Асаф дозволив їм оточити себе доти, доки він міг зрозуміти, що́ вони робитимуть.
- Решта, продовжуйте атакувати скелю прайд! Ми скоро доженемо вас і допоможемо розібратися з пораненими левами після того, як розберемося з цією неприємністю! - Мото крикнув.
Почувши команду, 10 бегемотів і десять корокдилів продовжили рухатися до прайдової скелі.
Асафу це дуже подобалось, бо коли всі 80 ворогів спробують дістатися до прайдового місця, він нічого не зможе зробити, щоб зупинити їх усіх.
Якби поле бою перемістилося б на прайд, це змусило би всіх левів брати участь у битві більше за потрібне. Він сподівався, що його прабатько вдасться уникнути якомога більшої кількості битв. Вони все ще були поранені після битви кілька днів тому.
Але Мото, здається, спрямував великі сили тільки на нього, щоб швидше вбити його і потім наздогнати невеликі сили та захопити землі прайд.
Асаф подивився на всіх. Мимо його в сторону прайд пройшли 20 чоловік, а з позосталих 60 осіб п'ятеро загинули у першій же атакі.
Не чекаючи, він почав атакувати їх з усієї сили.
Він завдав одному крокодилові смертельного удару, який або миттєво вбивав його, або залишав недієздатним.
Якщо говорити про бегемотів, то вони були важчою здобиччю і мусили використовувати свою силу для того, щоб їх вбити.
Він використовував кігті, щоб осліпити їх, але цього було недостатньо для того, аби вбити їх.
Битва продовжувалася, і вона зайняла набагато більше часу ніж очікувалось.
Асаф був сильний, але це не означає, що він зроблений з сталі.
Якщо крокодил або бегемот вчепляться до нього зубами, то він може зламати кістку і у гіршому випадку втратити кінцівку. Ці тварини славилися своїми укусами.
Тому Асафу довелося максимально використовувати свої почуття, щоб ухилятися від нападу з сліпих зони, постійно йти в сторону або відхилятись від атаки, знаходити моменти для атак у проходах, через що це випробування затягнулося.
Невдовзі було вбито 10 ворогів, потім ще 10.
У цей момент Мото, лідер ворогів, почав дещо розуміти.
Ходили чутки, що Асаф, король прайда, міг самотужки воювати з десятьма левами і перемогти неушкодженим.
Протягом його правління землі прайда неодноразово траплялись вторгненням, і ці чутки почали поширюватися по всій Африці, не тільки тому, що вони були легендарними, але й через те що їх торкалися найбільшої території - земель прайд!
Потім Мото почав розуміти, що всі ці чутки були фальшивими. Асаф був набагато сильнішим, ніж усі його чутки.
Мото побачив, як Асаф зістрибнув з одного бегемота на іншого, штовхнув його вниз і розпорив живіт.
Асаф встав і вкусив іншого крокодила, фактично вбивши його.
Мото вперше відчув страх і почав жалкувати, що прийшов сюди.
- "Прокляті крокодили заманили і обманули мене!" — з гіркотою подумав він.
Але в цьому не було вини за крокодилів, а він сам був людиною, якій подобалося демонструвати свою силу і можливості. Це була одна з головних причин того, чому він вирішив погодитись із крокодилами. Якби він зміг завоювати цю землю, то отримав би будь - яку жінку, про котру тільки міг мріяти!
Мото вже думав про відставку, як зауважив, що 30 солдатів уже загинули.
Асаф стежив за Мото під час бою, поступово наближався до лідера, атакуючи і відступаючи.
У цей момент він помітив вираз обличчя Мото і зрозумів, що той ось-ось здасться.
Але Асаф не міг цього допустити. Він мав показати приклад усім своїм майбутнім ворогам.
Тому він перескочив через бегемота і штовхнув себе в бік Мото, використовуючи силу свого поштовху. Він продовжував відскакувати з різних ворогів, поки не опинився перед Мотом менш ніж за три секунди і застав його зненацька.
Перед тим як Мото встиг відреагувати, Асаф накинувся на нього і з усією силою вкусив за шию.
Він ніколи раніше не використовував свою силу укусу, тому не сподівався того, що сталося далі. Голова Мото відвалилася.
Битва затихла, але Асафа продовжував і вбивав ще більше.
Кінець кінцем, ворогів залишилося менше п’яти, тому що вони в страху втікали.
Асаф дозволив їм втекти, щоб вони могли розносити по всьому світі те, що сталося сьогодні.
Оглянувшись довкола, він побачив 55 мертвих ворогів: кишки, мізки, хребет та інші органи були розкидані всюди.
Сам Асаф має все обличчя в крові, яка капала з рота.
Його очі були чіткі, але морда, лапи і грива були заливають кров'ю.
Оглянувшись, Асаф побачив, що багато тварин тримаються на відстані й спостерігають за ними.
Навіть птахи в небі літали коломи, спостерігаючи за тим, що відбувається.
Асаф зробив великий вдих і заричав, щоб усі дізналися, хто він.
Король Асафа, і його рев луною рознісся по горизонту, потряс душі всіх, хто його чув.
Він повернувся обличчям до гірської скелі і зробив крок, але в цей момент відчув сильний біль у ногах.
Оглянувшись, він побачив серйозну кровотечу. Він побачив свою рану і зрозумів, що в якийсь момент крокодил укусив його за задню ногу.
Через адреналіна він не відчув цього, але тепер, коли заспокоївся, відчував гострий біль, що падала від ноги.
Асаф зрозумів, що йому не вдалося зламати ногу, але він все одно був у небезпеці через те, як гордий камінь опинився під загрозою.
Тому він поспішив вперед і побіг з усіх сил.
Коли він дійшов до скелі гордості, то поплескався. Спочатку він втік до ворогів, а потім воював з 60 ворогами, які зайняли багато часу.
Хоча Асаф не мав ні годинника, то й не міг сказати, скільки саме, але він думав, що від 30 хвилин до години.
Потім він втік зі зламаною ногою, і навіть почувався втомленим після цього. Зрештою леви не були витривалими, але він міг зробити все це так, що говорив про те, наскільки великим був Бог для левів і всіх інших хижаків.
Але не біг змусив його пихтіти, а всі ці сутички. Бойна вимагає набагато більшої витривалості, ніж біг, потрібно бути зосередженим, постійно рухатися, реагувати, атакувати, захищатися. Це був постійний стрес усіх його почуттів.
Коли він прибув на місце, то побачив, що його прайд переміг 20 ворогів і був вражений.
Гордість святкувала свою приголомшливу перемогу.
Тукуфу дав пораду Мохату і придумав чудову тактику ведення війни, завдяки якій вони перемогли без жодної смерті.
Вони все ще втомилися після битви, бо мали боротися. Але це було набагато легше, ніж вони сподівалися.
Але невдовзі вони зрозуміли, що Асаф все ще десь поруч і їх охопило хвилювання.
Вони задумувалися над тим, щоб допомогти Асафу, але Могата відмовився і послухався наказу Асафів чекати тут.
Минуло небагато часу, і Асафа, задихаючись та злегка прихрамлюючи, дістався до скелі-гордості.
Побачивши його, всі в тривозі втекли до нього, Нала, Аяна та Захара пішли перші за ними.