Сонце піднялося над верхівками дерев, і на вулицях ставало дедалі більше перехожих. Відвідувачів, які прибували до крамниці Шен Чжиї за їжею, також ставало все більше.
Якийсь час тому люди бачили, як у цьому місці працювали тесля. Але оскільки лавка не відкривалася, ніхто точно не знав, що це буде за заклад. На їхнє здивування, сьогодні це крамниця їжі відчинена красивою молодою жінкою.
Білосніжні шпильки на пару лежали в бамбукових пароварках, а їхні поверхні були прикрашені лепниною у вигляді квітки. Вони були вишукані й красиві, зачаровуючи погляди багатьох перехожих.
Господиня крамниці була гарною собою, і її їжа виглядала так само вишукано. Залишилося тільки дізнатися, який її смак.
— Господиня, почём ці булички? - Один з відвідувачів не витримав і підійшов дізнатися ціну.
Люди завжди більш поблажливі до красивих людей і речей.
Відвідувач, який запитував про ціну, думав собі: якщо буочки не були дорогими, він купить одну спробувати. Навіть якщо смак буде неважливим, зовнішній вигляд був настільки красивим, що міг порівнятися з випічкою в ресторані Чженьсю Лу.
— У нашій крамниці є три види шпильок з різними начинками і цінами. Булочки з тушенім м'ясом і начинкою трьох складників коштують десять веней за штуку, а кислої капустою — вісім вень. Який смак ви б хотіли? — З привітною і оживленою посмішкою запитала Шень Чжія. Її голос був помірної гучності, якраз щоб його чули і ті перехожі, що спостерігали з боку.
Почувши ціну і подивившись на приготовані шпильки в пароварці, відвідувач задумався. Булочки були з м'ясною начинкою, великими і апетитними, так що десять монет не видавалися дорогою ціною.
— Мені, будь ласка, одну з тушею свининою і одна з начинкою із трьох гравців, — сказав відвідувач Шен Чжиї.
Він не любив кислої капусту, тому пробувати таку начинку не став.
— Гість буде їсти тут або візьме з собою? Якщо будете їсти тут, ми подамо додаткову тарілку закуски, — Знову запитала Шен Чжиї.
А як же там буде? У будь-якому випадку, він нікуди не поспішає, так що вирішив поїсти тут.
- Буду їсти тут, — Тоді гість зайняв вікно і пішов у заклад.
Шень Чжиї, взявши паличками шпильки, які замовив гість, подала їх і якось невзначай запитала:
— Хочете скуштувати бобовий напій?
- Скільки це коштує? — запитав відвідувач.
Шен Чжі:
— Два венья за порцію.
Поки гість розмовляв з Шен Чжі, Лі Цянь поставив перед відвідувачем тарілку з закускою.
Гість подивився на закуску, яку подав Лі Цянь. Це була маринована пікінська капуста, нарізана тонкими смужками. Він не знав, як господиня маріновала капусту, але вона виглядала дуже свіжою і хрумкою.
- Принесіть мені одну порцію, — кивнув клієнт. Їсти лише булочки і закуски було б не зовсім повноцінним сніданком, а чашка напоїв з ферментованих бобів коштувала всього дві монети, що було дуже недороге.
Губи Шень Чжиї знову зігнулися в усмішку, і вона дзвонила:
— Почекайте трохи, напій зараз буде.
Лі Цянь, почувши це, не чекаючи наказу Шеня Чжії швидко налив чашку напоїв і відніс її клієнту.
Літній ранок був рідкісним прохолодним часом, а легкий вітерець приносив різноманітні аромати.
Попереду були крамниці, де смажили сацзи і лавки, там готували хліби з баранячою, і за лопами їх аромати повинні бути сильніше, ніж у маленьких бульчок Шен Чжії, але для перехожих це було не так.
Унікальний м’ясний аромат заглушав усі інші запахи їжі. Чим далі, тим краще, але чим ближче до лавки Шень Чжії, то тим більше він ставав ароматом і давав прохожих сповільнювати крок, з цікавістю заглядати в цю непримітну їжу та таємно гадати, які смакні булички готують господар, що їхній запах так привабливий.
Купуючи бобовий напій, покупець спочатку розпив ковток бобового напою. Ще не з’ївши бучки, він вже був збуджений цим звичайним напоєм.
Рот наповнився смаком соєвих бобів, але без будь-якого неприємного причалку, і він не було терпим, як те сонове молоко, яке він пив раніше. Смак був тільки солодким і ніжним, що змушує людину випити все залпом.
Після того як клієнт випив кілька ковтків соєвого молока, він неохоче поставив чашку і взяв паличками білосніжну шпильочку з тарілки, відкусив її та відчув ароматну начинку з м’яса й м'ясного бульйона. Солоне гладеньке м’ясо було загорнуте в трохи солодке і еластичне тісто, це було неймовірно смачно!
Клієнт придивився до шпильки в руці: тонкий шар тіста переховував обільний м’ясний начинок. Завдяки щедрості господаря, м'ясний сік провіщав внутрішню частину тіста, який був у світлі-м’якшому кольорі, що різко контрастувало з білим носком шпильки.
Відкусивши кілька великих шматочків м’яса з тушею, клієнт розпив соєве молоко, щоб почистити насичений смак сирого м'ясного м"ясо і потім взяв іншу булку з начинками трьох інгредієнтів.
Коли Шень Чжія готувала з трьох інгредієнтів шпильки, вона порадилася із Лі Цяном та його сестрою — корінними жителями цієї династії. У результаті вони зупинилися на трьох продуктах: бамбука, яйцях і грибах. Все це було дрібно нарізано і загорнуте в тісто.
Втеча бамбука була хрумкою і ніжною, яйця були ароматними, а гриби - насичено-свіжими. Незважаючи на свій скромний розмір, ці шпильки виявилися багатшими за суп з бараниною. Відвідувачі були в захопленні від начинку з трьох свіжих інгредієнтів.
З'ївши кілька шпильок, запивши їх невеликою кількістю напоїв з соєвих бобів, гості відчували зміну солоного і свіжого смаку із кисло-сладким, але це не змішувалося в щось неприємне, а лише посилило апетит.
Допивши останній ковток соєвого молока, відвідувач поставив чашку і звернувся до Шен Чжії у прилавка:
— Господиня, рахунок! Загорніть мені ще дві бучки з трьома свіжими складниками.
Почувши це, Шень Чжії з радістю усміхнулася і підійшла до парового кошика, витягла дві шпильки з трьох свіжих інгредієнтів, загорнула їх в промаслений папір та дала відвідувачеві:
— Ось лише сорок дві монети. Всього хорошого, приходьте ще, якщо сподобається.
— Господиня, у вас золоті руки. Невже ви готуєте тільки на сніданок? — Несподівано запитав відвідувач, розплатившись за ранкову їжу.
— Ми готуємо три рази на день, приходьте в будь-який час і ви завжди знайдете що поїсти. — З усмішкою відповіла Шен Чжиї.
Схоже, це потенційний постійний клієнт!
Чудово. — Він сказав відвідувачу, задоволений тим, що він залишає загорнуті луни.
Якщо на сніданок булки були такі смачні, то цікаво, наскільки ж чудовими будуть обіди та вечері. Відвідувач вирішив розповісти своїм друзям і рідним про це нове та дуже смачне заняття на вулиці Чжуцюе, яке стане для них улюбленим місцем зібрань.
Шен Чжиї, зайнята обслуговуванням відвідувачів, і не підозрювала, що хтось самозвольно робить їй рекламу.
— Господиня, мне три лунбіна, по одному виду.
— Господиня, мне три юшки з кислою капустою.
— Пані Шень, по одному виду, я з'їм тут.
*
Після того, як попередній відвідувач спочатку поїв у лавці, а потім забрав з собою ще й на винесення, перехожі, що спостерігали з вулиці, зрозуміли, наскільки лунбіни в цьому новому заведенні дуже смачні. Якби вони були невкусними, то навіть не їли б ті дві речі, які купили, нічого й не кажучи про винесення.