— Я помогу доповісти, — Сказав Се Линь, приступивши до Шен Чжиї.
— А? Ви вже тут? — Шен Чжиї не очікувала, що Се Линь прийде так рано. - Обережніше, бульйон щойно приготували, він дуже гарячий.
Шан Чжия обережно передала Се Ліню мідний котелок з бульйоном для хого, щось при цьому наводячи.
Після того як Се Лінь забрав котелок, Шен Чжиї не сиділа без діла, а повернулася на кухню, щоб розкласти різні інгредієнти по тарілках.
— Винесіть все це, — Я сказала Шень Чжісі, ставлячи приготовлену їжу на піднос і вказуючи Лі Цяню та Шанні Чжисину винести її.
Деякий час вони всі разом метушилися, і нарешті все було готове для хого.
Коли вони збиралися взяти їжу, до магазину увійшов ще один чоловік.
— Я вчасно чи не зовсім? — жартівливо запитав той, хто прийшов.
Шен Чжі була дуже здивована, адже це був Ду Хуайсюань.
— Управитель Ду якраз вчасно, ми тільки збиралися вечеряти. Якщо ви ще не їли і не проти, можете приєднатися до нас. — З усмішкою привітала Шен Чжиї.
Зрештою вони мали співпрацювати, і Шень Чжиї не могла просто вигнати його, тому вона мусила запросити його сісти.
Здалеку Ду Хуайсюань відчув аромат. Він їхав цілий день, і через думки про співпрацю навіть не встиг повечеряти, перш ніж прийти. Тепер його шлунок був порожній, і він страждав від сильного голоду.
— Тоді Ду не відмовиться. « Ду Хуайсюань не відмовився і підійшов, щоб сісти на вільне місце поруч.
Як тільки Шень Чжиї заговорила, Лі Цянь зобразливо пішов на кухню, приніс ще один набір посуду і все розставив.
У золотистому мідному казанку був червоний-білий бульйон: білий бульон був молочно-бічним і густим, а червоне юшку здавалося гострим та ароматним. Довкола були акуратно розкладені різноманітні складники: тоненько нарізана свинина з прошарками сала, баранину та рибу і різні свіжі овочі, які ще виднілися краплинки води. Голодні люди тепер мали більший апетит.
- Ця страва називається хого, або "гняний котел". У ньому можна варити різноманітні продукти. Давайте, беріть палички і спробуйте, як на смак? — Я сказала Шен Чжиї, що всі дивляться на хого, але не їдять.
Ледве вона закінчила говорити, як всі нетерпляче схопили палички і почали опускати їжу в казан. Єдиний, хто зберігав хоч якусь елегантність був Се Линь. Директор Ду, який довго їхав і погано харчувався в дорозі, цього разу теж дозволив собі бути менш вишуканим.
Тонко нарізали шматочки риби, які ледь опущені в кип’ячу бульйону. Їх клали в миску, обмочували у соус і їли.
Риба була ніжною, насиченою гострим смаком бульйону.
- Пані Шень, цей хого просто чудовий! — Сказав Ду Хуайсюань, з’ївши кілька шматочків підряд, перш ніж сповільнитись і похвалитися блюдо.
— Якщо подобається, їжте побільше. — Шан Чжия була дуже щаслива, що її смакує приготовлена їжа.
Задоволення кухаря буває простим і складним одночасно, все залежить від його кулінарної майстерності.
До сьогоднішнього Шена Чжія навіть дістала фруктовий лікер, якого подарувала принцеса.
Цей глек фрутового лікера принцеса прислала в кафетерію наступного дня після невеличкого бенкету.
— Ви теж спробуйте цей лікер, — Шен Чжиї запропонувала всім.
Адже смакова їжа стає ще кращою, коли її діляться з іншими.
Усі захоплено заговорили з лікер зі своїх чашок.
— Се Линь, як вам? — З сподіванням запитала Шен Чжиї.
- Дуже добре. — Відказав Се Линь.
Отримавши похвалу від Се Ліни, Шень Чжиї прищурила очі від усмішки, немов маленька лисиця, яка успішно стягнула щось смачне.
Се Лінь дивився на усміхнене обличчя цієї дівчини і чомусь відчув легкий свербіж в кінчиках пальців - захотів простягнути руку та ущипити її за щічку. Але довкола було багато людей, і це не мало нічого спільного з цим.
Хого, звичайно, смачніше, коли їси його великою компанією, так веселіше. Після того як всі наїлися і напились, Лі Цянь та інші почали прибирати зі столу, а Шей Чжі заварила чай з квітів.
- Управитель Ду, ви прийшли так пізно, сталося щось термінове? — запитала Шен Чжиї.
Невже він прийшов просто так, щоб повечеряти за її рахунок?
Ду Хуайсуань посміхнувся:
— Пані Шень, хіба Ду не міг просто прийти заради вашої вечері?
— Така зайнята людина, як управитель Ду, звичайно не прийде тільки заради вечері. — Шен Чжиї відпила ковток чаю і з усмішкою подивилася на Ду Хуайсюаня.
Знаючи, що Ду Хуайсюань прийшов у магазин зі справи, Шень Чжія провела його в окрему кімнату на другому поверсі. Тепер у кімнаті були тільки вона і Ду Хуайсюань.
- Сьогодні я прийшов з приводу співпраці. Через непрості сімейні справи деякий час тому мені довелося виїхати, і це затримав мене. Тут я хотів би спочатку вибачитися перед пані Шен, — Сказав Ду Хуайсюань і, піднявшись, вклонився Шен Чжиї.
— Управитель Ду, не варто, — Шень Чжиї поспішно встала, щоб відповісти на свої запитання.
— Коли я прийшов сьогодні, у мене з'явилися нові ідеї щодо співпраці. — Ду Хуайсюань сів і продовжив.