Коли небо почало темніти, Шень Чжії сиділа на своєму табуреті і насолоджувалася крижаним желеєм.
- Вибачте, сьогодні було багато державних справ, змусив вас чекати, - Се Лінн сказав з вибаченням на обличчі Шені Чжі.
Шен Чжиї не бачила в цьому нічого особливого. Зазвичай, коли вона торгувала на вечірньому ринку, то закривались набагато пізніше. Крім того, сьогодні було свято драконячих човнів, і для таких чиновників, як він, державна діяльність була звичайною справою.
Шен Чжиї, поставивши миску, дістав заздалегідь приготовлені цзунці і простягла їх Се Ліню. Вона підмигнула і жартливо сказала:
— Нічого страшного. Якщо молодий пан почувається незручно, то в майбутньому зайдете на мою крамницю.
— Ладно. — Легко відповів Се Линь. Він простягнув руку, щоб взяти загорнуті цзунцзи з рук Шен Чжії, і його подушечка пальця випадково доторкнулася шкіри дівчини перед ним, викликало хвилювання в його серце.
Дотик до кінчиків пальців був м’яким і ніжним. Можна уявити, як вони почуваються, коли тримаєш дівчину за руку. Се Линь бачив багато жінок, але в їхньому погляді не було ігор. Неначе всі зірки з неба впали в її очі, її абрикосовий погляд був ясним і яскравим, тому серцебиття Се Ліна не переставало займатися...
Стримуючи дивне відчуття, Се Лін взяв цзунцзи, ніби нічого не сталося. Він лише доторкнувся до її рук, але не зміг втриматися і погладив кінчики пальців. Це дивне, але чудове дотик змусило його продовжувати думати про це.
- Я відведу тебе додому.
За дивним навієм Се Лінь сказав це Шен Чжій.
Шен Чжиї почула несподівані слова Се Ліня і була настільки приголомшена, що її абрикосові очі трохи розширилися, в них відобразилося нескворотне здивування.
Се Линь відчув себе трохи винним, побачивши погляд Шен Чжії, і спробував пом'якшитися:
Вже пізно. Тобі, дівчині, не добре йти додому самій.
"Він прекрасний і добрий".
Шен Чжія подумки похвалила Се Лінь.
Оскільки цей красунчик не заперечував проти таких клопоту, їй нічого було відмовити. Красунчик проводить її додому, щоб вона могла трохи відпочити по дорозі, і вона з радістю погодилася:
— Добре, я збираюся.
Вона розбудила Сяо Шитоу, який все ще спав:
- Сяо Шитоу, прокидайся, ми йдемо додому.
Хлопчик прокинувся, потерти очі і пробурмотів в напівсне:
— Сетрица...
— Іди постой поруч з паном, — Шен Чжиї обережно підштовхнула хлопця до Се Ліни і почала швидко пакувати їжу.
Їжа на прилавку розпродалась до вечері. Шен Чжиїя пізно зібрала прилавок, тому що чекала Се Ліна. Більшість речей вже давно зібрано. Цього разу їй залишалося тільки зібрати маленький столик і табуретки, тому все було швидко упаковано.
Се Лінь бачив збоку Шен Чжія, який вправно збирає прилавок. Він хотів допомогти, але ніколи не робив цього. Коли він подумав, то вирішив забути.
Дитина поруч з ним, здавалося, ще не прокинувся, тому на деякий час напівприщуренні очі знову зачинилися, і маленький тельце повільно стало осідати на землю...
Розгублений хлопчик відчув, що його піднімають, простягнув ручки, обняв шию держака і пробурмотів:
— Сетрица...
Се Линь:
—...
Дитина на його руках потере своєю щокою про шию Се Ліна і спокійно заснув. Се Линь не міг його відпустити і продовжив тримати його на руках.
Коли Шен Чжиї упаковувала прилавок, вона обернулася і побачила Се Ліня, якого в глибині свого серця вважала безсмертним хлопчиком. Хоча його обличчя залишалося безсилим, Шен Чжій, здавалося, помітила в ньому слід безпорадності.
— Я нещодавно откормила Сяо Шитоу. Він досить важкий. Пане Се просто покладіть його в візок.
Шан Чжиї вказала на візок, яку вона тягнула. На ній все ще залишалося вужче порожнє місце. Сяо Шитоу відпочивав там, коли втомлювався.
— Не проблема.
Се Лінь глянув на порожнє місце в візку, що показала Шен Чжій. Діти навіть семирічних років могли тільки згорнутися в ньому калачиком, і один погляд на візок викликав у Се Ліня дискомфорт.
Він не слабак, тому нести дитину легко.
Красунчик відкинув її пропозицію, і Шень Чжиї не стала наполягати. Вона лише сказала:
— Якщо руки стомляться, можете покласти їх в візок.
Се Линь ухилено кивнув, даючи зрозуміти, що він зрозумів.
Вітер на початку літньої ночі був ще трохи прохолодним, обдулюючи обличчя, роздягаючи вдень спека і заспокоюючи розум.
Півмісяц поступово піднімається в нічному небі, висить у хмарах, виливаючи своє тьмяне серебристо-білі промені, окутуючи все місячним сяйвом і висвітлюючи пішоходам шлях вночі.
Не відомо, чи це пов'язано з тим, що сьогодні був день пам"яті пана Цюй Юаня, але скрізь тиша, не чутний навіть стрикотання цвіркунів, яке іноді чути в будні.
У цій тиші дуже розголосно чується якийсь тихий звук. Шень Чжиї прислухалася до своїх кроків і кроків Сеня, до скрипу колісниць та сонного дихання маленької дитини.
Се Линь прислухався до рівного подиху дівчини поруч з собою, і його серце, трохи стурбоване службовими обов'язками протягом дня, поступово заспокоювалося. Він все ще відчував легкий аромат, схожий на квіти та фрукти, унікальний і не подібний ні на один запах, який він коли-небудь відчув у своєму житті.
Вони йшли так тихо, що ніхто з них не вимовив ні слова. Шен Чжій підійшовши до входу в Османтусову алею, перший порушив тишу.
- Ми прийшли.
Шен Чжій зупинилася і повернулася до Се Ліни, посміхаючись та піднімаючи брови.
Се Линь, що стояв перед нею був одягнений в місячно-білі одежі, злегка кочуті на вітру. Його обличчя, не схоже на особу смертного, в місячному світлі здавалося ще більш казковим, ніби ось-ось він осідає вітер.
Шен Чжи, яка жила два роки тому, бачила багато красунь у минулому житті, але жоден з них не зрівняється з цим паном, навіть ведучі актори, яких користувачі мережі хвалили за їхню чарівність.
Не кажучи вже про зовнішність, його неземний темперамент не міг бути зрощений бурною індустрією розваг із її колишнього життя.
— Хм, — Легко відповів Се Лінь, опускаючи дитину.
Шен Чжиї простягнула руку і підняла Сяо Шитоу, дозволивши йому пірнути на коліна, щоб не впасти, та сказала Се Ліню:
— Сьогодні я потурбувала пана Се. Я пригощу вас обов'язково вечерею якось, коли ви будете вільні.
Місячний світло освітлював струнке тіло дівчини, її очі були повні чарівності, на її обличчі фарбувалися елегантні брови. Кажуть, що милуватися красою під місячною є доброю ідеєю — Се Лінь раніше відкидав цю думку, але тепер він щиро вірив у неї.
Се Линь почув її злегка розсілий голос і сказав:
— Ладно.
Почувши ствердну відповідь пана, Шень Чжия попрощалася з Се Лінем:
— Тоді я повернуся першою. Пан Се теж повинен поквапитися.
— Ладно.
Се Лінь відповів, не рухаючись з місця на місце, ніби спостерігає за тим, як дівчина увійде в дім перед відходом.
Знаючи, що порада не спрацює, Шен Чжия нічого не радив, вона махала рукою і сказала:
- На добраніч.
Потім вона потягнула візок з маленьким хлопчиком по Османтусовій алеї.
- На добраніч.
Се Линь мовчки дивився слід віддаляється фігурі. Він не озирався і не йшов до помести Се, поки нікого не побачив, що дівчина зайшла в будинок.
— Сестра, хто це тільки що був? — запитав він. Він почув голос дитини в порожньому перевулку.
— Він хороший чоловік, який приніс тебе додому. — Голос дівчинки був повний усмішкою: Сяо Шитоу подобається цей красивий пан?
Дитина під нічною мглою різко кивнув і, боячись, що сестра не бачить, відкрив рот і сказав:
- Мені подобається, цей пане дуже теплий.
— Будь умницей, — Шан Чжиї погладила Сяо Шитоу за волосами і додала: « Сестре він теж подобається».
Кому може не подобається такий красунчик?
Красунчик Се Лінь не знав, що Шеень Чжия щойно дала йому звання "доброго хлопця". У той час він щойно повернувся додому.
— Молодий пан, пані прислала сказати, що хоче з вами поговорити, і попросила вас зайти на двір після повернення.
Як тільки він увійшов у особняк Се, то почув як слуга прийшов з доповіддю.
Було так пізно, про що хоче поговорити його мати? Се Линь злегка нахмурився.
Він сказав слузі:
— Знаю.
Він попрямував до подвір’я матері.