Усі вони були приголомшені і розгублені. Вони ніколи не бачили Асафа таким... Вразливим, а також пораненим. Це стало свідченням великої битви.
Але що ж сталося? Чи Асаф утік від ворогів, і чи скоро вони прийдуть з загою в 60 чоловік? Чи вороги прийшли до якоїсь угоди з Асафом і пішли?
Саме тоді, коли вони збиралися поставити це запитання, Асаф усміхнувся і знепритомнів.
Не тому, що він не міг продовжувати, - він міг би, якби дуже хотів. А тому, що вперше у своєму житті він так далеко зайшов і непокоївся про свою гордість, а почувався виснаженим.
Коли він побачив, що все гаразд, то дозволив собі заснути.
На жаль, для його гордості вони не знали, що все гаразд, і інстинктивно звернулися до Симбе за вказівками.
- Асафа залишив Мохату за головного. - Сімба зітхнув.
Усі повернулися до Мохатуза, але цього разу вони повністю вірили в його здібності, які він довів сьогодні.
- Допоможи батькові піти в печеру і відпочити. А ми знову встанемо у стрій, готові до того, що загарбники прийдуть за будь-яку секунду. - Він наказав.
Всі вони знову піднялися на скелю.
- Зазу, я залишу збір інформації на тебе, поспіши повідомити нам, якщо вороги вже на підході! - сказав Мохату Зазу.
Зазу кивнув і полетів.
Усі почали хвилюватися, що хоча вони перемогли 20 ворогів, між 20 і 60 є велика різниця.
Крім того, вони вже билися і втомилися.
Щоб чекати на вартового, потрібно було багато сил.
Незабаром Зазу повернувся з дуже приголомшеним виразом обличчя, ніби він не вірив власному мозку.
Всі зібралися навколо Зазу, очікуючи його новин.
– .... Переможений... - Це все, що зміг сказати Зазу.
Мохату та інші нахмурилися, багато з них виявили страх.
- Зазу, не здавайтеся так швидко, повинен бути спосіб перемогти. - Мохату нахмурився і подивився на Тукуфу, сподіваючись, що у нього є план.
- НЕ МИ, АНІ! - Зазу, не довіряючи отриманій інформації.
- А?
- Невже птах остаточно збожеволів? - Каже Сімба, син Асафів.
- Може, він побачив силу на шляху сюди і так злякався, що у нього мізки заклинило? - Іману вніс свою лепту.
Муфаса замовк, відчуваючи, що нервує.
- Його величність переміг 60 ворогів... - Нарешті сказав Зазу, після чого впав і знепритомнів.
Усі мали однаковий вираз обличчя.
Вони скептично дивилися один на одного.
- Тепер я впевнений, що птах збожеволів. - З насмішкою сказав молодший Симба.
Зазу сердито піднявся на ноги.
- Я теж так вважав! Але я питав жираф, птахів, слонів, газелів, імпал, диких змій та буйволів, навіть гієн запитував, але кожного разу отримував той самий відповідь. Цар Асафа розгромив військо на 60 чоловік! - Я сердито сказав Зазу і знову знепритомнів.
- Це взагалі можливо...? - Так, я запитав Муфаса.
- Він наш батько... - Іману сказав, що у його уяві батько - найсильніший і мудрий лев.
- Асафа... Я бачив свого брата у багатьох битвах, але ніколи не бачив, щоб він викладався на повну котушку. - Признався Сімба, брат Асафи.
- Тоді... Може, нам варто відпочити або продовжувати спостерігати. А може це якісь неправдиві новини?
- РЕБЯТА! - З радістю крикнув сурикат, під'їхавши на свинє до присутніх.
- У Хама чудові новини! з гордістю сказала змія.
- У нас чудові новини! - Імані поправила маленький безсоромий змію.
Тімон помітив, що на їхніх обличчях лежить втома і насторожена атмосфера.
- Ми порозмовляли з кількома мавпами, які проходили повз нас і виявили, що наш лев насправді виправдав наші сподівання! - З радістю сказав Тімон.
- Він переміг армію в 60 кілограмів! - З радістю закричав Пумба!
- Ні, НЕТ! Пумба, ти знову все переплутав, це не кілограми, а вороги! Що мені з тобою робити? - Тімон похитав головою.
Всі леви почали розуміти, що Зазу все-таки не зовсім збожеволів: вони були вражені, вражений, навіть приголомшені до глибини душі.
- І все це завдяки тому, як ми його виховали! Не хочу ставити це собі в заслугу, але я навчила його лазити! - З гордістю сказала Імані. З гордістю сказала Імані.
- Гей! Я навчила його з'їсти 50 слимаків за 10 секунд! - Сказав Тімон, відчуваючи себе ображеним.
- А я навчив його свиня! - З гордістю сказав Пумба.
- Хе-хе... Жалюгідні істоти... - Розповсюдився темний, поблажливий голос, коли всі вони звернули свої очі на Хама, суперзмея.
- Це тому, що я поблагословив його одним процентом своєї справжньої сили! Мваха. - Викрив правду змій.
Мохату звернувся до свого дядька Тімону, щоб переконатися в цьому.
- Дядько Тімон, наскільки ти впевнений у цій новині?
- Це не тільки мавпи, ми також запитали кількох птахів, і всі вони бачили те ж саме. - Тімон з гордістю сказав.
Леви подивилися один на одного.
Ці маленькі істоти, можливо, не розуміють 60 ворогів і не лише їхніх ворогів, але й крокодилів та бегемотів!
Тукуф був приголомшений, його мозок краще розумів ситуацію.
- Мамо, візьми тітку Налу і тетю Захару поспостерігати за полем бою... Іму, йди з ними. - Сказав Мохату, а потім наказав всім іншим відпочивати.
Самиці левів зазвичай швидше самців... За винятком його батька, який, схоже, був виключенням з правил, тому він послав свою матір і теток.
Зрештою, він послав йому на випадок, коли їм потрібна чоловіча підтримка. Він би сам пішов, але батько залишив його за старшого, так що йому доведеться залишитися і наглядати за прайдом, поки тато не прокинеться.
Решта повернулися й обговорили цю справу. Але коли мова йшла про їхнього короля Асафа, вони втратили дар мови.
Через деякий час Нала, Аяна, Захара та Імаму повернулися з приголомшеними особами, які засвідчили все те, що вони чули. Вони побачили, що залишилися від ворожих сил на полі бою.
Вони усвідомили щось дивовижне: вони живуть за часів правління короля, ім’я якого буде звучати впродовж віків.
Можливо, його згадуватимуть як найбільшого короля прайду, але багато хто навіть не повірить в ті історії, які про нього розповідатимуть.
Але брати і сестри розуміли, наскільки великим був їхній батько.
Асафове ім’я прогрімалося не тільки в прайдах, але й докотилося по цілій Африці. Багато не вірили, але через велику кількість свідків новина поширилася як пожежа.
Зрештою, більшість людей не змогли підтвердити цього факту, але й було неможливо спростувати велику кількість свідків.