поблизу військово‑морської бази не було жодного цивільного міста.
Коли полум'яне звірство вщухло, там не залишилося нічого.
*
Коли супутникове зображення відновилося, всі без винятку службовці Твердині Цушіма затамували подих.
Одному з молодих офіцерів довелося бігти до туалету, щоб випорожнити вміст свого шлунку.
Ніхто не міг висміяти його поведінку або назвати її негожою.
Тому що навіть члени ОМБ не могли приховати своїх блідих облич.
Вони вперше побачили, що таке справжня стратегічна магія.
— Ворожий статус? — запитав Кадзама.
Фуджібаяші квапливо глянула на монітор.
— Ворожий флот знищено… Ні, вони зникли. Переходимо в наступ, сер?
Як вона сказала, зараз було б легко зайняти це місце.
Але Кадзама не кивнув головою.
— Нам це не потрібно. Ми відкладаємо наші подальші плани і закінчуємо операцію.
— Всім приготуватися до повернення додому!
Після команди Кадзами Янаґі наказав вивести війська.
Тацуя поклав «Третє око» на підлогу.
За шоломом, в його очах, не було жодного сліду переживання.
***
Обпалений Гелловін.
Так історики наступних поколінь називатимуть цей день донині.
Це був переломний момент у військовій історії – навіть, на думку деяких, переломний момент в історії загалом.
Це був інцидент, який довів перевагу магії над механічною зброєю, а також атомною, біологічною та хімічною.
Саме ця подія дала зрозуміти, що саме магія є тією силою, яка відділяє перемогу від поразки.
І це був істинний перший день історії слави і страждань, які прийдуть до раси, що зветься магами.
Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі. Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!
Також заходь у мій телеграм, там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub