У цей час прийшли також старі клієнти Шен Чжія, які раніше купували їжу на березі річки Ціньхуай. Вони швидко зрозуміли ціни і начинки для лунбінів, а потім охоче купили кілька речей. Були й знайомі, що прийшли разом, які відразу ж замовили десять буочок, ніж багато здивованих людей. Мало - помалу ті, хто мав вільні гроші і не міг заінтригувати інших людей, також приєдналися до черги за шпильками.
— Ай, не штовхайтеся!
Коли народ став дуже великим, то почався поштовх і давка. Одна вродлива дівчина була притиснута іншим відвідувачем і мало не впала.
— Обережно, госпожа!
Лі Цянь швидко підхопив вишукану дівчину. Переконуючись, що вона стійка, він швидко відпустив її і продовжив обслуговувати інших відвідувачів.
Шен Чжі, дивлячись на натовп біля входу в лавку, безпорадно крикнула:
— Будь ласка, не штовхайтеся, встаньте у чергу по одному, луни ще є!
Почувши слово "черг", старі клієнти звикли вибудовуватися у дві шеренги. Нові відвідувачі, хоч і не зовсім розуміли це, також намагалися впорядкувати себе.
Шен Чжій з полегшенням побачила, як поступово змінюється вертикальна черга. Якби через давки стався якийсь нещасний випадок, це безсумнівно вплинуло б на репутацію її крамниці, а отже, і на бізнес. Вона розраховувала, що це джерело прибутку для старості, тому не можна було допустити жодних помилок.
Після того, як вибудувала черга, процес прийому замовлення і видавання їжі став швидшим.
— Господиня, мені одну буфелку з начинкою із трьох інгредієнтів.
Це була та найпривабливіша дівчина, яка мало не впала.
— Чи будете їсти тут, чи візьмете з собою? — Звично запитала Шеня Чжія, і усмішка на її обличчі стала ще більшою.
З самого ранку вона побачила таку красу.
Прелетична дівчина глянула на Лі Цяня, який стояв поруч і допомагав, прикусила губу й трохи тихіше сказала:
- Я буду тут їсти.
- Прошу вас всередину, а ти, Лі Цянь, принеси гість закуску, — Шен Чжі, помітивши підступний рух дівчини з висновкою цікавості в очах, але намагаючись приховати своє бажання побачити картину, звернулася до Лі Цяні.
Отримавши розпорядження господині, Лі Цянь сказав:
- Прошу сюди, закуска буде готова через мить. Чи ви хотіли б чашку бобового напою?
— А? Що? Що це? — Чудова дівчина, дивлячись на обличчя Лі Цяняна, розгубилась і пробурмотіла.
— Хочете чашку бобового напою? — терпляче перепитав Лі Цянь.
Щеки дівчини заступилися рум'янцем, і вона тихенько проліпила:
— Да, да, принеси.
- Приємного апетиту, якщо щось знадобиться, кличте: — Лі Цянь поставив бобовий напій і закуску за столик чарівної дівчини й повернувся до пароварок біля входу.
Шен Чжі, дивлячись на обличчя Лі Цяня, непомітно скривдила себе і подумала:
« Ну і тугодум!»
Пристрасть дівчини, побачивши юнака, який щойно допоміг їй і не дав впасти, пройшов повз неї, не вдивляючись у вічі, нахмурилась та закусила губу, відчуваючи деяке розчарування.
Невже вона не красива? Чому цей чоловік, окрім як запитати, що вона хоче поїсти, жодного разу на неї не подивився? Маленький Сяо Ліндан — справжня красуня на вулиці Чжуцюе. Як же йому здається, що він не такий гарний як звичайна бульбашка!
Сяо Ліндан сердито надула губи і, щоб випустити пару, відкусила шматочок шпильки. Спочатку вона просто з цікавості вирішила спробувати, але після першого укусу була здивована - ця шпилька, яку вона навіть не помітила, виявилася смачною.
Справді, смак такий же непоганий, як і гостина у батьковій крамниці.
Бамбука, що пагони з’єднується із ніжним яйцем і насиченим смаком грибів, все це смішне з м'яким та пружним тістом - смак чудовий.
Сяо Ліндан вважала, що з дитинства випробувала багато страв і в останні роки вже мало що могло її справити на мене враження. Але сьогодні вона випадково зайшла сюди й знайшла місце, де знову розгравався апетит.
Якби тільки цей слуга не був таким холодним і байдужим, було б ще краще.
Хм!
Сяо Ліндан кинула незадоволений погляд на Лі Цян, який сутикав біля входу в магазин і швидко відвернулася і, наче нічого не сталося, маленькі ковтками почала пити бобовий напій.
За допомогою Лі Цяняна та сьогодні відвідувачів стало менше, а Шень Чжиї могла одночасно обслуговувати клієнтів і слідкувати за рухами цієї милі дівчини в магазині. Вона помітила, як та відкидає погляди Лі Цяняна і в душі почала будувати здогадки.
Ця дівчина, очевидно, була розпещена панночком, яка звикла з дитинства до загального розуміння. А тут раптом зустріла такого бездушного і неотеленого Лі Цяня, тому почала звертати на нього більше уваги. Цікаво, чи не спалахне між ними щось?
Коли Шен Чжі подумав про це, то з цікавістю поглянула на Лі Цяня.
Коли Лі Цянь подумав, що господиня робить йому знак, він запитав:
- Чи є у вас якісь доручення?
Шен Чжиї злегка потиснула плечима і відповіла:
— Ні, я піду відпочину, а ти поки займися клієнтами.
Біля входу в магазин залишилося лише п'ять-ша людина у черзі, і одна людина могла впоратися. Шен Чжиї відчула, що її руки трохи болять, і попросила Лі Ціня обслуговувати решту клієнтів, а сама пішла сісти й відпочити.
— Ладно. — Відказав Лі Цянь.
Шен Чжі, не відчуваючи жодної провини за те, що експлуатує працівника, негайно підійшла до стійки і напівлежала на неї.
- Пані, випийте чаю, щоб освіжити горло. « Лі Сюань, закінчивши роботу на кухні, думала, що господиня і її брат працювали довго й вони мали спрагу.
- Ти додала лід? — Ледве запитала Шень Чжиї.
У таку спеку вона не хотіла пити гарячого чаю, тому влітку треба випити холодні напої, щоб втамувати спрагу!
Лі Сюань посміхнулась і кивнула:
— Добавила, я знаю, що господиня любить холодні напої.
— Ти найбезпечніша, — Шен Чжій взяла чай з квітами і маленькими ковтками, щиро похваливши Лі Сюань.
Лі Сюань нічого не сказала, почекала, поки Шень Чжі доп’є цю чашку, потім налила їй ще одну, перш ніж поставити чайник і піти допомагати своєму братові біля входу в магазин.
Провівши останнього клієнта, в пароварці залишилося лише два-три шпильочки. Шань Чжія поглянула на небо, вже підходила до кінця сніданка, а знадобилася гаряча погода і перехожих ставало дедалі менше.
Шен Чжиї звернулася до Лі Цяни та його сестри, які стояли біля пароварок:
— Лі Цянь, приберіть пароварки, будемо готувати їжу.
Отримавши вказівку від Шеня Чжі, Лі Сюань зібрала позосталі шпильки на тарілку і забрала їх до кухні, щоб дати Сіо Шітоу на перекус.
— Господиня, розрахуйте мене, — сказала Сяо Ліндон, помітивши, що день уже вступив до обіду, і час сніданку вже минув. Якщо вона не повернеться, батько почне непокоїтися і вирішила не зволікати.
Шень Чжиї підняла повіки і косо поглянула на неї, потім сказала Лі Цяню, який вже прибрав паровики:
— Иди розчитай господиню.
— С вас дванадцять веней. — звернувся Лі Цянь з таким же безсердечним виразом обличчя.
Сяо Ліндан скривела губи і подумала:
« У такій привітній та жвавій господині такий холодний слуга. Цікаво, що в ньому сподобалося господиня, яку вона взяла такого чоловіка в офіціанти? "
— Ось, дванадцять веней. — Сяо Ліндон поклала гроші в руку Лі Цняна і відійшла на кілька кроків, але несподівано обернулася.
тебе звуть Лі Цянь, вірно? Дякую тобі, — Вона не оберталася і вибігла з закускової.
Лі Цянь на мить завмер і не міг збагнути, куди втекла Сао Ліндан.
Вона зверталася до нього?
Шен Чжія спостерігала за їхнім спілкуванням, сміяючись так, що очі її перетворилися на клічки, які отримали довгоочікуваний доказ того, як їхні улюблені айдоли повстали.