***
— О? Не думав, що ти володієш настільки щедрим станом, - Уюнь-хоу сміив І Юня оцінюючий поглядом з ніг до голови.
У Секті Сіан’ю його вже не можна було назвати молодим поколінням. Коли молоді учні досягали зрілості і мали силу, вони отримували різні титули. Титул «хоу» маркас — був найвищим серед них і служив прямим доказом видатної сили.
Однак, незважаючи на велике майбутнє, з персональної зброї і артефактів у Уюнь-хоу мав лише один скарб на пікі Почченого, тобто наближаюча до якості Божественного Монарха. Почувши про величезні багатства І Юню, він, звичайно, не жартував.
Решта присутніх загорілися тією ж думкою. Їхні особисті заощадження поступалися навіть багатством Уюнь-хоу. Кожен, хто прийшов у Великий Світ Лазурного лісу, шукав тут свою судову можливість. Але реальність виявилася суворою: цей світ зовсім не був наповнений скарбами, як вони собі уявляли. Довгі пошуки не принесли жодних плодів, але небезпека підстерігала на кожному кроці. Минулий Дим Погибелі Світу все ще викликає у них тремтіння в колінах, якби їм не пощастило опинитися на самій його околиці.
« Це був і Юнь, а це просто ніщо на послі до Конденсації Дао, жалюгідна мурашка, але він посмів носити такі скарби. Яка дурниця!» — багато хто скинув І Юні хижі погляди, і в кожного у голові з'явився свій підступний план.
Для них І Юнь перетворився на ласий шматок жирного м’яса, який вони навіть не брали до уваги. Єдина проблема, яка існувала між двома пунктами: перший - це фігура його вчителя, Шия-цзюня, якого всі до смерті боялися; другий -- як посіяти багатство І Юню між двадцятьма практиками після його смерті.
- Уюнь-хоу, якщо ти зробиш з І Юном те, що повинен, я, Баймей, не пророня ні слова. Я можу прямо зараз принести клятву Небесного Дао, що у безпеці це в таємниці. Шей-цзюнь ні про що не дізнається, - заговорив невисокий старий хлопчик з білими бровами, чиї кінчики свисали до вух. Він змовично підмигнув, а від його тіла виходила дивна, зловісна аура. Він був єдиною старшою людиною серед цієї двадцятки.
Дивлячись на цього старого хлопця, Цін Юша здригнулася. Жіноча інтуїція підказувала їй, що цей невзорий старий чоловік є вкрай небезпечним ворогом.
Практики мають найбільший потенціал в молодості, коли вони можуть на одному диханні пробитися аж до царства Позначеного. Але як тільки цей потенціал вичерпається, навіть якщо попереду їх чекають мільйони років життя, підняти рівень культивації стає надзвичайно важко.
Такі люди, усвідомлюючи бездумність подальшого вдосконалення, зазвичай направляють усі свої сили на розвиток альтернативних бойових мистецтв: виготовлення маріонеток, токсинів, формцій тощо. Цей старий виглядав нешкідливо, але від його страшної аури в Цін Юеші холодила кров.
Вони не мали жодного шансу проти такого ворога!
— И Юнь! — Дзвонив Цзин Юша через звукову передачу.
Вона не боялася смерті, але, будучи єдиною спадкоємицею Секти Божественного Дерева, несла на плечах важкий тягар відновлення своєї школи. Навіть якщо цю мрію не було призначено, вона не хотіла бути мертвою в цьому місці.
І Юнь не відповів Цзин Еше. Його увагу зосереджувалося на трьох запечатаних у Дан'янах Ци мечем Шій-цзюня. Він активував енергетичний зір, скануючи кожен дюйм навколо. Юнак добре розумів, що навіть якщо він випустить всі три Ці меча одночасно, то не зможе здолати таку юрбу ворогів. Його мета полягала в тому, щоб за допомогою цього нищівного удару вибити для них хоч якусь лазівку для втечі з цієї смертельної пастки.
Але коли Юнь гарячково шукав лазівку для відходу, він раптом помітив у енергетичній зірці Пурпурного Крістала дивні світні точки.
Ці точки були сховані глибоко під шаром ґрунту. Вони мерехтіли, наче зорі, і їх поверхня переповнювалася семиколірним сяйвом. Вони нагадували коштовні камені під землею і виглядали чудово.
Якби не енергетичний зір, І Юнь б ніколи не виявив їхньої присутності. Що це таке?
З якоїсь невідомої причини І Юнь відчув від цих райдужних вогників, що пронизує до кісток холод.
Коли він направив свою ментальну силу в палубу землі, намагаючись промалювати таємничі вогники, його Океан душі прошила різкий біль. Похмурий вітерець злегка висихає, наче прогулюючись від сивизни.
- Цін Юша, ти знаєш, що приховує в собі Кребет Білих кісток? — І Юнь швидко запитав.
Цін Юеша на секунду розгубилася, але відразу ж відповіла:
- Я точно не знаю. У записах секти про Кром Білого Костей говориться лише, що тут лежить величезна кількість кісткового пороху.
Хоча Дворець Божественного Дерева залишив записи про Ворота Тридцяти Трех Небес, дані в них були дуже розгублені і багато зон не виявилися дослідженими.
Однак слова Цзін Юеші породили в голові І Юню багато здогадок.
Кісткий прах... Невже...
І Юна вся похолодала від думки, що зненавиділи.
***
- Старик Баймей, що за маячня ти несеш? Готовий принести клятву Небесного Дао тільки заради того, щоб підбити мене на вбивство цього хлопця? — Уюнь-хоу посміхнувся.
Він добре розумів: якщо вони принесуть клятву Небесної Дао про нерозголошення, Шю-цзюнь найближчим часом точно не дізнається хто прикінчив І Юня. І з часом Шій-цзюнь і зовсім може забути про цей інцидент - зрештою, для великого Божественного Монарха якийсь учень на півкулі до Конденсації Дао не представляє такої великої цінності.
— Вирішили загрісти чужими руками? Скарби розділимо поровну, а весь ризик натягнути на себе гнів Шій-цзюня повинен нести я один? Чудовий план, нічого не скажеш! — З сарказмом вимовив Уюнь-хоу. Потім він знову перевів погляд на І Юню: - Малець, я не горю бажанням вбивати тебе. Будь умителем - віддай мені своє кільце, зніми з нього ментальний клеймо, а потім опустись на коліна перед Ші Феєм і Ши Піном та помоли в них прощення. Тоді я залишу тобі життя.
Слова Уюнь-хоу звучали агресивно і владно. Але в цей момент до І Юну підійшов той самий чоловік у даосському одязі і з посмішкою сказав:
- Юначе, віддай мені своє кільце і я гарантую тобі безпеку.
— Краще віддай його мені, — зробила крок вперед молода жінка з чорними нігтями.
Один за одним вони свідомо або несвідомо вивільняли свою ауру. Тиск був настільки щільним, що всередині кожного з них спав могутній звір, змушуючи всіх присутніх затамувати подих.
Але коли ці аури розтікали в просторі, пульсація таємничих вогників під землею ставала все більш чіткою.
« Вони дійсно прокидаються» — і Юнь зосередився до межі.
Він направив всю свою ментальну силу в недра землі, з наміром мотивувати ці світлячі точки.
З часом запала вібрація. Поступово під землею один за одним почали світитися тьмяно-зелені очі.
Прокинулися! І Юнь затамував подих.
Шахух! Шух! Шух! Шух!*
Величезні скупчення райдужних вогників швидко попрямували до поверхні землі.
Їм потрібно було лише кілька хвилин, щоб подолати півкілометра глибини і опинитися прямо під ногами практики.
І Юнь зрозумів, що крім нього, завдяки енергетичному зору ніхто з присутніх навіть близько не підозрював про наближення цієї прихованої загрози.
Вогоньки затаювалися на відстані видовженої руки під поверхнею землі, наче накопичувачі сили перед руйнівним ударом.
І в цей момент Юнь раптом посміхнувся. Його усмішка в оточенні двадцяти ворогів, що переважали його силою багато разів, погнала всіх у стукоту.
« Чому ти посміхаєшся, коли помираєш? » — запитала вона. — Уюнь-хоу нахмурився.
Йому подобалося бачити страх і тремтіння перед своєю величчю, і його дратували люди, чиї поведінка вибивалося з-під його контролю.
І Юнь, очевидно, опинився у безвиході, але усмішка на його обличчі зовсім не виглядала натягнутою.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv