Через три дні Шень Чжиї забрала у старого майстра за вказаний мідний самовар для приготування їжі. Він був важким, і відразу було видно, що зроблений з якісних матеріалів.
Оскільки вона несла досить великий мідний самовар, Шень Чжиї довелося витратити гроші на оренду воза, інакше, донісся його до купівлі Шань, вона б, напевно, вивихнула руку.
- Лі Цянь, допоможи мені.
Шен Чжиї, прибувши до крамниці Шанна, зістрибнула з воза і закричала в бік свого закладу.
Почувши голос, Лі Цянь підійшов від твердості і зняв мідний самовар з возами.
Відвідувачі, які обідали в лавці, з цікавістю озиралися, побачивши це.
- Пані Шені, чому ви хочете цей самовар? — запитав один із знайомих клієнтів.
— Для нової страви. Скоро дізнаєтеся, обіцяю, буде смачно, — З усмішкою відповіла Шен Чжиї.
Сьогодні ввечері вони зможуть спробувати цю страву. Вона не їла його вже майже рік і дуже нудьгувала.
Її слова викликали ще більше зацікавлення.
— Нова страва? Що це? Пані Шан, розкажіть нам спочатку.
ми все одно дізнаємося.
- Може це буде тушкована баранина?
Відвідувачі, які входять до закладу - це постійні клієнти, і їхні питання не викликають у Шен Чжиї роздратування, тому що вони знають її характер.
Шень Чжиї загадково посміхнулася, піднявши бров:
- Так не піде, якщо я розповім, то сюрприза не буде. У будь - якому разі, поки не з’явиться нова страва, наберіться терпіння.
— Господиня Шень дуже прихована.
- Ще б! Ви коли-небудь чогось від неї добивались?
Почувши це, клієнти задумались і зрозуміли, що це правда. З тих пір як вони знали господиню Шень, їм ніколи не вдавалося розповісти у неї що-небудь. Навпаки, ця думка принесла їм полегшення.
Господиня Шень права, їм варто почекати. Смачна їжа варта очікування.
Увечора після закриття закладу Шень Чжія попросила Лі Сюань залишитися в залі і підрахувати денний виручок.
- Якщо пізніше прийде молодий пан Се, нехай він відразу йде на задній двір, — наказала Шен Чжиї.
— Поняла, господиня, — кивнула Лі Сюань.
З тих пір як Шен Чжиї відкрила свій заклад, Се Лінь, за винятком випадків, коли він був надто зайнятий по службі, завжди вечеряв у їдальні Шані. Тож Шен Чжий сказала це.
Кухня.
Лі Цянь миє продукти для сьогоднішньої вечері з хого. Оскільки це перший хого тут, Шен Чжиї зробила багато всього: свинину, баранину, рибу, морепродукти та інші гриби і свіжі овочі.
Приготована два дні тому основа для бульйону вже кипить у самоварі, і сильний аромат хого проникає прямо в ніздрі.
- Сестра, коли вже можна буде їсти? — Сяо Шитоу з нетерпінням дивиться на бульйон, який булькає і пропускає бульбашки, вже дуже хоче їсти.
Недавно він пішов до школи, яку рекомендував Се Лінь.
Ця школа знаходиться в передмісті столиці, її відкрив старий вчений Ханьлінь. Перед тим як піти на іспит, Се Лінь давав Сяо Шітоу додатковий урок, підготовивши його перед екзаменом.
Саме сьогодні у хлопчика був вихідний, і він повернувся додому до цієї вечері з хого.
— Скоро, швидко, йди туди і допоможи Лі Цяню мити продукти, — Шан Чжиї відправила Сяо Шитоу працювати.
О ні, тепер його не можна називати Сяо Шитоу.
Оскільки він вчився в школі, то не можна жувати його без офіційного імені. Тож Шен Чжий запитав хлопчика, чи хоче він взяти її прізвище і дати йому це велике ім’я.
Звичайно, Шен Чжия все ще звикли називати його прізвиська Сяо Шитоу.
— Ох, — Шень Чжисин, надувши губи, вийшов з кухні, підійшов до колодязя на задньому дворі, присів і почав допомагати мити продукти.
-А-Син, як навчання? — запитав Лі Цянь, коли Шен Чжисин присів.
Брат і сестра Лі тепер так близькі з Шен Чжиї та іншими, що їхні стосунки більше нагадують сім’ю, ніж панів і слуг. Його питання було лише справою, яку він поставив собі.
— Не хвилюйся, брате, мої заняття йдуть відмінно, вчитель завжди мене хвалить. — З гордістю відповів Шень Чжисин.
— Вчись добре, а потім здай на екзамени і стань кращим. — Пожартував Лі Цянь.
Шень Чжисин серйозно кивнув:
— Добре, я буду першим і принесу славу сестрі!
Лі Цянь відповів:
— Ладно.
Такі амбіції повинні спонукувати дитину до цього.
Коли сонце наближалося до заходу сонця, Се Ліна продовжувала свою подорож.
- Доброго вечора, пане Се. — Ведуть вона.
— Добрий вечір, пані Лі. — Приязно відповів Се Линь.
Він часто був у завідуванні Шен Цзі і добре знав його працівників.
— Господиня готує їжу на подвір’ї, і наказала вам негайно проходити в двір. сказала Лі Сюань, не припиняючи рахувати гроші і швидко глянувши на Се Ліна.
— Ладно.
Се Линь попрямував у двір і ще не встиг пройти через калітку, як відчув аромат їжі.
Цей аромат був такий сильний, що навіть густий бульйон не міг приховати гостроти спецій. Ще до того, як він почав їсти, Се Лінь вже відчув приплив тепла.
Саме в цей момент Шен Чжия винесла мідний самовар з кухні. На подвір’ї горіло кілька ліхтарів, освітлюючи дорогу. Се Линь здалека побачив, що в котлі був двоколірний бульйон, білий і червоний, від кожного піднімався густою біла пара. Він прискорив крок.